Реєстрація місця проживання та перебування: нові правила |  | У 1992 році було скасовано кримінальну відповідальність за порушення правил паспортної системи. У 1997 – заборонено вимагати відомості про прописку під час прийняття на роботу, а в 2001 – скасовано територіальні ліміти й адміністративну відповідальність за прийняття на роботу без прописки. Нині прийнято новий закон – «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Що дасть зміна прописки на реєстрацію кожному з нас? Чи не стане реєстрація по суті таким же явищем, а не новою системою обліку населення? Яка насправді різниця між пропискою та реєстрацією?
 Віктор Давиденко, директор Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Міністерства внутрішніх справ України, пояснює різницю між пропискою та реєстарцією таким чином: «Чомусь реєстрація все ще сприймається лише, як банальна відмітка в паспорті. Насправді ж за своєю юридичною природою вона суттєво відрізняється від прописки. По-перше, якщо попередня форма обліку громадян мала на меті адміністративно-планове розміщення населення, то основне призначення реєстрації – підтримання постійного юридичного зв’язку між особою і державою для можливості виконання своїх прав і обо’язків. Якщо прописка виконувала функцію значного закріплення людей за певною адміністративно-територіальною одиницею, то реєстрація не передбачає існування будь-яких лімітів, які діяли раніше, скажімо, у Севастополі, Києві, деяких інших регіонах. Нова система обліку не передбачає надання громадянину дозволу на реєстрацію у помешканні житлово-побутовими комісіями або адміністративними органами на місцях. Єдиною достатньою умовою для реєстрації людини є її право на мешкання у квартирі або будинку. Громадянин пише заяву – і його реєструють».
Крім того, тепер власник приватизованої чи кооперативної квартири, приватного будинку може зареєструвати будь-якого громадянина, навіть не родича, без жодних обмежень чи якогось додаткового дозволу. Важливим моментом при цьому є те, що реєстрація не обумовлює право власності на житлове приміщення. Всі пам’ятають, що в епоху забезпечення житлом державно-комунальної власності прописка певною мірою визначала і право власності.
Отже, як віднині ми маємо реєструвати місце проживання. Перш за все, реєстрація за місцем проживання є обо’язковою для всіх. При переїзді на нове місце проживання, протягом 10 днів ви повинні звернутися до відповідних органів – подати письмову заяву, паспорт (якщо реєструється дитина до 16 років, подається свідоцтво про народження), квитанцію про сплату державного мита або документ, який дає право на звільнення від його сплати, а також два примірники талона зняття з реєстрації. До речі, діти до 15 років обов’язково реєструються за місцем проживання батьків. Для цього згода тих, хто проживає спільно з батьками, не потрібна, достатньо лише заяви одного з батьків або їх законних представників. Діти, яким уже виповнилося 15 років, подають заяву про реєстарцію самостійно, але разом із батьками, оскільки в цьому віці вони вже вважаються частково дієздатними.
За несвоєчасну реєстрацію Адміністративним кодексом України (ст. 97) передбачено попередження або штраф (від 17 до 51 гривні). Але при визначенні відповідальності враховуються всі причини, через які людина не змогла вчасно зареєструватися. Якщо вони будуть визнані поважними (хвороба, втрата документів тощо), згідно зі ст. 22 громадянину робиться зауваження з обов’язковим урахуванням характеру порушення у конкретному випадку.
Що до тимчасового (менше 6 місяців) виїзду за межі міста чи села, де ви постійно проживаєте, то новий закон передбачає обов’язкову реєстрацію місця перебування лише для трьох категорій громадян:
– для осіб, які мають невиконані майнові зобов’язання, накладені в адміністративному порядку або за рішенням суду;
– для тих, хто призивається на дійсну військову службу і не має відстрочки від призову;
– для тих, хто бере участь у судовому процесі у будь-якій якості.
Проте, якщо термін перебування за межами постійного місця проживання перевищує 6 місяців, реєстрація місця перебування є обов’язковою для всіх.
Наприклад, якщо ви більше ніж на півроку виїжджаєте на роботу до іншого міста, ви маєте знятися з реєстрації за місцем проживання та зареєструвати місце перебування. За квартиру, яка лишається у вас за місцем постійного проживання можна не хвилюватися, якщо вона приватизована або кооперативна. Віктор Давиденко роз’яснює: «Громадянин може сміливо зніматися з обліку й у будь-який час поновлювати реєстрацію без будь-яких обмежень і ризику втратити житло. Але якщо квартира і не приватизована, а перебуває у комунальній власності, теж не слід хвилюватися, адже ніхто не скасовував інститут бронювання житла. Тобто, людина, від’їжджаючи на навчання або роботу в інший населений пункт, має право оформити бронь на своє житлове приміщення. Житлово-комунальний орган буде використовувати його, поки людина відсутня, але після повернення громадянина його реєстрація у цьому приміщенні буде поновлена».
Звичайно, при виїзді на роботу в інше місто найскладніше, особливо для тих, хто не має родичів чи гарних знайомих, які могли б зареєструвати їх на своїй житловій площі, знайти помешкання, за адресою якого їм можна зареєструватися. Власник квартири, яку ви, приміром, орендуєте, навряд дуже охоче реєструватиме вас на своїй площі. Незважаючи, на те, що реєстрація не впливає на набуття права власності на квартиру. Його небажання це робити не дивує, адже нинішнє законодавство чітко визначило вичерпний перелік підстав для зняття громадянина з реєстраційного обліку:
– власна заява людини;
– рішення суду про те, що особа втратила право на проживання у житловому приміщенні – визнана безвісти зниклою або померлою.
Додаткові вимоги стосуються лише недієздатних громадян та неповнолітніх дітей, позбавлених батьківського піклування. У таких випадках, окрім документів, визначених у загальному плані, надається ще й згода органу опіки та піклування.
Саме тому, що заява іншої особи не є дійсною для зняття з реєстрації, власники квартир дуже обережно ставляться до квартирантів і не поспішають їх реєструвати. Адже їхнє право на зняття з реєстрації сторонньої людини-квартиранта, яка, зареєструвавшись, може зникнути і проживати будь-де, нічим не захищене. Тому лави тих, хто нелегально працює у різних містах України, неухильно зростають.
Співробітники Міністерства внутрішніх справ України виходять із того, що, коли людина влаштовується на роботу, і організація зацікавлена в такому робітникові, то працедавець має забезпечити йому реєстрацію: у гуртожитку (якщо такий є в організації) або за адресою квартири, яку вона орендує для робітника. Хоча, мабуть, як проконсультували нас в МВС України, найбільш реальним є те, що підприємство може зареєструвати іногороднього за своєю юридичною адресою. Це один із кращих варіантів вирішення проблеми реєстрації місця перебування як для роботодавця, так і для працівника.
Тож загалом система спростилася – для поїздок у відрядження чи на відпочинок громадянам реєструвати місце перебування не треба, як і тоді, коли ви виїжджаєте з постійного місця проживання не більше ніж на півроку (крім трьох категорій, які перераховані вище). З реєстрацією місця проживання теж більш менш зрозуміло. Найбільше клопотів із реєстрацією місця перебування. Тим паче для тих, хто приїжджає на роботу, наприклад, до Києва, бо потрібно знайти житло, власники якого їх зареєструють. А бажаючих приїхати до Києва заробити на життя дедалі більше. У цьому випадку навіть особам, у яких немає постійного місця проживання, можливо пощастить більше – МВС України підготувало та відправило на розгляд до Кабінету Міністрів підзаконний акт, в якому тимчасова реєстрація таких осіб передбачена за юридичною адресою соціальних служб.Підготувала Світлана КУШНІР
Автор вдячний Міністерству внутрішніх справ України за надану інформацію та коментарі.
Водійські посвідчення вилучати заборонено Українські водії можуть полегшено зітхнути. Днями Верховна Рада заборонила працівникам Державтоінспекції вилучати водійські посвідчення. Так за виключення з чинного закону «Про дорожній рух» ч. 13. ст. 15 «Основні положення стосовно допуску до водіння транспортними засобами» проголосували 304 депутати із 437, зареєстрованих у залі. Ухвалений закон повинен бути підписаний Президентом.
Виключена стаття свідчила, що за наявності підстав для позбавлення водія права на водіння транспортним засобом або стягнення штрафу, співробітники Державтоінспекції мають право не повертати водійське посвідчення до прийняття рішення про позбавлення прав або сплату штрафу. Крім того, депутати відмовилися від підвищення штрафів за порушення правил дорожнього руху.
Парламент не прийняв два проекти закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. В проекті, внесеному Президентом України Леонідом Кучмою, пропонувалося підвищити розмір штрафів за порушення правил дорожнього руху. Зокрема, за порушення правил користування ременями безпеки або мотоциклетними шоломами пропонувалося підвищити штраф до 17-34 грн. (зараз – 3,4-8,5 грн.). За перевищення встановлених обмежень швидкості руху більше ніж на 20 кілометрів за годину, проїзд на забороняючий сигнал світлофору або регулювальника, порушення правил обгону та зустрічного роз’їзду, правил проїзду перехресть, правил зупинок транспортних засобів загального користування, правил початку руху, правил зміни напрямку руху пропонувалося встановити штраф у межах 17-34 грн. (зараз – 8,5-17 грн.).
Пропонувалось підвищити штраф до 34-51 грн. за відмову водіями надати перевагу в русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а також за інші порушення правил проїзду пішохідних переходів. Нині штраф за такі порушення складає 8,5-17 грн.
Також не було прийнято законопроект щодо підвищення штрафів, згідно з яким за невиконання водіями вимог співробітника міліції на зупинку транспортного засобу, а також у разі, якщо вони залишили місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. В цих випадках пропонувалося підвищити штраф до 170-340 грн. (зараз 136-170 грн.).
Крім того, пропонувалося встановити штраф у межах 1190-2550 грн. з оплатним вилученням транспортного засобу за керування транспортним засобом особами в нетверезому стані, за передачу керування транспортним засобом особі в нетверезому стані, а також за відмову водіїв від проходження огляду на встановлення алкогольного сп’яніння. На сьогодні штраф за такі правопорушення становить 255-340 грн.За матеріалами Інтерфакс-Україна
та «Обозреватель»
підготував Олександр ЛЕВЧЕНКО
|
| |
