Трави

Слова Володимира МАТВІЄНКА, музика Євгена ПУХЛЯНКА
По життю великому травами ходжу, У росі купаюсь, воленьку сталю, З вітром розмовляю, мріями ділюсь, Хочу розгадати долю я свою.
	Приспів: Трави, цвітом золота покриті, Ще не скошенії трави, Ще росою вмиті. Трави, заколисані вітрами, Ще не скошенії трави, Ще росою вмиті.
Бачу вас, милуюсь в рідному краю, Пронесу крізь серце молодість, красу. Хоч і осень прийде, і покосять трави, А весною з сонцем ви рясніші стали.
	Приспів.
Друкується за книгою Володимира МАТВІЄНКА «Пісне моя зоряна». Київ, «Музична Україна», 2001

Подарунок ветеранам

Листопад для киян – місяць урочисто-святковий. 60 років тому столицю України визволили від німецько-фашистських загарбників. І саме в цей день Київська міська державна адміністрація та Посольство Російської Федерації в Україні влаштували для фронтовиків справжнє свято, запросивши їх на концерт Академічного ансамблю пісні й танцю російської армії імені Олександра Александрова.

Багатьом цей уславлений колектив відомий як ансамбль Радянської Армії.



У жовтні александрівці відсвяткували 75-річчя – 12 жовтня 1928 року колектив вперше виступив у Центральному будинку Червоної Армії. Саме цей день і вважається днем його народження. Далекого 1928-го у ансамблі було всього 12 осіб – 8 співаків, 2 танцівника, баяніст і декламатор. Зараз їх майже дві сотні.

Тріумфальний успіх супроводжував александрівців на гастролях у 70 країнах світу. Диплом Міжнародної виставки в Парижі – «Гран-прі» (1937), «Золоті диски» французької фірми «Шан Дю Монд» (1964), голландської «Н.О.С.» (1974) за рекордні тиражі грамзаписів і «Золотий дискобол» (1961) французької академії грамзапису за кращу платівку року.

24 червня 1941 року у газетах «Известие» і «Красная Звезда» було надруковано вірш Лебедєва-Кумача. Олександр Александров одразу поклав їх на музику, і вже 26 червня на Білоруському вокзалі відбулася прем’єра пісні, яка стала своєрідною візитівкою александрівців.

Саме цією піснею розпочався концерт двічі Червонопрапорного ордена Червоної Зірки академічного ансамблю пісні й танцю російської армії імені Александрова на сцені Міжнародного центру культури і мистецтв у Києві. Ветерани, разом з виконавцями, співали «Смуглянку», «Катюшу», «Ехал я из Берлина», «День Победы».

– 12 листопада 1942 року під час наступу на Сталінград я вперше слухав концерт цього ансамблю. Назавжди запам’ятав військовий шлягер «Вася-Василек», – пригадав голова Ради ветеранів Подільського району Олексій Костенко.

Пролунали слова Указу Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння за успішне форсування Дніпра звання Героя Радянського Союзу Івану Васильовичу Кіріку. А в листопаді 2003 року на київській сцені виступав його син Олександр, флейтист ансамблю.

Почули фронтовики й оперні арії у виконанні солістів ансамблю. Голосу В. Штефуци, напевно, могли б позаздрити чимало оперних колективів. І це не дивно, адже за історію ансамблю 126 александрівців отримали почесні творчі звання.

Київські ветерани довго не відпускали артистів зі сцени, даруючи їм квіти та висловлюючи слова подяки.

Сергій ЦИГАНКОВ