Сорок років на оперній сцені |  |  Оперна зірка першої величини Олена Образцова нещодавно відзначила 40-річчя творчої діяльності. Вона дебютувала 17 грудня 1963 року на сцені Большого театру в опері Мусоргського «Борис Годунов» у ролі Марини Мнішек. Тоді майбутня примадонна навчалася в Ленінградській консерваторії. На сцену Большого Образцову запросили після того, як 1962 року вона отримала золоті медалі на Всесвітньому фестивалі молоді та студентів у Гельсінкі та на Всесоюзному конкурсі вокалістів імені Глінки у Москві.
Олені Образцовій аплодував Париж, Лондон, Нью-Йорк. Вона співає у кращих театрах світу «Ла Скала», «Метрополітен опера», «Карнегі-Холл». Критики називають Образцову найбільшим ліричним талантом світової оперної сцени.
Її оксамитовий голос незвичайної краси, органної насиченості звучання. Яскрава сценічна зовнішність надає оперним героїням Образцової художню рельєфність та виразність, талант справжньої драматичної актриси. І все це поєднано в людині фанатично відданій музиці. Для неї спів не тільки професія, а зміст усього життя. Тому й художнє трактування приваблюють, зачаровують, захоплюють слухачів. Її називають володаркою душ, особистістю без перебільшення магнетичною.
Святкування 40-річного ювілею примадонна розпочала на сцені Большого, де рівно через 40 років давали того ж «Бориса Годунова». Олена Образцова доводить умовність будь-якої дати. Спочатку в рідному Санкт-Петербурзі вона провела конкурс у пошуках молодих талантів. Потім у Вашингтоні виступила в опереті Штрауса «Летюча миша». За диригентським пультом стояв Пласідо Домінго, з яким прима співпрацює майже 40 років і який, за визнанням Образцової, як ніхто відчуває її настрій. У спектаклі Романа Віктюка «Антоніо фон Ельба» вона зіграла роль пристаркуватої оперної диви.
Жанр Образцової називають театром одного актора. Вперше з’явившись на сцені, вона одразу заповнює весь простір феноменальною енергетикою і представляє галерею улюблених героїнь.
– У моєму житті було три потрясіння, – зізнався видатний кінорежисер Франко Дзеффіреллі, – Анна Маньяні, Марія Калас та Олена Образцова, яка в дні зйомок фільму «Сільська честь» створила диво.
Тепер і кияни зможуть привітати співачку з ювілеєм творчої діяльності. 6 квітня в Національному палаці «Україна» у концертній програмі «Вибране» виступить народна артистка СРСР Олена Образцова. Разом з нею співатимуть солісти Большого театру Зураб Соткілава та Маквала Касрашвілі.
А ще Олена Образцова, як і Володимир Матвієнко, має власну планету. Відкрита 24 жовтня 1981 року мала планета №4623 отримала ім’я «Образцова».Ольга СТЕЛЬМАШЕВСЬКА
Фото www.photosight.ru
Тріумф акторського мистецтва  Прем’єра моноспектаклю «Контрабас» (режисер-постановник Олена Невежина, художники Володимир Максимов, Марія Данилова, художник по світлу Анатолій Кузнєцов, звукорежисер Сергій Лебедєв) відбулася 2000 року. Ця видатна акторська робота принесла Костянтину Райкіну премію «Золота маска» за кращу чоловічу роль.
– Грати «Контрабас» на велику аудиторію, – зізнається Костянтин Райкін, – колосальний ризик, мій величезний страх. Але водночас інтерес та акторський азарт. Я закоханий у цю п’єсу, і моя закоханість примушує переборювати страх.
Спектакль-монолог за однойменною п'єсою Патрика Зюскінда, у якій лунає музика Верді, Вагнера, Диттерсдорфа, Сен-Санса 24-25 березня зможуть побачити кияни на сцені Національного академічного театру ім. І. Франка.
Костянтин Райкін народився у Ленінграді, закінчив Вище театральне училище ім. Щукіна. За словами одного з наставників – Володимира Етуша – Костянтин був не лише талановитим студентом. Його завжди відрізняли дивовижна дисциплінованість і працездатність.
Після закінчення театрального училища Райкін 10 років працював у «Современнике» Галини Волчек. Переважна більшість сприймала його як продовження батька – неперевершеного сатирика Аркадія Райкіна. Неймовірний іспит – знайти власну дорогу, незалежність, визнання – Костянтин Райкін витримав з честю.
1988 року Костянтин Райкін став художнім керівником «Сатирикона», і йому випало нелегке завдання – знайти нове обличчя театру, який тривалий час був театром одного актора – Аркадія Райкіна.
Костянтин запрошував для постановок відомих режисерів Петра Фоменка, Валерія Фокіна, Роберта Стуруа. Він ніколи не боявся навчатися і, граючи у іменитих режисерів, завжди намагався перейняти якомога більше з їхньої професійної майстерності, режисерських прийомів, поглядів на життя.
Відданість Костянтина Райкіна театру межує з фанатизмом. Діапазон його творчості надзвичайно широкий: він упевнено почувається в комедії та драмі, у трагедії та гротеску. Кожен його вихід на сцену – це тріумф акторського мистецтва, потужного, надзвичайно глибокого, що захоплює своєю енергетикою.
Пригадую, як багато років тому повів сина на зустріч з актором. Дитина втомилася після моря, виснажливого сонця і майже весь час проспала, сидячи у мене на колінах. Яким же було здивування, коли по дорозі додому 4-річний хлопчина дослівно переповідав Райкінські мініатюри.
За словами Костянтина Райкіна, для нього «Сатирикон» – це сім’я, дім, де він зростає сам та плекає молоді таланти, успіхи яких вважає частиною власного життя.Сергій ЦИГАНКОВ
|
| |
