Газета АКБ Промінвестбанк, Центральної Ради профспілки працівників Промінвестбанку, Партії національно-економічного розвитку України.
Судний бал
Національна опера України може заслужено пишатися тим, що в її репертуарі, можливо, як ні в жодному іншому європейському театрі, представлений Верді усіх його творчих періодів і включає нині сім творів: «Аїда», «Набукко», «Травіата», «Макбет», «Трубадур», «Бал-маскарад», а також безсмертний «Реквієм».
Опера Джузеппе Верді «Бал-маскарад» – двадцять шостий опус 46-річного італійського композитора, слава якого сягнула на час створення цієї опери далеко за межі рідної батьківщини. «Бал-маскарад» має досить цікаву і навіть драматичну історію.
Нову постановку, прем’єра якої на сцені Національної опери України з успіхом відбулася 6 і 8 червня, здійснили за сприяння Італійського інституту культури в Україні італійський режисер Італо Нунціата, диригент Володимир Кожухар, художник Марія Левитська, хормейстер Лев Венедиктов.
За музичною драматургією, яскравістю вокальних партій і солістів, і хору, й оркестрового звучання, побудові ансамблів опера посідає одне з найвидатніших місць у творчій спадщині італійського композитора. У цій опері гостро постають одвічні моральні постулати людства: добро і зло, честь і ницість... Кожний персонаж напрочуд чітко декларує своє ставлення й розуміння життєвих ідеалів.
Своєю музичною яскравістю і виразністю саме ця опера суттєво відрізняється від усіх інших. Розпочинається яскрава сценічна біографія одного з кращих творів Джузеппе Верді, який з успіхом йшов під назвою «Амелія» в багатьох італійських театрах, на сценах Франції та Німеччини.
У 1861 році Джузеппе Верді переробив трьохактну оперу для Парижа, дописавши дві дії, що дало підставу віднести цей твір до гранд-вистав, які так успішно завойовували сценічні підмостки багатьох столиць світу. Згодом на основі цих двох редакцій з’явилася чотириактна версія, яка набула надзвичайної популярності й ставилася на найбільших оперних сценах світу.
У 1870 році «Бал-маскарад» був включений в репертуар київської опери і став другою вердіївською (після «Травіати») виставою театру. У вересні 1885 року кияни побачили виставу у виконані ще й Італійської трупи за участю видатних співаків Баччі (Рікардо) та Пімазонні (Ренато). У 1911 та 1914 рр. партію Ренато на київській сцені виконав «король баритонів», всесвітньо відомий італійський співак Маттіа Баттістіні.
Майже через п’ятдесят років театр знову звернувся до «Бал-маскараду». У 1955 році постановку здійснили диригент Веніамін Тольба та режисер Леонід Варпаховський, учень Всеволода Мейєрхольда. Ця постановка не сходила з київської сцени понад двадцять років, кілька разів з огляду на прихід до трупи нових співаків, поновлювалася, востаннє в 1973 році видатним українським диригентом XX ст. Степаном Турчаком. У «Бал-маскараді» розкрилася майстерність блискучої плеяди київських вокалістів. Постановка «Бал-маскараду» ще більше збагатила вердіївський репертуар Національної опери України не тільки в кількісному, але і в якісному вимірі. Через півстоліття вдруге звернувшись до цієї опери, ми доторкнулися до музичного творіння, яке не може залишити байдужим ні виконавців, ні слухачів. Це справжній шедевр, що визначає найвимогливіший суддя мистецького твору – час. Опера так само хвилює душі, чарує і захоплює, попри те, що від часу її створення нас віддаляє 150 років.
Національна опера України може заслужено пишатися тим, що в її репертуарі, можливо, як ні в жодному іншому європейському театрі, представлений Верді усіх його творчих періодів і включає нині сім творів: «Аїда», «Набукко», «Травіата», «Макбет», «Трубадур», «Бал-маскарад», а також безсмертний «Реквієм».
