Спадщина Василя Барвінського

Громадськість Тернопільщини відзначила 120-річчя від дня народження свого земляка Василя Барвінського – українського композитора, піаніста та педагога.

А у Львівському музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької до кінця березня демонструватиметься виставка «Василь Барвінський та Станіслав Людкевич».

Як композитор він заявив про себе у 1908 році. Працював у Празі, де організовував концерти української пісні. До початку Другої світової війни – професор і директор Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка, був депутатом Народних зборів Західної України. У післявоєнний час Василь Барвінський очолює Львівську консерваторію. У 1948 році він був репресований і як «шпигун» разом із дружиною – дочкою знаменитого фізика Івана Пулюя – висланий на 10 років у концентраційні табори Мордовії.

Композиторська спадщина Василя Барвінського повною мірою ще не вивчена, але досить велика. Це, зокрема, кантати «Заповіт», «Наша туга, наша пісня». Крім того, він створив «Фортепіанний концерт», «Віолончельну сонату». З вокальної музики відомі його романси та пісні «Ой, люлі» на слова Т. Шевченка, «Місяцю-князю», «Благословенна будь» І. Франка. З-під пера Василя Барвінського вийшло понад 120 статей, нарисів і рецензій. Найцінніша частина спадщини – камерно-інструментальні твори, у яких відобразилися нові музично-стильові мотиви початку ХХ ст., солоспіви та камерні ансамблі. Помер Василь Барвінський у 1963 р. у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.

Олег СНІТОВСЬКИЙ, Укрінформ
Фото надане Львівським музично-меморіальним
музеєм Соломії Крушельницької

Королівське визнання

Королева Іспанії Софія відвідала у Мадриді концерт заслуженого академічного симфонічного оркестру та хору імені Платона Майбороди – двох художніх колективів Національної радіокомпанії України. Після концерту королева зайшла до артистичної вітальні, щоб особисто подякувати художнім керівникам і головним диригентам оркестру та хору Володимиру Шейку та Віктору Скоромному, повідомляє Укрінформ.

Вона відзначила, що ще ніколи в житті не відчувала такої естетичної насолоди від виконання «Реквієму» Моцарта, як на концерті колективів Українського радіо.

Музикальні колективи вже встигли виступити у найкращих концертних залах Голландії, Бельгії, Люксембургу, Швеції, Польщі, Португалії та Іспанії. Під час гастролей, крім музики Моцарта, вони виконали 9-ту симфонію Бетховена, концертну версію «Травіати» Верді, «Пори року» Вівальді та інші відомі хори з видатних опер.

Шедеври у пошуках власників

Клод Моне, Поль Сезанн, Ежен Делакруа, Едгар Дега... 53 шедеври цих та інших геніальних французьких художників прибули з Парижа до Музею Ізраїлю в Єрусалимі у рамках унікальної виставки «Пошуки власників», яка триватиме у Єрусалимі до початку червня.

Цей незвичний проект є спробою знайти нащадків законних власників шедеврів, вивезених із Франції під час Другої світової війни. Тепер, якщо нащадки упізнають картини, які колись належали їхнім родинам, і доведуть своє право на власність, то зможуть безкоштовно забрати шедеври, вартість кожного з яких становить щонайменше декілька мільйонів євро.

У роки гітлерівської окупації з розкішних приватних колекцій та музеїв Франції було вивезено щонайменше 100 тисяч предметів мистецтва. Стараннями французьких фахівців музейної справи більшість з експонатів таки вдалося повернути до Франції. Втім, попри довгі роки архівної роботи та розшуки нащадків, близько двох тисяч картин так і залишилися не затребуваними й відтак потрапили до Національної колекції неповерненого мистецтва (Musеes Natіonaux Rеcupеratіon). З 1996 року французький уряд розшукує законних володарів «осиротілих» творів. І, як розповідає міністр культури Франції Крістін Альбанель, виставка «Пошуки власників» у Єрусалимі покликана пришвидшити цей процес.

За оцінками мистецтвознавців, сьогодні у колекціях музеїв світу зберігається понад півмільйона нічийних артефактів. Та, за словами директора Музею Ізраїлю в Єрусалимі Джеймса Снайдера, дедалі частіше родичі та прямі нащадки власників «картин-сиріт» звертаються із запитами щодо їхнього повернення. Саме тому, каже Снайдер, керівництво музею вирішило одночасно з виставкою французьких «осиротілих» шедеврів виставити й «сиріт» із власного фонду.

Організатори унікального проекту очікують дива: що хтось із відвідувачів експозиції раптово зупиниться й вигукне: «Це ж картина, яка належала колись моїй родині!» Тоді щасливчик зможе безкоштовно отримати віднайдений шедевр. Щоправда, процедуру повернення доведеться попередньо узгодити з культурним відомством у Парижі.

Дмитро КАНЕВСЬКИЙ,
Німецька хвиля