Спадок – від «А» до «Я»

Сьогодні, шановні читачі, ми поговоримо з вами про спадок. Через нього часто розпалюються такі пристрасті, що загасити їх може лише чітке знання законодавчих основ успадкування. Отже, спробуємо все з’ясувати.



По-перше, що можна успадкувати чи залишити у спадок? Як зазначає стаття 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Це може бути, зокрема, рухоме та нерухоме майно, борги тощо. Але неможливо успадкувати те, що нерозривно пов’язано з особистістю спадкодавця:

– особисті немайнові права;
– право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
– право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
– права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
– права та обов’язки особи як кредитора або боржника.

Відзначимо, що стати спадкоємцем можна відповідно до заповіту або за законом, якщо заповіту немає або в ньому не охоплено весь обсяг спадщини. Спадкоємцями за заповітом та за законом можуть бути фізичні особи, живі на момент відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Якщо людина склала заповіт, то вона може заповісти своє майно, кошти тощо також юридичним особам, наприклад, спрямувати свій спадок на благодійність.

Спадкування за заповітом…

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання і має бути особисто підписаний заповідачем. У будь-який час особа може змінити зміст заповіту, відповідним чином засвідчивши його у нотаріуса. Втім, іноді бувають і винятки, коли заповіт може засвідчити не нотаріус. Скажімо, якщо людина перебуває у в’язниці, то заповіт може засвідчити начальник в’язниці, а тим, хто перебуває на лікуванні, заповіт може засвідчити головний лікар лікувального закладу. Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Коли ж заповіт складено, то все залежить від того, кого людина визначить своїми спадкоємцями. Зовсім необов’язково це мають бути родичі. Заповідач може без зазначення причини позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. Проте заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадку. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини. На обов’язкову частину в спадку мають право неповнолітні, а також повнолітні, але непрацездатні, діти спадкодавця, непрацездатні вдова (удівець) та батьки. Незалежно від змісту заповіту, вони успадковують половину частки, яка належала б їм при наслідуванні за законом.

До обов’язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов’язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов’язкову частку.

У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача, позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (онуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах.

До речі, заповіт може стосуватися не всього спадку, а лише його частини. Скажімо, автомобіль особа дуже хоче заповісти своєму онукові, тоді вона складає заповіт, що стосується саме цього, а все інше майно ділитиметься згідно з законом.

Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов’язків, що є пропорційною до одержаних ними прав.

Заповіт з умовою. Згідно з законом заповідач може обумовити порядок успадкування певною особою. Скажімо, зобов’язати її вийти заміж, народити дитину, здобути освіту тощо. Лише при виконанні поставленої у заповіті умови спадкоємець зможе отримати спадщину, яка йому належить. Але якщо умова, поставлена в заповіті, суперечить закону чи моральним засадам суспільства, то нею, як правило, нехтують. До речі, вимагати визнання умови недійсною лише на тій підставі, що особа, призначена у заповіті, не знала про неї або настання умови від неї не залежало, не можна.

Стаття 1240 Цивільного кодексу України передбачає право заповідача покласти на спадкоємця інші обов’язки: вчинити певні дії немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання, а також зробити щось суспільно корисне.

У заповіті можна також призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо зазначена у заповіті особа помре до відкриття спадщини, не прийме її, відмовиться від прийняття або буде усунена від спадкування, а також, якщо вона не виконає умов, визначених заповітом.

До речі, особливо законом відзначено заповіт подружжя. Виявляється, що подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. Тоді частка спільної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті. За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Цю відмову потрібно нотаріально посвідчити.

Отже, якщо людина вважала за потрібне скласти заповіт, тоді з усім спадком, або його частиною, все зрозуміло – спадкоємці призначені, спадок розподілено і протягом півроку спадкоємець має отримати право на спадок. Якщо спадкоємець проживав разом із спадкодавцем, тоді вважається, що він прийняв спадок, якщо протягом шести місяців від нього не відмовиться. У разі, якщо спадкоємець проживав окремо, потрібно написати заяву на прийняття спадщини.

Втім, заповіти пишуть, звичайно, не всі. До того ж іноді може статися, що заповіт визнають недійсним – незасвідчений нотаріусом або, скажімо, виявиться, що він був недобровільно написаний тощо. В такому випадку спадкування відбувається за законом. Так само на загальних підставах (за законом) спадкується частина, не охоплена заповітом. Отже,

…спадкування за законом

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором зацікавлених спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Але цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині.

Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

А чи успадковують щось усиновлені спадкодавцем діти? У разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі – з іншого, прирівнюються до родичів за походженням. Усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії. Батьки усиновленого та інші його родичі за походженням по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків. Якщо за рішенням суду про усиновлення збережений правовий зв’язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням, то у разі смерті його баби, діда за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі смерті його брата, сестри за походженням має право на спадкування як спадкоємець другої черги. У разі смерті усиновленого його баба, дід, брат, сестра за походженням, з якими був збережений правовий зв’язок, спадкують на загальних підставах.

Тепер про черги спадкоємців.

Перша черга спадкоємців за законом – діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Друга черга спадкоємців за законом – рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Третя черга спадкоємців за законом – рідні дядько та тітка спадкодавця.

Четверта черга спадкоємців за законом – особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

П’ята черга спадкоємців за законом – інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

У п’яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років отримувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Трохи вище ми згадали таке поняття як спадкування за правом представлення. Що це таке? Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.

Частки у спадщині кожного зі спадкоємців за законом є рівними. За усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, спадкоємці можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Якщо йдеться про зміну частки щодо нерухомого майна чи транспортних засобів, то має бути письмова угода, посвідчена нотаріусом.

І ще – в розмові про спадок потрібно, звичайно, згадати спадковий договір. За спадковим договором, який укладається письмово і посвідчується нотаріусом, одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження іншої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. Набувач у спадковому договорі може бути зобов’язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Спадковий договір з участю подружжя має свої особливості. Предметом такого договору може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя. Спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.

До речі, на майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження. Навіть заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним (таким, що не має сили). Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень, а також на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача. Контроль за виконанням спадкового договору здійснює людина, призначена відчужувачем, або нотаріус.

Отже, наявність заповіту, який охоплює все, що може лишити заповідач, значно полегшує поділ його майна. Наприклад, якщо він мав приватизовану квартиру, то чітко визначивши, кому зі своїх спадкоємців він її лишає, заповідач позбавляє можливості висувати претензії тих спадкоємців, які не отримали на її права (звичайно, це не стосується тих, хто має право на обов’язкову частку). Якщо ж він не лишив заповіту, то житлова площа буде за законом ділитися між спадкоємцями порівну.

Звичайно, спадкове право має багато нюансів, які важко охопити однією статтею. Але, сподіваємося, що наша стаття стане вам у пригоді.

Підготувала Світлана КУШНІР
Малюнки Ігоря ЛУК’ЯНЧЕНКА