З метою розвитку ринку зерна як пріоритетного сектору економіки агропромислового комплексу України, створення правових, економічних умов конкурентоспроможного виробництва, стабілізації ринкових ресурсів Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні» (далі – Закон) №1049-2002-п від 04.07.02 р. було введено, а потім закріплено новим Цивільним кодексом України таке поняття, як складські документи на зерно.
Завданнями та цілями законодавчого впровадження складських документів є створення умов для ефективної взаємодії банківської, страхової, виробничої та торгової систем на зерновому ринку України; доступ до короткострокових кредитних ресурсів, забезпечення якості продукції та надійності взаємовідносин, доступ до зовнішніх ринків, розвиток послуг страхування та механізмів кредитування.
У зв’язку з цим це питання постає дуже гостро і Промінвестбанк як один із провідних інвесторів аграрно-промислового сектору економіки України зацікавлений у швидшому запровадженні механізму кредитування підприємств агропромислового комплексу з використанням складських документів. Обсяг кредитних вкладень Промінвестбанку в агропромисловий комплекс за 2003 рік становить 796,5 млн. грн., що порівняно з 2002 роком більше на 180,8 млн. грн., або на 29,4%. Це свідчить про поступове нарощення кредитування та активну стратегію Промінвестбанку, спрямовану на підтримання вітчизняного сільгоспвиробника.
Однак зараз механізм кредитування із використанням складських свідоцтв до кінця законодавчо не врегульований та має деякі суперечності. Тому варто детальніше розглянути поняття і зміст складських документів з огляду на окремі тлумачення закону.
Складські документи – це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом (елеватором) власнику зерна як підтвердження його прийняття на зберігання та посвідчення наявності зерна, і зобов’язання зернового складу повернути його власнику такого документа.
Зерновими складами можуть бути юридичні особи, що мають на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг зі зберігання зерна та продуктів його переробки. Міністерство аграрної політики через органи сертифікації до 31 грудня 2004 року забезпечує сертифікацію зернових складів на відповідність послуг зі зберігання зерна та продуктів його переробки.
Зерновий склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію, просте складське свідоцтво, подвійне складське свідоцтво.
1. Складська квитанція видається для підтвердження прийняття зерна на зберігання, якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва.
2. Просте складське свідоцтво видається на пред’явника. Застава зерна, зданого на зберігання за простим складським свідоцтвом, здійснюється шляхом передачі цього свідоцтва за передавальним написом (індосаментом). До простого складського свідоцтва застосовуються правила, встановлені для заставного свідоцтва.
3. Подвійне складське свідоцтво складається з двох частин – складського свідоцтва та заставного свідоцтва, які можуть бути відокремлені одне від одного.
Складське та заставне свідоцтво можуть передаватися разом або окремо за передавальними написами (індосаментами).
Банк як власник заставного свідоцтва має право вимагати від особи, яка отримала кредит, повернення всієї суми боргу та відсотків, а також застави на зерно на суму відповідно до суми кредиту та відсотків за користування ним.
Позичальник як власник лише складського свідоцтва має право розпоряджатися товаром, але він не може взяти цей товар зі складу до погашення кредиту, виданого під заставу зерна за заставним свідоцтвом. У разі непогашення позичальником кредиту та відсотків, зазначених у заставному свідоцтві, зерновий склад зобов’язаний продати зерно на загальних підставах у порядку, встановленому законодавством для продажу заставленого зерна, за письмовою вимогою власника заставного свідоцтва (кредитора).
Але проектом Закону України «Про прості і подвійні складські свідоцтва» передбачено, що реалізація заставного товару (зерна), на яке звернено стягнення, здійснюється через аукціон. Товарний склад після одержання заяви від власника заставного свідоцтва оголошує про проведення відкритого аукціону по реалізації товару (зерна), на яке звернено стягнення. За дорученням товарного складу проведення аукціону по реалізації товару може проводити акредитована біржа або іншій організатор торгів. Товар, зазначений у заставному свідоцтві, пропонується для реалізації тільки партією. Не допускається реалізація товару, зазначеного в заставному свідоцтві, частинами.
У випадку, коли коштів, одержаних від реалізації товару на аукціоні, не вистачає для погашення всієї суми боргу за заставним свідоцтвом, власник заставного свідоцтва має право вимагати сплати непогашеної суми боргу від особи, яка відокремила заставне свідоцтво від складського свідоцтва, а також від усіх осіб, які здійснили на заставному свідоцтві передавальні написи. Початкова ціна продажу товару встановлюється відповідно до ринкових цін на товар.
Відповідно до ст. 44 Закону зерновий склад (елеватор) може видавати товари власникові складського та заставного свідоцтва (подвійного складського свідоцтва) лише в обмін на обидва свідоцтва разом. Тому власнику складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва, але сплатив суму боргу за ним, склад видає товар лише в обмін на складське свідоцтво та за умови надання разом з ним квитанції про сплату всієї суми боргу за заставним свідоцтвом.
Беручи до уваги тлумачення закону, при кредитуванні з використанням складських свідоцтв потрібно враховувати такі проблемні питання.
По-перше, відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики України від 27 червня 2003 року №198 «Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно» прибуткова накладна на зерно №13 була вилучена з обігу 1 серпня 2003 року. Більше того, ця форма не передбачена законом як складський документ.
По-друге, зерновий склад зобов’язаний письмово за сім днів до завершення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку та запропонувати термін повернення зерна. Якщо поклажодавець у запропонований зерновим складом термін не забрав зерно, зерновий склад має право продати його на конкурентних засадах.
У зв’язку з цим термін кредитування під заставу зерна за складськими свідоцтвами не повинен перевищувати терміну зберігання зерна.
По-третє, відповідно до ст. 11 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» послуги по зберіганню зерна та продуктів його переробки підлягають сертифікації на відповідність існуючим правилам і технічним умовам зберігання зерна та продуктів його переробки. Для уникнення ризиків втрати, псування та неякісного зберігання зерна банки повинні отримувати від товарних складів зазначені копії сертифікатів.
По-четверте, відповідно до ст. 961, пункт 2 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, та ст. 37 Закону товар (зерно), прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання товару на підставі застави цього свідоцтва.
Прийняття зерна в заставу за складською квитанцією лише підтверджує прийняття зерна на зберігання зерновим складом, і в разі непогашення кредиту або відсотків за кредит звернення стягнення здійснюється на підставі договору застави, а реалізація заставленого майна (зерна) через виконавчу службу та спеціалізовані торговельні організації, що ускладнює процедуру реалізації предмету застави та збільшує ризики його втрати.
З огляду на вищесказане можна зробити висновок, що при кредитуванні з використанням складських документів необхідно дотримуватися таких рекомендацій:
– термін кредитування повинен відповідати терміну зберігання зерна;
– замість прибуткової форми №13 банки при здійсненні операцій по збереженню зерна та заставних закупівель повинні використовувати подвійні та прості складські свідоцтва;
– складська квитанція приймається банком лише як документ, що підтверджує прийняття зерна на зберігання з обов’язковим вилученням оригіналу у позичальника, укладанням трьохстороннього договору та договору застави;
– при наданні кредитів під заставу зерна, яке зберігається на зернових складах потрібно обов’язково вимагати від зернових складів копії сертифікатів на відповідність існуючим правилам і технічним умовам зберігання зерна та продуктів його переробки;
– зерновий склад повинен застрахувати зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним свідоцтвом, від ризиків випадкового пошкодження або втрати за рахунок коштів поклажодавця.
Нині учасники кредитного процесу, що здійснюється з використанням складських документів, повинні враховувати вимоги, викладені в таких нормативних документах: Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.02 р. №1049-2002-п, Закон України «Про заставу» від 02.10.92 р. №2654-XII (зі змінами і доповненнями), постанова Кабінету Міністрів України від 07.02.03 р. №164 «Про здійснення заставних операцій із зерном», постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.03 р. №510 «Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг по зберіганню зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно», наказ Міністерства аграрної політики України від 27.06.03 р. №198 «Положення про обіг складських документів на зерно». Олександр КОСЕЦЬКИЙ
старший економіст управління контролю кредитування
Кредитного департаменту
|
