А вона таки є у космічному просторі – мала планета 6622, названа ім’ям «Матвієнко». Як живе, невтомно працює серед нас людина, яка відкрила вище згадану планету, відомий вчений, астроном з багаторічним науковим досвідом, співробітник Кримської астрофізичної обсерваторії Микола Степанович Черних. До речі, я мав добру нагоду сказати йому особисто, що він не просто доктор фізико-математичних наук, не тільки шукає і знаходить невідомі досі планети, але й вміє розмовляти з небом, наближувати його до землі. Та по суті, добродій Черних і не розлучається з високим зоряним небом, про що свідчать відкриті ним аж 526 малих планет. Отже, є за чим стежити, відшукувати по зорях свою власну дорогу, що стала його земною долею.
Звичайно ж, та кругойдуча дорога для вченого часто слалася по тернах, а вже потім, з роками і трудами, висвічувалася під зорями. Недаремно ще з древності дійшов до нас крилатий вислів – через терни до зірок. Та крізь літа і відстані людина завжди прагнула до високості неба, а тим паче, коли це натура творча, поривна, далекосяжна у своїх помислах і дерзаннях.
Скажімо, поетична уява спонукає мене схилятися думкою до того, що на планеті Матвієнко є місце для мрії, а отже, і для життя. Астрономи, я певен, ще доведуть, що найменші планети не позбавлені життєвого простору. Як на мене, то першою сягне туди поетична думка, де і відчує подих реальності. А відтак, не залишиться тільки символом чи поетичним образом. Адже звучання слова – то вже поклик і рух життєдієвості.
Згадаймо, як з дитинства, з найменших літечок вабили нас, будили наші мрії і зацікавлення оті миготливі фосфоричні відблиски небесних світил. Зоряна таємниця жила з нами нерозлучно та невідступно і в подальші юнацькі роки. Супроводжувала на життєвих стежках – дорогах, кликала до прозріння. Мабуть, саме так поет своєю уявою і світовідчуванням одним із перших стає на поріг нуртуючого, завжди сущого художнього мислення. Адже для нього поезія у всьому: у краплі роси і в найвіддаленішій зоринці.
Нехай для когось це – звичайна вигадка, голос фантастики. А для нього – поетичне мріяння, спосіб пізнання, зближення земного і небесного. Тобто поетична жага його вируючої, мандрівної душі. Напевне, так наші предки невтомно прагнули світла, а отже, наблизитися до неба, відкрити зоряні таємниці світу і Всесвіту. Хіба ж то не одвічний поклик людського розуму. Згадаймо, як малий Тарас Шевченко шукав сонячних стовпів. Тож закономірно, що найперше прагнення дитини – якомога швидше пізнати, осягнути людську таємницю. І кожен з нас, я переконаний, це життєве устремління добре пам’ятає, згадуючи впродовж усього життя. Зоряні чи космічні видіння – то частка наших уявлень з найменших років.
Звернімося хоча б до роману видатного нашого сучасника Олеся Гончара «Твоя зоря». Другу частину цього твору автор назвав «Художник ранкової зорі». Чимало його сторінок виписано справді зоряними барвами, сяйвом щедрого людського серця. Той же художник – справжній чудодій, котрий уміє звичайним пензликом зачерпнути барви зорі, поклавши їх не лише на полотно, а й на щічки дитини і матері. Мовби підсилюють майстерність сільського живописця рядки з народної пісні:
Ой я знаю, ой я знаю,
Чого мила красна,
Перед нею й поза нею
Впала зоря ясна.
Напевне, у мистецтві, в поезії так і зливаються, поєднуються жива реальність і різні фантасмагорії людської душі. Все оте диво дивне, що серед нашого земного розхристаного життя раптом сяйне цілющим, чарівним променем ранкової зорі.
Наука астрофізика засвідчує, що наша Галактика не старіє, а навіть оновлюється. Так щороку засвічуються п’ять-шість нових світил. Крім того, вчені вважають, що ключі від багатьох загадок Землі сховані... на Місяці. До нас дійшла дуже цікава геологічна та геохімічна інформація про Місяць, Марс, Венеру. Скажімо, вчених особливо приваблюють корисні копалини Місяця, зокрема, його залізо.
Як бачимо, космічна ера триває і нині. А моєму поколінню ще добре пам’ятні позивні перших супутників Землі. Тому не можна не згадати і про міжпланетні подорожі, схеми яких невтомно малював геніальний К. Ціолковський. Думаю, мої ровесники та й молодші люди знають, що 1961 рік увійшов у світову історію як рік Юрія Гагаріна. Отже, тема людина і космос назавжди увійшла у свідомість землян, стала провідною для багатьох журналістів та засобів масової інформації.
У нашій суверенній державі розроблена і втілюється в життя третя космічна програма України на 2002-2007 роки, яка, насамперед, визначатиме стратегічні напрями космічної діяльності України і шляхи їх практичної реалізації, тобто вона передбачатиме широку участь України у здійсненні міжнародних космічних проектів та програм. Іншими словами, це ще один крок до подальшого розвитку космічної науки і техніки в Україні. А нам, дітям землі, відкриються нові знання про довколишню природу та місце людини у Всесвіті.
До вище мовленого варто лише додати, що наукові космічні відкриття заодно працюють на розвиток української економіки та на зміцнення національної безпеки держави. Без перебільшення, космічна наука дозволила астрономам визначити відстань між Землею і Місяцем за вимірюванням часу проходження лазерного променя, випущеного з Землі і відбитого на Місяці.
Про все це я дізнався з книги «Україна в сузір’ї космічних держав світу», авторами якої є наші видатні подвижники науки Б.Є. Патон, І.Б. Вавілова, О.О. Негода, Я.С. Яцків.
Згадана книга, як на мене, – то дійсно науковий огляд дослідження та освоєння космічного простору, що відбувались у другій половині ХХ століття. Не зайве нагадати, що пріоритет у започаткуванні нової науково-технічної галузі – космічна технологія належить Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України.
Закінчити свої роздуми я хочу тим, з чого починав. Астрономи, вчені, в тому числі й Микола Черних, засвідчують, що мала планета 6622 Матвієнко наближується до Землі, і тоді її можна побачити в телескоп як зірочку, що повільно рухається в сузір’ї Водолія.
Та й Новоріччя мовби закликає кожного з нас шукати і знаходити свою зорю. А дорогоцінна життєва знахідка найкраще, найдостовірніше нагадує про творче і світоглядне призначення людини.
Микола СИНГАЇВСЬКИЙ, поет,
лауреат премії імені Лесі Українки
|
