Пересторога всій Землі

Продовження. Початок у №№16 –18
Міркування про чорнобильські проблеми привели до таких висновків.
1. Надпотужні природні сили, що їх використовують в атомній енергетиці, вимагають від працівників АЕС надвисокої культури. Маються на увазі не лише відмінне знання ядерних апаратів і ядерної фізики, а й високі моральні якості операторів.



2. Кожна країна, яка використовує ядерну енергію, мусить мати систему підготовки і перепідготовки кваліфікованих кадрів для цієї галузі. Ядерна енергетика як галузь народного господарства потребує високого рівня науково-технічних сил.

Академік НАН України І.М. Вишневський підкреслює, що «для безпечної енергетики потрібна потужна науково-технічна база».

Щоб передати вкрай напружений ритм роботи перших днів і тижнів після аварії на ЧАЕС, наводимо хронологію подій лише протягом одного дня — 4 травня 1986 р.

О 10 годині нарада у В.І. Трефілова щодо завдань і результатів.

Близько 12.00 Інститут ядерних досліджень разом із метеорологами отримав завдання від партійного керівництва УРСР визначити тенденцію розподілу радіоактивності (особливо в Києві).

О 12.25 нарада у Б.Є. Патона: поставлено завдання оперативно підготувати прогнозну оцінку наслідків аварії («мінімум — максимум»).

О 15.00 в Інституті ядерних досліджень проведено нараду представників Генеральної прокуратури. Надано додаткову інформацію щодо заходів з приборкання пожежі (температура на поверхні зруйнованого реактора — близько 100оС, усередині — майже 1400оС); почав тріщати бетон, з’явилася небезпека руйнування третього блоку.

О 15.40 за першою версією В.А. Халіманчука (Інститут ядерних досліджень) стосовно причин аварії визначено, що через проплавлення бетону і вилив палива вниз було потрібно негайно відкачувати воду, в іншому разі загрожував вибух.

У той час уже виникли чутки про термоядерний вибух. Це були страшні очікування найгіршого. І вже напередодні свята Перемоги стало відомо, що завдяки зусиллям учених, інженерів, прохідників, робочих небезпеку термоядерного вибуху ліквідовано. Важко передати стан людей у той час, коли всі стояли на порозі смерті.

В академіка І.М. Вишневського дні 4, 5, 6, 7, 8 і 9 травня були розписані по годинах для оперативного розгляду показників радіоактивності довкілля (повітря, води, продуктів харчування).

Доктор технічних наук А.А. Вовк готував пропозиції для швидкісного будівництва методом вибухів каналу Прип’ять — Дніпро, щоб запобігти потраплянню в Дніпро забрудненої води. Вчений підкреслював, що в той особливий період наукова думка випереджала технічні можливості.

Через величезне різноманіття завдань, що потребували вирішення, важко було уникнути помилок і навіть відвертих недоречностей. Досить згадати оголошення горезвісного «сухого закону» в умовах, коли (щоправда, неофіційно) червоні вина рекомендували вживати як радіопротектор, що виводить радіонукліди, які неминуче, попри всі запобіжні заходи, потрапляли в організм з продуктами харчування. Абсолютно не відповідали умовам захисту ліквідаторів-військових строки носіння ними обмундирування.

Багато хто з ліквідаторів нехтували марлевими пов’язками через недостатню інформацію про фактичний рівень і характер дії на людину альфа-частинок, єдиним захистом від яких могли бути саме пов’язки, що затримували радіоактивний пил.

Про гострі проблеми, пов’язані з будівництвом АЕС, було відомо ще за п’ять років до Чорнобильської катастрофи, як згадує академік НАН України В.В. Гончарук. Отже, було досить часу, щоб ужити негайних заходів і, можливо, запобігти трагедії. Оскільки всі питання розвитку атомної енергетики були монополією Москви, очевидно, там залишили поза увагою повідомлення українських фахівців.

Зелені насадження, так звані легені планети, у часи Чорнобиля стали небезпечними: вони ефективно накопичували велику кількість радіонуклідів. Академік НАН України В.В. Гончарук, у той час заступник директора Інституту колоїдної хімії та хімії води АН УРСР, пише: «Ми експериментально встановили, що радіоактивні частинки, які осіли на поверхні листя, становили на окремих ділянках від 20 до 80% загальної кількості викинутих четвертим блоком радіонуклідів. Рівень радіоактивності біомаси в Києві у червні—вересні 1986 р. сягав 10–6—10–5 Кі/кг». Восени була розгорнута великомасштабна робота, щоб згромадити опале листя та іншу забруднену радіонуклідами біомасу.

У перших числах травня почалася масова евакуація. З Києва виїжджали жінки з дітьми. Тоді ж учені почали розробляти спеціальні цементно-свинцеві будівельні композиції, які б мали особливі захисні властивості та, головне, могли перебувати в рідкому стані (не тверднути) протягом кількох годин, потрібних для транспортування їх до місця призначення і перекачування насосами до підвалин четвертого блока ЧАЕС. Це завдання було виконане за кілька днів. Термін затвердіння вдалося продовжити майже на добу. Технологію виготовлення таких бетонів негайно передали для впровадження.

Володимир МАТВІЄНКО
Друкується за книгою Володимира МАТВІЄНКА «Планета життя», Київ, «Наукова думка», 2006 р.
Далі буде