Україна магнієва |  | Тримаю в руках невеликий злиток металу сріблясто-золотистого кольору, виробництво якого створено в місті Калуші Івано-Франківської області за кредитні кошти Промінвестбанку обсягом більше 40 мільйонів гривень. Чистота магнію 99,9% влаштовує авіа- та автомобілебудування.
Кредо діяльності Промінвестбанку
– Ми працювали з різними банками, – розповідає фінансовий директор ЗАТ «Магній» Віра Мірошниченко, – але жоден, до кого зверталися, не захотів ризикувати обсягами фінансування, не погодився на повне фінансування проекту. Ці банки не ризикнули реалізувати наш інвестиційний проект. І тільки Володимир Павлович Матвієнко, Голова Правління Промінвестбанку, виявився тією людиною, з якою вдалося домовитися.
Інвестиційне кредитування інноваційних та великих економічних проектів – кредо діяльності Промінвестбанку. Частка кредитів інноваційно-інвестиційного спрямування досягла 40% і продовжує збільшуватися.
Промінвестбанк фінансує поставки газу з Росії та Туркменістану НАК «Нафтогаз України» для забезпечення економіки енергоносіями. Значні кошти – сотні мільйонів гривень – були виділені для добудови другого енергоблоку Хмельницької та четвертого Рівненської АЕС. Прокредитовано оновлення рухомого складу Укрзалізниці та створення швидкісних залізничних магістралей в Україні, створення нових сучасних літаків Ан-74ТК-300 та Ан-140 на Харківському авіапідприємстві, будівництво понад 100 суден на експорт, технічне переозброєння флагманів української та світової металургії «Криворіжсталь» та Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча. Кошти Промінвестбанку інвестовані у будівництво сучасного стратегічного автобану Київ – Одеса та сотні інших значних економічно важливих для України проектів.
Хімічна столиця Прикарпаття
До Калуша, розташованого у передгір’ї Карпат, 20-30 хвилин їзди від обласного центру Івано-Франківська. Дорогою перетинаємо невеличку гірську річку Лімницю, як стверджують, найчистішу в Європі. Своєрідною візиткою міста хіміків останніми роками було ВАТ «Оріана», де працювало 16 тисяч чоловік, і до складу якого входили 14 заводів. Серед них і калійно-магнієвий. Місцеві жителі пам’ятають недалекі часи, коли біля заводу стояли черги автомобілів, щоб отримати готову продукцію.
Голова правління нинішнього ЗАТ «Магній» Михайло Петрів трудову біографію починав 1969 року ливарником після закінчення Калуського хіміко-технологічного технікуму. Пройшов усі виробничі щаблі на підприємстві. У період вимушеного простою підприємства його запрошували на пуск установки грануляції та виведення її на проектну потужність на китайський магнієвий завод у повіті Мінхе провінції Цинхай.
– Диплом робив по електролізному цеху, закінчив Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут, кафедру електрохімії, – розповідає Михайло Петрів. – Тож я – інженер-електрохімік. Зараз на заводі переважно хіміки, а електрохіміків обмаль.
Михайло Петрів розповідає, що завод простояв шість років: «Зупинили наприкінці 1998, а фактично – в січні 1999. До того часу тримали на підігріві. Ще жевріла надія, що надійде сировина для виробництва. Єдине, що встигли: у липні – серпні 1998 року випробувати на нашому обладнанні нову технологію отримання магнію з бішофіту. Вже тоді ми зрозуміли, що виробництво магнію можна відновлювати, бо існують величезні запаси бішофіту, яких вистачить на багато років».
Чудо-елемент
Символ магнію з Періодичної системи хімічних елементів Менделєєва височить на заводській території, що розкинулася на 40 гектарів.
1808 року Хемфрі Деві під час електролізу зволоженої білої магнезії з окисом ртуті отримав амальгаму нового металу, який невдовзі виділили з неї і назвали магнієм. Перший, справді чистий магній, отримав Бюссі 1829 року. Це сріблясто-білий легкий метал, який майже вп’ятеро легший за мідь, у 4,5 – за залізо та на 30% – за алюміній.
Магній – один із найбільш розповсюджених металів, який становить понад 2 відсотки земної кори. Він використовується для виробництва деталей автомобілів, літаків. Близько 80% металу використовується для виробництва сплавів, або як реагента для десульфуризації (очистки) чавуну та сталі.
Магнієві сплави знаходять широке застосування. Авіація і реактивна техніка, ядерні реактори, деталі двигунів, прилади, корпуси вагонів, автобусів, легкових автомобілів, колеса, відбійні молотки, пневмобури, фото- та кіноапаратура, біноклі – це далеко неповний перелік застосування магнієвих сплавів. Їх використовують при виготовленні найрізноманітніших виробів: від хлібопекарських стелажів і тенісних ракеток до інструментів для обробки бетону та оболонок ядерних тепловиділяючих елементів.
Спадщина
Завод у Калуші було зупинено у 1999 році. Вся магма, шлаки залишились у трубах. Фактично було виведено з ладу величезну мережу комунікацій, яка потребувала або повної заміни, або ретельного очищення та ремонту, де це було можливим.
– Нам пощастило, бо збереглися креслення обладнання, – розповідає фінансовий директор підприємства Віра Мірошниченко. – Ми замінили старе обладнання. Добре, що збереглася база для його виготовлення.
Але одні проблеми породжують інші. Проблема з утилізацією хлору знаходить своє вирішення у введенні в дію дихлоретанової установки – фактично ще одного заводу. Хлор перероблятиметься на дихлоретан, який постачатиметься сусідньому підприємству. Але це відповідним чином збільшило витрати. Капіталовкладення більше ніж уп’ятеро перевищили заплановані.
Розумний ризик Промінвестбанку
– Ми «вляпались» у всі ці історії із забороною на кредитування, – зізнається Віра Мірошниченко. – Наші засновники звернулися безпосередньо до Голови Правління Промінвестбанку Володимира Матвієнка. І він нам дуже допоміг.
– Взагалі, я хочу сказати чимало теплих слів про людей, які працюють у Промінвестбанку, безпосередньо, в центральному офісі. Як тільки ми звернулися з заявкою на кредит, до нас приїхали фахівці, які розібралися з технологією, все побачили і перевірили власноруч. Спеціалісти зрозуміли, що це необхідний проект. Ми дуже вдячні співробітникам Промінвестбанку за їхню роботу. Вони в курсі всіх наших проблем. Ми нічого від них не приховуємо і працюємо відкрито.
Віра Мірошниченко розповідає, що в одному з банків, з яким раніше працювало ЗАТ «Магній», виникали проблеми з платежами: «Ми знали, що гроші надійшли, але банк їх «притримав». З Промінвестбанком такого не було жодного разу. Допомога Промінвестбанку значно сильніша, ніж тих, з ким ми працювали раніше».
– Принципово, – продовжує Віра Мірошниченко, – інвестиційний проект завжди ризикований. Я вважаю, що той розумний ризик, на який пішов Володимир Матвієнко, обов’язково себе виправдає. Ми віримо в те, що гроші, вкладені в наш завод, повернуться за два з половиною роки.
– Для металургійного підприємства це практично не термін, – додає Максим Науменко, директор ТОВ «ЕСКО-Північ» – засновника ЗАТ «Магній».
– Усім нашим партнерам ми пропонуємо відкрити рахунки в Промінвестбанку, бо самі працюємо в його системі, – каже фінансовий директор.
– Промінвестбанк – дуже вигідний партнер, який завжди поруч. Ми постійно знаходимо порозуміння з керівництвом. Вважаю, що і надалі наша співпраця буде взаємовигідною, бо наступного року плануємо відновлювати другу чергу заводу, тому працюватимемо тільки з Промінвестбанком. Це надійний партнер, – стверджує голова правління ЗАТ «Магній» Михайло Петрів .
Звичайно, як і кожний керівник, Михайло Петрів мріє про зменшення відсотків за кредити. Хоча фінансовий директор каже, що відсотки, запропоновані Промінвестбанком, були меншими, ніж у попередніх партнерів.
Наша гордість – наші люди
Найголовніше, що на заводі змогли зберегти колектив фахівців своєї справи, вважають його керівники. Спеціалісти підприємства брали участь у пусках заводів у Китаї, Ізраїлі. Це й нинішній голова правління Михайло Петрів, і начальник цеху хлорування Ярослав Фітьо.
Він починав працювати в Калуші у 1968 році. Тоді завод будувався, і Ярослав Фітьо працював бригадиром у цеху електролізу. Після служби в армії повернувся на завод, працював обжарювачем, вчився у Калуському хіміко-технологічному технікумі. Теж подолав усі виробничі щаблі до призначення начальником цеху хлорування.
У 1996 році Ярослава Фітьо запросили на пуск магнієвого заводу до Ізраїлю, де він обіймав посаду заступника начальника з пусконалагоджувальної роботи. Перший хлоратор в Ізраїлі запускав саме він.
Ярослав Фітьо впевнений, що завдяки людям, які лишилися на заводі, можна знову запустити цех: «Агрегати в мене готові, цех готовий до пуску і роботи. Немає проблем».
– Колектив фахівців ми змогли зберегти. Зберігся основний осередок. Зараз у нас працюють люди, з якими я можу пустити цех. Люди, які розуміють мене з півслова. З 90 чоловік, що нині працюють у цеху, 15 – це ті, з ким ми разом навчалися, працювали.
Відновимо славу магнієвого заводу
Зараз на ЗАТ «Магній» працює понад тисячу чоловік.
– Таких заводів близько 20 в усьому світі, – стверджує директор ТОВ «ЕСКО-Північ» Максим Науменко. – Але технології в усіх різні.
На ЗАТ «Магній» вважають, що їхня технологія, відкрита і запатентована наприкінці 90-х років, найсучасніша.
З бішофіту, який надходитиме з Полтавської і Чернігівської областей, виробляється карналіт – сіль, зовні схожа на звичайний пісок. Карналіт обезводнюється, плавиться і в електролізних печах (електролізерах) перетворюється на магній-сирець і анодний хлор. У електроливарному цеху магній очищається від домішок і з нього виплавляються стандартні злитки – «чушки» вагою 8 кг, а з хлору виробляється дихлоретан, який надходитиме до ЗАТ «Лукор» для подальшої переробки.
Керівництво підприємства стверджує, що технологія, яка використовується на заводі, найбільш ефективна у світі, а чистота продукції надає суттєву конкуренту перевагу перед іншими виробниками.
Для виробництва тонни магнію потрібно 19-20 тонн бішофіту, але його підтвердженні запаси на території України та пропозиції з боку видобувних компаній гарантують заводу стабільну роботу протягом 100 років.
Планується, що після запуску першої черги заводу, у Калуші щомісяця вироблятиметься 580 тонн магнію. Як і раніше, основна частина продукції експортуватиметься до країн СНД, Європи та США. Сергій ЦИГАНКОВ
Фото автора
Київ – Калуш – Київ
|
| |
