Право на сплату податків,
або Як принижують найбільшого платника податків

Податки є джерелом формування доходів державного і місцевого бюджетів1, основою соціальних виплат, захисту найбідніших верств населення. Владі завжди вигідно, коли в країні багато чесних платників податків, які наповнюють державну казну. І чим міцнішими і потужнішими вони будуть, тим більше надходжень до бюджету буде створюватись. І це не залежить від суспільного ладу: рабовласницького, феодального, соціалістичного чи капіталістичного. В післявоєнній Німеччині банки звільнялися від податків на обсяги їх вкладень у власний технологічний розвиток. Розрахунок був простим: могутні банки більше спрямують інвестицій в економіку, будуть створені нові робочі місця, зростуть доходи і прибутки підприємств, а відповідно – збільшаться бюджетні надходження. І цей розрахунок повністю виправдав себе.



В Україні більше прослідковується тільки право на сплату податків, коли фіскальні органи прагнуть вичавити все з чесного платника податку, тоді як інші, так звані суб’єкти господарювання, яких в Україні майже 1 мільйон, знаходять законодавчі шпарини, щоб уникнути податкового обов’язку. Лише 1058 платників податків формують 58 відсотків валових доходів держави. Це великі підприємства, які становлять 0,3 відсотка усіх платників податків2. Тому і не дивно, що третина грошової маси в Україні знаходиться «у тіні», поза банківською системою. Чесний платник податків за роки незалежності України так і не зайняв достойного місця в суспільстві, і це стало однією з головних причин низької податкової дисципліни.

Промінвестбанк за роки незалежності України сплатив до бюджетів всіх рівнів 1,9 млрд. гривень податків. Це найбільші обсяги платежів серед усіх банків. Але належного ставлення як до найбільшого платника податків Промінвестбанк не має. Лише за останні роки банк перевіряли 765 разів, на що різними перевіряючими службами витрачено майже 1000 людино-днів. При цьому жодних суттєвих порушень виявлено не було.

Ще більш принизливим є ставлення до Промінвестбанку в стольному граді Києві. За роки незалежності Київ отримав від Промінвестбанку 323 млн. гривень. За результатами 2005 року, Промінвестбанк сплатив до бюджету міста 15,7 млн. гривень. Це другий результат із 184 тисяч підприємств, зареєстрованих у Києві, і найкращий показник серед усіх фінансово-кредитних установ. З цієї нагоди київський міський голова Леонід Черновецький надіслав Промінвестбанку листа-подяку. Звичайно, з одного боку приємно, що діяльність такої могутньої установи та її внесок у створення добробуту столиці вперше були помічені. Такого ставлення в минулому найбільший платник податків не мав. На кожному кроці він зустрічав перешкоди у вирішенні важливих питань.

Трохи історії. 18 листопада 2005 року відбулось урочисте відкриття збудованого за кошти Промінвестбанку найсучаснішого спеціалізованого дитячого дошкільного закладу на 60 місць по вул. Златоустівській, 4/20 вартістю 10,7 млн. грн. У відкритті дитсадку брали участь Голова Правління Промінвестбанку Володимир Матвієнко та тодішній міський голова Олександр Омельченко. Про це писала газета «Вечірній Київ».

За розпорядженням Київської міської ради, замість цього дошкільного закладу банк мав отримати стару будівлю дитсадка по пров. Шевченка, 11, яка підлягає зносу.

Промінвестбанк дотримав свого слова і збудував найсучасніший дитсадок із басейном для юних киян, а міська влада, ігноруючи власні ж рішення, забруднила добру справу власними руками. Міські служби вже півроку ганяють процес оформлення документів по зачарованому колу. В березні 2006 року Київська міська рада прийняла остаточне рішення про відведення Промінвестбанку земельної ділянки дитсадка по пров. Шевченка, 11, але міські служби вимагають понад 100 різних дозволів і рішень для початку будівництва на цьому місці нового бізнес-центру, намагаються вольовими рішеннями змінити архітектурний план. Це робиться з єдиною метою – заблокувати розвиток інфраструктури міста і передати найбільш ласі шматки київської землі ділкам, у тому числі й можновладцям, які можуть дати за них гарні хабарі. В результаті, новий дитячий садочок простоює закритим, на його утримання банк витрачає власні кошти, потреби міста у соціальному розвитку повністю ігноруються. А взяті на себе обіцянки та прийняті відповідні рішення міські служби очевидно виконувати не збираються.

То, чи потрібно бути чесним платником податків, будувати соціальні заклади для киян, а натомість мати «дірку від бублика» та постійне приниження, чи слід перекачати гроші «в тінь» та дати солідного хабара чиновникам, щоб вирішити справу?! Де ті чисті руки, які будуть чесно вирішувати питання в інтересах чесних платників податків і всіх громадян України?

Володимир ПАЛІЄНКО,
директор Департаменту
інвестиційних проектів
та капітального будівництва