Візуальна дійсність Отто Дікса

86 офортів та літографій Отто Дікса представлені на виставці, що експонується у Національному художньому музеї України. Це аркуші з «Критичної графіки 1920 – 1924» та «Війни», серії офортів 1924 року.

Отто Дікс народився у 1891 році в містечку Унтермгаус, поблизу Ґери (Тюрінгія). Вивчав живопис у Дрезденській Академії мистецтв у Ріхарда Мюллера. Під час першої світової війни служив добровольцем у діючій армії. Для молодого кулеметника Отто Дікса участь у війні на передовій лінії фронту стала тим жахливим досвідом, який залишив у його душі глибокий слід, а також вплинув на всю наступну його творчість. З 1914 до 1918 рр., під час участі у воєнних діях у Бельгії, Франції та Росії ним було виконано більше 600 малюнків. Ці документальні свідчення війни, майстерно зроблені в самій гущі подій, разом із особистими спогадами про жахи Першої світової війни стали основою його грандіозного циклу «Війна», опублікованого у Берліні в 1924 році Карлом Нірендорфом.

Цикл складається з 50 окремих малюнків, його часто порівнюють із серією Ф.Гойя «Жахи війни» (1810 – 1820). Він дає не лише достовірне та шокуюче зображення страшних битв Першої світової війни, але й показує, що війна є Молохом, який вимагає людських жертв. Саме ця серія офортів, яка займає значне місце у творчому спадку Дікса, складає основу пропонованої увазі глядача експозиції.

Дікс ніколи не переконував себе, що може змінити людей за допомогою своїх художніх творів. Проте за допомогою цих антивоєнних робіт від передбачив роздратування, ненависть та наклепи нацистів, які після приходу до влади у 1933 році позбавили його професорського звання і заборонили участь у виставках.

Для Дікса правда була понад усе. Це ж характерно і для його робіт, присвячених маргінальним соціальним групам післявоєнних часів: ветеранам та інвалідам війни, проституткам та іншим. Колекція, представлена в експозиції, демонструє характерні типажі подібних невдах у житті. Це непоборне намагання показати правду було засобом агітації та протесту серед його співвітчизників ще до того, як нацисти отримали всенародну підтримку.

«Мене або облають, або ж возвеличать», – сказав якось молодий Отто Дікс. Йому дісталося й ганьби, і слави. Сьогодні творчість Дікса визнається в усьому світі

Різнобарвний світ Володимира Подлевського

Якщо ви любите приватну міфологію, якщо бажаєте проникнути у внутрішній світ художника, відволікаючись від повсякденності, якщо вірите, що «у художньому творі ми не повинні обмежуватися питаннями «правильно або неправильно», вивчаючи відбиття дійсності»; якщо згодні, що мистецтво знову повинне стати яскравим, разючим, виразним і винятковим, і якщо впевнені, що для цього мистецтву необхідно знову «прилучитися до міфологічної традиції й відмовитися від завдань відтворення реальності», то Володимир Подлевський – ваш художник.



Ви зможете, дивлячись на його картини, відчути звільнення від повсякденних сил тяжіння світу й поринути в політ. Почути «у глибині лабіринту душі» мелодію – чи тихий голос скрипки, чи медитативні наспіви сакухасі, чи переливи кото, чи виразність григоріанського співу. Ви зможете, проникнувши в картини художника, побачити кримські будиночки, розплавлені південним сонцем, канали Венеції, заплетені старими нитками, древній Самарканд, що блищить казковим мозаїчним візерунком, Флорентійський собор. Весь світ – на долоні художника.

Заради чого вся ця гео-арт-графія? Навіщо мандрівки? Чому муза?

Що таке живопис, як не погляд на світ зі сторони, Земля, побачена зовні, час, зрозумілий з погляду вічності, тиша – з погляду музики.
Що робити зі світом, якщо він недосконалий? Як діяти людині стосовно самого себе перед обличчям недосконалого світу? – Писати. Слухати тишу. Думати. Брати в руки пензлі. Літати в хмарах. Стояти перед полотном.

І бачити це у творах Володимира Подлевського, де під «реалізованістю» розумієш якість картин, породжену завзятою працею.

Я вірю в людину, що реалізується в сфері своєї справи. Я вірю тільки в речі, зроблені працею й духом.

Артур ГРЕЛЛЬ