Початок у № 14–19, 22–45
Особливо небезпечною для банківської системи стала тенденція збільшення частки готівки в грошовій масі з 20 відсотків у 1992 р. до 43 відсотків у 2001 р. Тільки за останній рік її питома вага зросла на 3 відсоткові пункти. Особливістю української грошової системи є те, що вона має приблизно однаковий із США рівень монетизації ВВП за готівкою, притому що рівень монетизації за грошовою масою в цілому є значно нижчим (табл. 28).
Явно недостатньою є безготівкова грошова маса, яка виконує функцію інвестиційного важеля і дає змогу реалізувати проекти народногосподарського масштабу.
Грошовий голод для банківської системи і відповідно для реальної економіки обумовлений тінізацією товарно-грошових потоків в Україні. За оцінками фахівців, обсяги тіньового бізнесу становлять близько 50 відсотків ВВП країни. У тіньовій сфері обертається близько 15 млрд грн. та стільки ж мільярдів доларів, що доводить рівень монетизації тіньового ВВП до 100 відсотків.
На жаль, ще на недостатньому рівні знаходиться державна система управління грошовими потоками, що призводить до тривалих зупинок державних коштів в окремих банках, нестачі й відповідно подорожчання ресурсів банків, які кредитують реальну економіку. Розпорошення фінансових ресурсів, великий відрив сфери створення від сфери використання ресурсів унеможливлює управління грошовими потоками. Клієнтура Промінвестбанку створює 30 відсотків бюджетних надходжень, які потім проходять через спеціалізовані банківські структури, осідають там на певний термін, порушуючи нормальний обіг грошей.
Норматив обов’язкового резервування коштів банків у Національному банку залишається ще досить високим і, по суті, «повернувся» до рівня 1992 р. З прийняттям у грудні 2000 р. Закону «Про банки і банківську діяльність» сформувалась законодавча база функціонування банків. Проте найгостріша проблема їхньої діяльності – надійне законодавче забезпечення повернення банківських кредитів – залишається не вирішеною. На жаль, є позичальники, які, використовуючи недосконалість законодавства, ухиляються від повернення кредитів, визнають недійсними кредитні угоди, проводять незаконні оборудки із заставленим майном. Необхідно чітко законодавчо виписати економічний постулат: позичальник, який підписав документи і отримав гроші, зобов’язаний їх повернути разом з відсотками.
Не існує й податкових стимулів для активізації інвестиційної діяльності банків. Більше того, крім загальних податків, банки сплачують додаткові платежі: 1 відсоток суми купленої валюти; 0,25 відсотка обсягу залучених вкладів населення; 1 відсоток до фонду страхування вкладів населення.
Безпосередній вплив на розвиток банків має регулятивна політика Національного банку України. Радикальні кроки НБУ щодо зниження облікової та кредитної ставок не адекватні рівню розвитку економіки країни, яка продовжує знаходитись у кризовому стані. Поліпшення інвестиційного середовища в Україні можливе тільки за умови усунення перелічених негативних чинників.
Під впливом зазначених та ряду інших макроекономічних факторів відбувалося становлення банківської системи України. Залежно від поточних умов, рівня інфляції та девальвації, змін у чинному законодавстві змінювалась і стратегія комерційних банків. Її реалізація втілилась у показниках, що характеризують досягнення банків у відповідних сферах діяльності.
Першочерговим завданням розвитку банківської системи стало нарощування власного капіталу та збільшення ресурсної бази як основи для проведення кредитно-інвестиційних операцій. Значна кількість банків, у тому числі й Промінвестбанк, вимушені були створювати капітал практично з нуля. В процесі акціонування власниками акцій банку стали сотні тисяч українських підприємств і громадян України.
У цілому капітал комерційних банків зростав досить динамічно і на початок 2002 р. досяг 7,8 млрд грн. За 10 років капітал одного Промінвестбанку збільшився в 4 тис. раз і з врахуванням створених резервів перевищив 1,1 млрд грн.
Рівень капіталізації банківської системи все ж залишається низьким. Він становить 3,9 відсотка ВВП, тоді як у розвинених країнах цей показник дорівнює 13-16 відсотків ВВП. Лише Промінвестбанк має високий рівень капіталізації. Капітал банку в 75 раз перевищує нормативні вимоги Національного банку України і є в декілька раз більшим, ніж капітал будь-якого українського банку. Основою капіталу Промінвестбанку є накопичені ресурси.
Основною проблемою нарощування капіталів і ресурсної бази українських банків стала їх деконцентрація. Значна кількість дрібних банків збільшувала свої капітали за рахунок субординованого боргу. Тільки в 2000 р. число таких банків становило 4124. Малі банки, відтягуючи ресурси від великих банків, не використовували їх на кредитування економіки. В результаті склались диспропорції між ресурсною базою і можливостями її ефективного розміщення. В той час, коли в українській банківській практиці мала місце деконцентрація ресурсної бази, у світі йшли зворотні процеси. В результаті в Чехії є 5 системоутворювальних банків із 42, у Хорватії – 5 із 79, у Словенії – 3 з 99, у Китаї – 4 із 40 тис. Навіть серед пострадянських республік в Україні на один банк припадає 207 дол. США ВВП, тоді як в Казахстані – 375 дол. США, Білорусії – 387 дол. США.
Світова практика доводить, що тільки великі банки спроможні ефективно кредитувати реальну економіку. Про це свідчить і досвід Промінвестбанку, ресурсний потенціал якого на початок травня 2002 р. досяг 4,2 млрд грн. Він спрямовує його на розвиток національного виробництва. За десять років в економіку вкладено кредитів на суму, еквівалентну 26 млрд дол. США. Це більше, ніж усі іноземні інвестиції разом узяті.
Незважаючи на те, що обсяг залучених банками коштів з кожним роком збільшується, вони становлять лише 13 відсотків ВВП, тоді як у розвинених країнах цей показник перевищує 80 відсотків. Причому порівняно з 1992 р. він зменшився у понад 3 рази.
Одним із вагомих джерел залучення коштів є вклади населення. На руках населення знаходиться майже 20 млрд грн. Лише 12 відсотків громадян користуються банківськими послугами. Довіра до банків була підірвана ще на початку 90-х років, коли інфляційні процеси призвели до втрат заощаджень населення в Ощадбанку в сумі 132 млрд грн. Тими темпами, якими ведеться компенсація цих вкладів, вона буде тривати більше тисячі років. Банкрутство трастів і ряду банків («Денді», «Слов’янський», Градобанк, «Україна» та ін.) посилило недовіру людей до банків. Є й об’єктивні чинники, а саме зменшення реальних доходів населення. На початок 2001 р. середньомісячна зарплата в Україні становила 46 дол. США проти 101 дол. у Казахстані та 86 дол. у Росії. 29 відсотків населення країни існує за межею бідності проти 10 відсотків у Білорусії. Володимир МАТВІЄНКО
Павло МАТВІЄНКО
Далі буде
|
