 Мілан, Рим, Київ, Гвадалахара, Пуерто-Ріко – це не повний перелік міст, у яких у березні-квітні 2004 року представить нове шоу «Любов та ненависть» Хоакін Кортес.
Критики називають Хоакіна Кортеса «королем фламенко» за те, що він винайшов принципово нову мову сучасного танцю. У його шоу органічно поєднуються ритми Південної Іспанії, циганська пристрасть, арабські мелодії та вишукані джазові композиції. Хоакіна Кортеса вважають найвідомішим у світі виконавцем фламенко.
Кортес народився 1969 року у Кордові, у циганській родині. У 12 років він попросив свого дядька, відомого танцівника фламенко Кристобаля Рейєса, навчити його всьому, що той уміє. Три роки Хоакін займався щоденно по вісім годин. У 15 років юного танцівника запросили до Національного балету Іспанії. Невдовзі він став солістом і блискучим танцівником. А 1992 року Кортес створив власну компанію «Балет фламенко Хоакіна Кортеса». Своє перше шоу «Cibayi», прем’єра якого відбулася у Великому Єлисейському палаці в Парижі, він з успіхом продемонстрував у Японії, Франції, Італії, Венесуелі та США. Потім були «Pasion Gitana» («Циганська пристрасть»), 1995, «Soul», 1999, «Live», 2001.
У «Любові та ненависті», яку кияни зможуть побачити на сцені Національного палацу «Україна» 21 березня, Кортес танцюватиме біль та радість, тріумф та падіння, ніжність та озлобленість, народження та смерть.
Фламенко-балет Хоакіна Кортеса – театр одного актора-лідера та колективу однодумців, де поруч з традиційними вокалом, гітарою, перкусією органічно існують скрипки, віолончель, флейта, електричний рояль. Незвичний, на перший погляд, вибір інструментів розширює межі стилів від традиційного фламенко-вокалу cante hondo до чарівних нью-ейджевих фортепіанних настроїв.
Танок Хоакіна Кортеса заглиблюється в давні традиції іспанського народу і поєднує в собі відлуння різних культур (серед яких вбачають і кавказькі, і російські танці) з елементами класичного балету. Творчий підхід до традиційних форм фламенко дозволив Кортесу піднести андалузький танок до вершин мистецтва і зробити його зрозумілим усьому світу.
Тисячі глядачів були підкорені феєрією «Циганської пристрасті». Таким фламенко ще не бачили. Одвічне і дике водночас, воно піднялося на новий щабель завдяки сміливому переосмисленню традиційного жанру.
Сам Кортес не вважає, що порушує правила, поєднуючи фламенко з сучасним балетом. «Я танцюю, як відчуваю, і так, як мені підказує власне відчуття чистоти стилю».
Він не сприймає жодних обвинувачень у відході від традиційного фламенко: «Я іспанський циган. Моя батьківщина – Іспанія, але кров у мене циганська». Це означає, що навіть коли Кортес займався класичним балетом, фламенко завжди залишалося в його душі. Бо він переконаний, що фламенко прийшло від циган, а отже, він відчуває себе залученим у перетворення народного танцю на інтернаціональне мистецтво, і об’єднання балету з традиціями фламенко здається йому цілком природним.
«Я належу до нової генерації циганських танцівників, які здатні захистити своє коріння. Цигани відходять від кочового життя і починають створювати цінності, що залишаються в історії. Нас можна назвати посланцями іспанської культури в світі, бо ми намагаємося залучити до неї якомога більше людей».
Приватне життя Хоакіна Кортеса насичене, як і танці. Серед його «жертв» називають Лору Міллер, Летицію Каста, Ліліану Рамос, Наомі Кемпбел. До шанувальників зараховують Мадонну, Дженіфер Лопез, Емму Томпсон. Посилаючись на публічні матеріали, кажуть, що Ель Макферсон назвала Кортеса «pure sex», а італійський режисер Бертолуччі склав йому оду.
Усі сценічні костюми для трупи Кортеса створює видатний італійський кутюр’є і давній друг Хоакіна Джорджіо Армані: «Його обличчя і тіло знаходяться в художній гармонії з таким видовищним танцем, як фламенко. Я враховував це, створюючи костюми для трупи. Він величний таким, як є – єдине втілення Добра і Зла».
Сам Кортес казав, що зустрівся з кутюр’є під час перебування в Італії і обрав Армані тому, що його стиль сподобався більше, ніж Valentino та Dolce & Gabbana.
Фламенко пробуджує в ньому звіра, оголює його інстинкти. Він завжди бачив у цьому танці чимало таємничого, інколи похмурого та гіркого. Це його сприйняття, яке він виносить на сцену та по крихітці роздає людям, а вони несуть пригорщі його чуттєвості, його сприйняття далі у світ.
За матеріалами Інтернет-видань
підготував Сергій ЦИГАНКОВ
|
