Юність у Донецьку

Босиком да по росе
В полурасстегнутом халате
Золотом распущенной косы
Явилась юность на рассвете…
Володимир Матвієнко



12 липня стало для Донецька надзвичайним святом. Цього дня у міському Первомайському парку з'явилася білосніжна струнка богиня молодості – монумент юності, монумент, який надихне не одне юне серце до любові, до підкорення найвищих вершин.

Мер міста Донецьк Олександр Лук'янченко щиро привітав донеччан із відкриттям чудового монумента:

– Уважаемые дончане, дорогие земляки! Сегодня в нашем городе очень доброе событие – с доброй воли человека, который много лет проработал в Донецком крае, город получает в подарок от Проминвестбанка и лично Председателя Правления банка Владимира Матвиенко великолепный монумент «Юность». Владимир Павлович – человек с большой буквы, великий профессионал, который возглавляет Проминвестбанк, финансирующий промышленный потенциал страны. Областное Донецкое отделение банка финансирует промышленность Донецкого края. Владимир Матвиенко – не только профессионал–банкир, но и человек широкой души – поэт, композитор. За последние годы прошло много концертов на слова Владимира Павловича. Думаю, дончане по достоинству оценят меценатство этого человека. От имени дончан, исполкома и горсовета благодарю Владимира Павловича за этот шаг и вручаю ему благодарственное письмо от громады Донецка, в котором мы благодарим его за этот подарок.

К этой скульптуре, без сомнения, придут тысячи дончан, тысячи молодых прекрасных пар, которые заключают брачный союз, и этот монумент станет символом нашего юного прекрасного города. Донецк – город молодой, динамично развивается. Белоснежная «Юность» рядом с уютной беседкой влюбленных будет иметь большое воспитательное значение, ведь всегда красивое вызывает самые положительные эмоции. Это один из первых памятников из мрамора в городе, и он займет достойное место в создании образа Донецка.

Павло Матвієнко, народний депутат України ІV скликання, кандидат економічних наук, член Правління Промінвестбанку подякував донеччанам за теплий прийом і київських гостей, і прекрасного монумента:



– Для мене сьогодні особлива честь представляти такий прекрасний символ любові, молодості і щастя, який подарував місту мій батько. Саме в Донецьку можна зустріти найкращих дівчат, закохатися, саме вони завжди надихають на поезію, мистецтво. Тож цей монумент є втіленням усіх добрих, світлих почуттів. Дякую за співпрацю всім, хто був причетний до створення цього монумента. Краса об'єднує – якомога частіше приходьте сюди, закохуйтесь, одружуйтесь!

Скульптор Микола Білик отримав дивовижне задоволення, втілюючи у життя задум заслуженого діяча мистецтв України Володимира Матвієнка:



– Пам'ятник юності – благородна прекрасна тема. Для скульптора велике щастя мати таке замовлення. Це одна з перших в Україні скульптур із унікального італійського мармуру. Це пам'ятник красі, молодості. Дівчина, яку ми бачимо, перебуває в русі, прагне вперед, і хочеться вірити, що молодь теж буде активною, буде жити й творити на Донеччині заради прекрасного майбутнього. У Донецької області є всі перспективи, всі можливості для того, щоб бути квітучим краєм – тут процвітає не лише промисловість, але й сільське господарство, культурна та соціальна сфери.



Продовженням чудового свята молодості став концерт лірико-патріотичних пісень на слова заслуженого діяча мистецтв України Володимира Матвієнка «Я чую мелодію слова!» у Донецькому театрі опери та балету імені Анатолія Солов'яненка. Зал просто шаленів від захвату, коли чув проникливі акорди пісень «Маки червоні», «В зеленім селі на Поліссі», «Катерина», «Дівчина-краса», «Віка-парижанка», «Літо», «Колискова», «Срібна тополина», «Лелеча пісня», «Величаві Карпати», «Севілья», «Батькова сорочка», «Плакала берізка», «Дівка- лиходійка», «Сонячна пісня», «Сибірський вальс», «Школо моя», «Кіт рудий», «Заповідане», «Чарівна мить», «Козацька доля», «Світи, світи, місяченьку». Неповторну красу і мелодику від усього серця дарували присутнім у залі народні артисти України Фемій Мустафаєв, Павло Дворський, Володимир Єсипок, Олександр Гурець, заслужені артисти та діячі мистецтв України Семен Торбенко, Василь Волощук, Валерій Іванцов, Ірина Семененко, Володимир Горбатюк, а також юні зірки української естради Олександр Онофрійчук, Михайло Брунський, Марта Спіженко і Наталочка Шинкаренко.

По закінченні концерту я попросив відомого фінансиста – заслуженого економіста України, почесного громадянина Донецька Джемму Сергіївну Маслову поділитись своїми враженнями, і вона охоче погодилась: «Дивовижне, розмаїте і різноголосе дійство. Такі різні за віком, за мистецькими уподобанням виконавці. Та головне, що їх поріднили чудові, глибокі за змістом пісні Володимира Павловича Матвієнка. Його пісенну творчість я знаю уже чимало років, але у нинішньому концерті спалахнули нові поетичні образи, а отже, нові мелодії, які співаки так щедро дарували моїм землякам.

Відомо, що Святе Письмо стверджує: «Спочатку було слово». Тому найперше я вітаю і шаную словотворців, а конкретніше – нашого Героя України, видатного економіста і, звичайно ж, поета Володимира Матвієнка. Низький уклін і многая літа йому».

Древній і вічно молодий Артемівськ

Творчий привіт від Героя України, Голови Правління Промінвестбанку, професора, заслуженого діяча мистецтв України Володимира Матвієнка отримали мешканці міста Артемівськ. Артемівськ – колишній центр Донецької губернії – унікальне місто. За майже півтисячолітню історію місто зберегло своє обличчя у старовинних спорудах, бережливій пам'яті про тих, хто його будував, був його справжнім господарем. Місто активно розвивається і є дуже привабливим для інвестицій, у тому числі й зарубіжних. Артемівськ розквітає й стає в ряд найсильніших міст області.

Тут, в Артемівську, працював керуючим Артемівським відділенням Донецької обласної контори Будбанку СРСР з 1963 до 1967 року Герой України, Голова Правління Промінвестбанку, професор Володимир Матвієнко, який багато зробив для розбудови донецького краю, був обраний депутатом міської ради, очолював планово–бюджетну комісію. На будинку, в якому жив у ті роки Володимир Матвієнко, нині встановлено пам'ятну дошку на вшанування людини, яка працювала на розвиток міста.



Артемівський міський будинок культури та дозвілля після капітального ремонту гостинно відчинив свої двері гостям з Києва – співакам благодійного концерту «Я чую мелодію слова» на вірші Героя України, Голови Правління Промінвестбанку, професора Володимира Матвієнка.

До речі, у цьому ошатному Будинку культури на п'ятсот місць колись містився перший Драматичний театр Донбасу. А сам районний індустріальний центр Артемівськ разом із новозбудованими містечками Соледар і Часів-Яр нині налічує понад 107 тисяч населення. З вітальним словом до присутніх у залі звернулися мер міста Олексій Рева та Павло Матвієнко.



Павло Матвієнко у своєму виступі перед артемівцями, зокрема, сказав:

– Для мене Артемівськ давно став рідним. Десять років тому я вже побував у вашому чудовому, справді робітничому місті. Дебют мого виступу на стадіоні у День міста був дійсно хвилюючим, і те душевне хвилювання я пам'ятаю і досі. Згадуючи тодішні миттєвості, думаю, що мій душевний стан по-юнацькому цілком закономірний, адже саме тут, в Артемівську, починав свою трудову діяльність мій батько Володимир Павлович. Напевне тому я хвилювався за себе і за нього. Але, завдяки артемівському шампанському, я набрався хоробрості і, здається, бадьоро, впевнено виступив. Тож публічний дебют, як мовиться, вдався. Відтоді життя ще не раз ставило мене перед складанням значних і відповідальних екзаменів. Загалом же, дорога через життя для мене – то, насамперед, завжди відповідальність. Принаймні, особисто для себе я давно взяв за правило: за все зроблене, сподіяне, звершене відповідати за найвищою мірою та оцінкою. Лише тоді людям не соромно буде в очі дивитись. А в своїх прискіпливих колективних оцінках люди, по суті, не помиляються. Недаремно ж мовлено, то голос людської совісті, а отже, правди. А в цьому особисто мене знову і знову переконує східне прислів'я: «Будь глухим до того, чого не варто слухати, будь сліпим до того, чого не треба бачити».



Олексій Рева, мер міста Артемовськ, виступаючи перед зібранням артемівців, сказав:

– Сегодняшний вечер в храме культуры – чудесный концерт, который презентовал прекрасный человек, Герой Украины, Председатель Правления Проминвестбанка, первый Председатель Национального банка Украины Владимир Матвиенко. Несколько лет он работал в городе Артемовске, тут формировался как специалист. Выражаю глубокую благодарность и признательность за такой замечательный подарок жителям и гостям нашего города. Владимир Павлович как великий человек, прославивший наш край, станет почетным гражданином города Артемовска. Артемовцы чтят своих героев, земляков, всех тех, кто приложил душу и сердце к истории и развитию нашего края.



Представники Промінвестбанку під час візиту до Артемівська завітали на Артемівський завод здорового харчування «Екопродукт», який був створений завдяки кредитній підтримці Донецького відділення Промінвестбанку. Сьогодні підприємство забезпечує 250 робочих місць, оснащено високопродуктивним обладнанням та виготовляє 18 тисяч пляшок на годину. Керівник заводу Микола Гладких надзвичайно вдячний Промінвестбанку, який свого часу відгукнувся на надав фінансову підтримку для втілення у життя інноваційного проекту. Донеччина – прекрасний край, і той, хто працює, досягає всього задуманого.

Також цікавою була екскурсія на Артемівський завод шампанських вин – найбільше підприємство у Східній Європі з виготовлення ігристих вин традиційним пляшковим способом, що має понад півстолітню історію. Артемівський завод – національна гордість України. Весь цикл виробництва розміщений під землею, в казкових гіпсових печерах на глибині понад 72 метри. Понад 30 мільйонів пляшок ігристого вина щонайменше три роки одночасно зберігаються у штольнях заводу. Заступник генерального директора заводу Вікторія Мальована щиро побажала Промінвестбанку, який робить надзвичайно вагомий внесок у розвиток Донецької області, і надалі плідно працювати заради процвітання краю.

Металодзвонний Маріуполь

Надзвичайно тепло сприймали концерт лірико-патріотичних пісень на слова заслуженого діяча мистецтв України Володимира Матвієнка «Я чую мелодію слова!» у місті Маріуполі.

Оспіваний поетами і романтиками воістину робітничий Маріуполь – місто творців металу, а отже, і могутності Донеччини та всієї України. Маріуполь, колишній Азов, – то ще і місто козацької слави, доблесті й непокори. Скільки легенд та реальних героїчних епізодів, боїв та перемог козацьких загонів супроти турецьких ординців на підступах до Азовської фортеці! Не одна кривава сторінка тієї самовідданої боротьби закарбувалася на скрижалях української історії для сучасників і майбутніх поколінь.

Та нині мова піде про сучасні реалії, адже 11 липня до Маріуполя завітав дружній колектив артистів, солістів київських театрів та естради, літератори, журналісти, які їхали на творчу зустріч з металургами, трудівниками підприємств.

Уже сама дорога творила й дарувала особливо піднесений, добротворний настрій. Впадали в очі й просились на папір назви придорожніх сіл: Доля, Оленівка, Любівка, Бугас, Волноваха, Дмитрівка, Полкове, Краснівка, Ключове, Македонівка...

За Донецьком одразу починалися пшеничні лани, уже обкошені, чекають жаданих і натруджених жнив. До речі, вони – дозрілі пшениці – супроводжували нас аж до Маріуполя. Не можу також не відзначити, що уславлений, вугільний наш Донецьк теж у запашних обіймах пшениць. Може, тому в образі з тієї довколишньої краси, буяння та розмаїття самі собою спалахували поетичні рядки:

Хліб – то міць і дума вічна,
Що до світу промовля...
Садівнича та пшенична –
Маріупольська земля.

На зустріч з пісенним словом Володимира Матвієнка, який саме в Маріуполі 1959 року починав свій трудовий шлях, завітало багато співробітників Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча, і всі вони в один голос повторювали: «Такого гарного концерту в місті не було вже дуже й дуже давно!»

Вінець донецького неба

Героїчна і трудова Донеччина – воістину легендарний край. Проте з роками, десятиріччями легенди, народні перекази стали невідворотною, зримою та значущою реальністю нашого життя– буття.



І, насамперед, повсюдні технологічні перетворення відбувались, як відомо, завдяки всенародним трудовим звершенням та щоденній людській праці в усіх сферах потужного виробництва і винахідництва наших вітчизняних талантів.

Певна річ, потужні звершення і здобутки народу не могли б за такий період прикрасити українську землю, а отже, і донецький край, аби в її глибинах не було таких багатющих природних ресурсів, такого розмаїття копалин.



Природа і самовіддана людська праця – двокрилля будь-яких здобутків народного добротворення й зростання та зміцнення могутності кожної держави.

Та сьогодні наші роздуми з вугільного і металевого краю, з оспіваної поетами і романтиками Донеччини:

Я роками в століття вростаю,
Знов гартую думки і чуття...
Променистий Донбасе,
наш краю, –
Всенародна звитяга життя.

Як писав у своїй книзі «Самотужки по життю» Володимир Матвієнко: «Рубіни Донбасу завжди будуть світити закоханим у працю, творчість, в Україну». Тепер на Донбасі даруватиме радість донеччанам білосяйний монумент Юності, подарований людиною, яка вклала у розвиток Донеччини не лише свої знання та професіоналізм, але й серце.

Світлана КУШНІР
Микола СИНГАЇВСЬКИЙ
Фото Віталія ПРИХОДЬКА

Голос Донеччини

«О слово, будь як дзвін металу
В піснях про рідний мій Донбас»

Володимир Сосюра

Донеччини мінливі гони:
Долини, пагорби, вали...
Давно знайомі терикони
Уже травою поросли.

Перегортаю власні будні,
Стежки від міста до села...
Були ж вони і многотрудні,
Та квітка долі в них цвіла.

Вирують спогади, мов птиці,
Вони з полів, лугів, дібров,
Немов з джерельної криниці –
Наснаги я напився знов.

А друзів щирих, достеменних
Згадаю словом на зорі:
Володарі глибин підземних –
Невтомні, мужні шахтарі.

Я з ними також поріднився,
Знайшов правдиве слово тут,
Для них природна щира пісня,
А чорне золото – їх труд!

Шахтар підкорює глибини,
Щодня на вахті трудовій...
Як син держави України,
Він побратим, добродій мій.

На цій землі – його коріння
І нелегкий життєвий шлях.
Сумлінна праця і терпіння –
То поступ до людських звитяг.

Відтак у пам'яті народу
Не згасне і його зоря,
Щоб слово квітло і в негоду
Про мужню вдачу шахтаря.

Микола СИНГАЇВСЬКИЙ, лауреат премії ім. Лесі Українки