Iнфляційні очікування

Приблизно з кінця літа минулого року українці відчули на собі значне зростання цін, передусім, на продовольчі товари та послуги. Подорожчання триває й зараз, і вже за перші два місяці 2008 року маємо відповідно 2,9% та 2,7% інфляції, за даними Держкомстату. Новий уряд заявив про наміри утримати інфляцію в поточному році на рівні 10%. Причини зростання цін, шляхи їх стримування та перспективи науковці днями обговорили під час «круглого столу» на тему «Україна: гроші, фінанси, валюта. Що є та чого чекати. Економічні оцінки та прогнози». Учасниками обговорення в інформагентстві Укрінформ були керівник групи радників Національного банку України Валерій Литвицький, ректор Національної академії управління Сергій Єрохін, головний науковий співробітник Інституту законодавства Верховної Ради України Володимир Черняк та директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін.

Володимир Черняк наголосив, що, по-перше, в Україні була неправильно визначена природа інфляції. За його словами, нині переважає інфляція витрат, а «лікують» її як інфляцію попиту. Для цього переважно застосовувались методи обмежувально-стримувальної політики. Стримування зростання заробітної плати, пенсій, стипендій та й загалом всіх доходів, придушення платоспроможного попиту, неминуче призвело до широкого поширення бідності. Настав час рішуче здійснити перехід від обмежувально-стримувальної політики до стимулювання зростання доходів, вважає професор.

Треба перенести акцент на внутрішні причини зростання цін, але не зводити суть інфляції до емісії, говорить Володимир Черняк. «Зараз, як правило, акцент ставлять на зовнішніх причинах. Не треба перебільшувати вплив світових ринків на вітчизняну економіку. Треба шукати основні причини у себе і впливати на них. Так, зростання населення планети, дефіцит сировини, обмеженість природних джерел енергії породжують загальносвітові тенденції зростання цін. Але інфляція в Україні – низька ефективність сільськогосподарського виробництва (лише на третину реалізується потенціал) та великі обсяги споживання енергії. Звідси випливає два завдання – збільшення виробництва продовольства, а це зумовлює суттєве реформування агропромислового комплексу, яке фактично не відбувається. Зменшення споживання енергії зумовлює необхідність проведення ефективної політики енергозбереження», – сказав головний науковий співробітник Інституту законодавства парламенту. До внутрішніх причин зростання цін в Україні він відніс штучне завищення собівартості, як в державному, так і в приватному секторі. Прибуток достається не виробникам, а насамперед посередникам. Тому слід створити механізм контролю за формуванням ціни та забезпечити пріоритет виробника у розподілі прибутку між виробником, переробником та продавцем. Ще одним чинником інфляції Володимир Черняк назвав високий ступінь монополізації вітчизняної економіки.

Валерій Литвицький погодився з тим, що ситуацію можна вирішувати як ринковими, так і адміністративними методами. Проте він зауважив, що часто їх важко розрізнити та втілити: «Контроль за собівартістю? Я не уявляю, як це робити у приватному секторі».

Чи означає нинішній рівень інфляції те, що наприкінець року ми отримаємо 30%? «Не означає», – заявляє радник НБУ. Були роки, коли при таких темпах на старті закінчували з показником близько 10%. За його розрахунками, за певних умов можна «вписатися» і цього року. «Я не таки сміливий, як багато «експертів», які дають прогнози інфляції. Я хочу знати, які будуть ціни на газ. Хотів би приєднатися до вашого оптимізму, що вони будуть такими, які названі. Треба знати, як пройде економіка другий місяць. Січень-лютий – найбільш складний період. Існує ще багато питань, пов’язаних з тим, що відбудеться на світових ринках. Газ, нафта, метал, зерно… Тоді ми можемо прогнозувати інфляцію більшу або меншу. Якщо по нафті буде історичний максимум, як сьогодні, це одна схема. Якщо ми уникнемо такого безпосереднього тиску з огляду на внутрішні чинники, то можливо цей зовнішній фактор не буде таким жорстким. Ці речі ми поки що не знаємо. Ми не знаємо, чи буде в Китаї уповільнення. Якщо ні, буде попит на метал, на наш так само. Тоді будуть зростати ціни й матимемо приток валюти. І так далі», – сказав Валерій Литвицький. Він вважає, що за різних умов може бути різний розвиток подій, і налаштований на позитив: «Ми скоріше оптимістично дивимося на ситуацію. Я розраховую на чинник, пов’язаний з уповільненням агрофляції (продуктової інфляції). Якщо буде достатній врожай та коректна цінова політика в державі, цей шанс можна використати. Серед різних концепцій є й уповільнення зростання цін на енергоресурси. Нарешті, можна використати шанс вступу в СОТ, як би пізно він не відбувся».

Сергій Єрохін відзначив, що декларований Кабінетом Міністрів України інфляційний рівень не перебільшити буде дуже складно: «Щоб вийти на бажані орієнтири, які вже поставлені урядом, треба тримати інфляцію менше одного процента на місяць. Якщо буде навіть один процент на місяць, то ми вже до кінця року виходимо на 15 % інфляції». Він погодився з тим, що фактор енергоносіїв в інфляційній складовій дуже важливий. Але все залежить від ефективності використання енергоресурсів. В Польщі, при тому, що там впливають дорогі енергоносії, світове подорожчання продовольства та інше, за останні роки не було інфляції більше 5 відсотків на рік. Для порівняння: 75 мільярдів кубів газу споживаємо ми і 15 мільярдів втричі більша економіка Польщі. 90 мільярдів споживає величезна економіка Німеччини, обсяг ВВП якої більше за український у десятки разів. Також серед важливих інфляційних чинників він назвав велике бюджетне навантаження. На його думку, головний рецепт подолання інфляційної кризи – це бездефіцитний бюджет, економія державних витрат.

Наслідки виплат боргів Ощадбанку на інфляційні процеси в країні експерти оцінюють по-різному. Одні говорять, що це не призведе до зростання цін. Натомість Олег Соскін вважає, що ці «швидкі та величезні виплати» дуже серйозно впливають на дестабілізацію фінансово-економічної ситуації в цілому: «Гроші були взяті з валютного рахунку Кабінету Міністрів у держказначействі. Це були стерилізовані гроші, які не тиснули на грошову масу і на економіку. А вони були вкинуті в економіку, причому відразу – у готівкову фазу обігу. Пішли на ринок споживчих товарів. Знову ж таки, з рахунку Кабміну у казначействі у грудні було використано 13 мільярдів гривень на різні соціальні виплати. Це теж стерилізовані гроші. І ми хочемо, щоб не було інфляції? Економіка не терпить популізму, її не можна брутально ґвалтувати. Її закони мають об’єктивний характер. Не можна робити ніяких проривів-розривів. Потрібно діяти дуже виважено, і ніякі політичні зобов’язання не можна реалізовувати шляхом жертви економічного балансу».

Він також зазначив, що треба враховувати те, що за останній час зовнішньо-торговельне сальдо України за товарами є від’ємним. Рятує позитивне сальдо за послугами. Але тепер цього вже може не статися, каже Олег Соскін. Притік капіталів здійснюється за рахунок величезних корпоративних запозичень, при чому вони не використовуються достатньо часто на інвестиційний розвиток, а йдуть на побудову фінансових пірамід. Тому, якщо відкинути запозичення, дефіцит бюджету буде значно більший. Говорячи про складність прогнозування показника інфляції, директор Інституту трансформації суспільства наголошує, що близько 50% вітчизняної економіки фактично перебуває у тіні. Тому ці гроші, потоки, процеси взагалі важко підрахувати та аналізувати, здійснюючи прогнози по всій системі.

Клим ЩЕРБАТИЙ
Малюнок Ігоря ЛУК'ЯНЧЕНКА