З історії радянсько-афганської війни
1978 року в Афганістані здійснено державний переворот під керівництвом НДПА і Н.М. Таракі та при підтримці СРСР, якому в 1979 р. було запропоновано змістити націоналіста Аміна. 14-17 вересня 1979 р. Амін на випередження штурмував палац. Таракі був важко поранений і помер. Генерал-лейтенант МВС СРСР В. Папутін намагався умовити Аміна подати у відставку на користь Кармаля. Амін відмовився, а Папутін був убитий його охоронцем. Після цього радянські десантники штурмували палац Даруломан і вбили Аміна. Незважаючи на реформи та на звільнення великої кількості заарештованих, населення не підтримувало Б. Кармаля.
Першими висадилися частини 105-ї гвардійської ПДД 24 грудня 1979 р. на аеродромі Баграм на північ від Кабулу. Одночасно з висадкою 108-ї ПДД через Кушку та інші прикордонні пункти вступили 357-ма і 66-та мотострілецькі дивізії. Вони зайняли Герат і Фарах на заході. В той же час 360-та і 201-ша мотострілецькі дивізії наступали на Термез, парашутисти захопили тунель Саланг. У лютому 1980 р. контингент радянських військ в Афганістані досягнув 58 000 осіб, а в середині 1980 р. були введені додатково 16-та і 54-та мотострілецькі дивізії. У 1981 р. 357-ма дивізія була замінена 346-ю дивізією і додатково була введена в Афганістан 5-та мотострілецька дивізія. В 1984 р. кількість радянських військ в Афганістані досягла 150 000 осіб. Крім того, в середньоазіатських республіках стояли ще 40 000 солдат для спеціальних операцій в Афганістані і для забезпечення тилових завдань.
Афганські душмани мали обмежені арсенали зброї, які залишились їм від афганської армії (до кінця 1980 р. вона становила 30% від своєї чисельності), а також військову допомогу зовні (ракети «земля-повітря»), та відчайдушно оборонялися. За час війни в Афганістані з кишені платників податків в СРСР було витрачено близько 50 млрд крб. У бойових діях було втрачено 509 танків, 2118 бронетранспортерів, 983 гармати і міномети, 234 літаки, 601 вертоліт, 5391 автомобіль.
Лідируючу роль у підштовхуванні СРСР до переговорів про вивід військ з Афганістану грали західні країни, і врешті на ці умови погодився президент СРСР М.С. Горбачов.
Соціальні наслідки війни
За 10 років війни в ній взяли участь 620 тисяч громадян СРСР. Безповоротні людські втрати СРСР у війні – 14 453 осіб, з них вбито в бою – 9 511, померло від ран – 2 386, померло від хвороб – 817, загинуло в аваріях, катастрофах, від нещасних випадків і самогубства – 1739. Загинуло по категоріях: генералів – 4, офіцерів – 2129, прапорщиків – 632, сержантів і солдат – 11549, робітників і службовців – 139. Пропали безвісти і потрапили в полон – 417, з них 119 були звільнені.
Афганістан втратив під час війни 1,5 млн. населення, 8 млн. біженців.
За даними УСВА (голова С.В. Червонописький), через афганську війну (1979-1989) пройшло понад 160 тисяч осіб з України. Не повернулося з війни 3360. Із них: загинуло 3280, пропало безвісті 80. Поранено на афганській війні понад 8 тисяч вихідців з України. Стали інвалідами 3560 осіб. Після війни померло від ран, захворювань більше, ніж загинуло. Кількість інвалідів збільшилась вдвічі.
На обліку в Київській міській організації Української спілки ветеранів Афганістану стоїть 12538 воїнів-афганців та 119 вдів, 400 інвалідів І-ІІ групи. По Шевченківській районній організації СВА м. Києва на обліку 463 воїнів-афганців, з них 31 інвалід та 5 сімей загиблих воїнів.
15-та річниця вшанування учасників бойових дій
12 лютого 2004 р. Шевченківською райдержадміністрацією спільно з УСВА Шевченківського району м. Києва «Місія» проведено урочисті збори і святковий концерт, присвячений вшануванню бойових побратимів з нагоди 15-річчя виводу радянських військ з Афганістану. На збори були запрошені ветерани-афганці, представники різних соціально-політичних організацій і серед них члени Київської міської організації Партії національно-економічного розвитку України. Подібні збори проходили і в інших районах. 15 лютого відбулося вшанування воїнів-афганців громадськістю Києва. Того дня представники київських міських організацій ПНЕРУ і МОНЕРУ поставили корзину квітів до пам’ятника загиблим воїнам-афганцям. ПНЕРУ не стоїть осторонь проблем воїнів-афганців. Було надано фінансову допомогу УСВА Шевченківського району м. Києва на розвиток експозицій у ЗОСШ №91 для діючого музею 40-ї окремої армії, яка визволяла столицю від німецько-фашистської окупації і виконувала інтернаціональний обов’язок в Афганістані. Окремі учасники бойових дій в Афганістані прониклись ідеями ПНЕРУ і є членами партії з часу її створення партії. Політичні погляди УСВА і ПНЕРУ по багатьох суспільно-політичних проблемах і напрямках їх розв’язання співпадають, поглиблюється співпраця.
Ігор ВИЖНИЦЬКИЙ
голова ревізійної комісії
Спілки ветеранів Афганістану Шевченківського району
м. Києва
Дмитро ГОНЧАРУК
голова Київської міської
організації ПНЕРУ
|
