Гнітюча правда Катині

Уже втретє в Україні проходять Дні польського кіно. У рамках кінофестивалю українським глядачам продемонструють сім різних за жанром і тематикою робіт. Основною подією фестивалю стала українська прем’єра номінанта на премію «Оскар» фільму «Катинь» режисера Анджея Вайди. Він особисто та виконавці кількох головних ролей Кристина Захватович, Магдалена Челецька та Анджей Хира приїхали представляти фільм в Україні. Основою фільму стала книжка «Post Mortem. Катинська історія» польського письменника Анджея Мулярчика.

«Катинь» – це історія про польських офіцерів, безжально вбитих НКВС у Катині під час Другої світової війни. Режисер змальовує трагедію жінок, які не знали про цей злочин і з надією чекали своїх чоловіків, синів, братів. У радянській Польщі говорили, що це злочин німецьких окупантів. Втім, архівні документи і свідчення людей доводять інше. Цю правду Анджей Вайда показав у своєму фільмі, адже історія Катині – це і його особиста трагедія. Серед розстріляних офіцерів був його батько, капітан Якуб Вайда. Він потрапив у радянський полон, після цього його сліди загубилися. Мати Анджея так і не дізналася про долю чоловіка. Режисерові вдалося з’ясувати, що батько був розстріляний і похований у братській могилі під Харковом.

Під час київської прем’єри Анджей Вайда зізнався, що найбільш зворушливим для нього став показ у Москві, де понад чотири сотні осіб після перегляду підвелися, аби вшанувати хвилиною мовчання пам’ять загиблих польських офіцерів.

Показати правду про смерть свого батька митець мріяв все життя. Тож, як зауважив сам пан Вайда, стрічка є дещо автобіографічною. Відзнявши її, він абсолютно не прагнув когось звинуватити. Для нього «Катинь» – історична стрічка, яка спростовує брехню і розповідає правду про злочин проти поляків. Фільм про підступність тоталітарних режимів, про Польщу та її громадян.

Після перегляду стрічки Президент України Віктор Ющенко нагородив режисера орденом князя Ярослава Мудрого за видатний внесок у розвиток українсько-польського співробітництва та багаторічну працю на ниві утвердження ідеалів гуманізму в кіномистецтві. Президент високо оцінив прагнення режисера зберегти історію свого народу, працювати на відродження його пам’яті. А також висловив вдячність Анджею Вайді та всім його польським колегам за можливість побачити через створену ними стрічку частину нашої історії.

Діана ЛЕВЧЕНКО
Фото Сергія ЦИГАНКОВА

Я представлятиму свою країну

Пісня «Peace Will Come», яку виконає співачка Діана Гурцкая, представлятиме Грузію на конкурсі «Євробачення-2008», що пройде у Бєлграді.
«Я вже не перший раз у Києві і в Україні взагалі. І завжди нас зустрічають дуже радо, тому що тут добрі і привітні люди. Своєю домівкою я вважаю ті місця, де мене тепло зустрічають і люблять», – розповіла Діана Гурцкая.

Участь у «Євробаченні» – давня мрія співачки. Але вона чудово розуміла, що без підготовки там нічого робити. «Я представлятиму Грузію, тому що я – грузинка. Тут моє коріння, тут мене виховували і просто я дуже люблю цю країну, – зізналась майбутня учасниця Євробачення. – Радію, що зможу гідно представити свою країну на конкурсі. Це дуже велика честь для мене».



Діана не любить говорити про якусь конкуренцію під час будь-яких конкурсів, бо впевнена, що в мистецтві такого поняття не повинно існувати. У кожного виконавця своя публіка, свої прихильники, і люди мистецтва мають творити, а не замислюватися про конкуренцію, про якусь боротьбу за місце на сцені і в серцях шанувальників. Артист має робити все для того, щоб публіці було добре з ним. У цьому й полягає мистецький успіх.

Автором пісні «Peace Will Come» виступив композитор Кім Брейтбург, із яким Діана Гурцкая давно знайома. Вона зізналась, що захворіла цією піснею і стала жити нею. У ній є «якась ниточка нервів, яку неможливо розірвати».

– Ми величезна команда, яка горить цим конкурсом! І яке місце я зможу вибороти – на все воля Божа. Хвилювання, звісно, присутнє. Але особисто для мене хвилювання – це і є та щирість, з чим ми, артисти, виходимо на сцену, – сказала Діана Гурцкая.

Олена ДУНАЄВСЬКА, фото автора