Наша козацька спадщина |  | Хто хоч раз побував на прадавній, мальовничій чигиринській землі, не може не закохатися в неї, в її поля, ліси, річки, озера – її історію. Коли знаходишся тут, немовби відчуваєш енергію, силу та наснагу козацтва, що їх увібрала в себе земля наших славетних пращурів. Адже Чигирин, по суті, є першою гетьманською столицею України, а гетьман Богдан Хмельницький – уособленням справжнього захисника знедолених і пригнічених, борця за Україну, за її незалежність.
Тож перебуваючи на історичній Черкащині, заступник Голови Правління Промінвестбанку Сергій Давиденко не міг не відвідати такі воістину святі місця, як Канів, Чигирин, Суботів, Холодний Яр, мав кілька зустрічей, зокрема в Чигиринській райдержадміністрації, а також на місцевій меблевій фабриці. Основні питання, що обговорювались на цих зустрічах, – діяльність Партії національно-економічного розвитку України, її завдання і плани на майбутнє. Адже не секрет, що всі зусилля у своїй щоденній роботі активісти ПНЕРУ спрямовують на відродження національного виробництва, а, отже, на покращання добробуту громадян України. Тож гасло партії цілком підтверджує її великі наміри: «Власним розумом, власними силами, із власним народом перетворимо Україну в економічно розвинуту державу!»
Побував Сергій Давиденко і в селі Суботові, на батьківщині славетного гетьмана. Зокрема відвідав Іллінську церкву – визначну пам’ятку XVII століття, збудовану за наказом самого Богдана, що мала стати родовою усипальницею Хмельницьких. Та, на жаль, після смерті забальзамоване і поховане тіло гетьмана зникло. Де саме воно знаходиться зараз нам не відомо. Власне, існує дві версії цієї події, так звана польська й українська.
За польською версією Стефан Чарнецький напав на Суботів, викопав домовину з тілом гетьмана, спалив і попіл вистрілив з гармати. Український варіант це припущення повністю відкидає, мовляв тіло Богдана було перепоховано. Але доказів підтвердження цих версій поки що немає.
Неодноразово згадував про Суботів у своїх пророчих творах і Тарас Шевченко.
У селі Медведівка відбулася зустріч із керівництвом і працівниками господарства ДП «Калина» і ТОВ «Агроінвест», а також із жителями сусідніх сіл, а саме Худоліївки та Мельників.
На зустрічі, що проходила у місцевому Будинку культури, Сергій Давиденко розповів присутнім про історію, щоденну діяльність, головну мету Партії національно-економічного розвитку України. Зокрема він зробив наголос на зростанні виробництва. Адже для забезпечення гідного життєвого рівня населення треба відновити виробництво, тобто повернути людей на фабрики, заводи, шахти, на поля. А для покращання продовольчої ситуації дати певні земельні наділи всім бажаючим сім’ям навколо міст і робочих селищ. Власне, ці та інші життєві принципи записані і в Маніфесті ПНЕРУ. Тож саме в зростанні виробництва ПНЕРУ вбачає шляхи до покращання життя українського народу.
За кілька кілометрів від вищезгаданих сіл знаходиться ще одна історична і духовна святиня української землі – Холодний Яр. Села і хутори, ставки і річки, яри і ліси, тисячолітні дуби – то дивовижні пам’ятки живодайної природи. Можливо, тому він і називається холодним, що взимку і влітку, за будь-якої погоди тут, серед глибоких байраків і лісових хащів, гуляє вітер. Але місцеві жителі кажуть, що яр був холодним тільки для ворогів, а для них – теплою, рідною домівкою.
Саме тут, на хуторі Буда, знаходиться унікальне природне диво, багатовіковий красень – дуб Максима Залізняка, якому нині близько 1200 років. Щоб обійняти його стовбур, потрібно восьми чоловікам взятися за руки. А назва дуба пішла від того, що його відвідував славетний ватажок антифеодального повстання «Коліївщина» Максим Залізняк. Ще донині місцеві жителі, згадуючи хоробрих гайдамаків Гонту і Залізняка, називають їх братами Чучупаками. Поруч із дубом, знаходиться пам’ятник загиблим у роки Великої Вітчизняної війни жителям хутора. У кривавий день 18 червня 1943 року тут було розстріляно 82 жителів Буди, а їхні тіла скинуті в колодязь. Тому саме на цьому місці і був збудований пам’ятник.
На жаль, у коротенькій статті не можна все описати, а тим більше передати всі почуття, що виникають, коли відвідуєш такі воістину святі і священні куточки рідної землі. Аби відчути це, потрібно перейнятись подвигом народу, особисто поринути в історію тих, уже далеких, але незабутніх років.Ярослав СИНГАЇВСЬКИЙ
Фото автора
|
| |
