Програма створення військово-транспортного літака Ан-70 має шанс отримати підтримку з боку представників депутатського корпусу Верховної Ради України. Приводом для ознайомлення депутатів зі станом справ в авіабудівній галузі, зокрема з АНТК ім. О.К. Антонова, став проект Закону «Про Загальнодержавну програму створення військово-транспортного літака Ан-70 і його закупівлі за державними оборонними замовленнями», який схвалено Кабінетом Міністрів України та передано до Верховної Ради. Цьому питанню було присвячено виїзне засідання Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони. Перебуваючи на АНТК ім. О.К. Антонова, народні депутати змогли особисто оцінити титанічні зусилля українських авіабудівників, які у складних умовах не припинили жодного проекту, розпочатого за роки незалежності Української держави. Окрім Ан-70, який знаходиться на стапелях заводу «Авіант», народні депутати також були ознайомлені з іншим, не менш амбіційним проектом для цивільної авіації – новим регіональним Ан-148, який створює АНТК ім. О.К. Антонова.
Важливе місце в обох проектах посідає Київський державний авіаційний завод «Авіант». На потужності заводу «зав’язано» фюзеляж Ан-70 та крило Ан-148, а це не тільки визнання майстерності працівників заводу, але й відповідальність перед розробником літака.
Про плани щодо виконання поставлених завдань в інтерв’ю оглядачеві Укрінформу Наталії Печориній розповів генеральний директор «Авіанту» Олег Шевченко.
– Олегу Степановичу, які типи літаків визначені сьогодні пріоритетними у заводському виробництві?
– Як не дивно, але це літаки, створені понад двадцять років тому, – Ан-32, Ан-124 «Руслан». Щойно завершилися льотні випробування останнього «Руслана», заводський номер 03-03. Пілоти, які випробовували літак, та інші спеціалісти одностайні у своєму висновку: нинішній «Руслан» – найкращий з 18 серійних літаків, збудованих на «Авіанті».
На прикладі Ан-124 ми бачимо, що попит на надважкі літаки з’явився тільки через 20 років після створення. Але нині вони довели свою незамінність численними рейсами спочатку в Кабул, а тепер і в Ірак.
Про попит на них свідчить інтерес до виробництва нових «Русланів», який виявляють ділові кола Німеччини. Ми сподіваємося, що він перейде у реальну площину.
Найбільш популярним сьогодні є інший військово-транспортний літак – Ан-32. Час та досвід експлуатації довели його надійність. На заводі нині будуються п’ять літаків Ан-32, два з них замовила Лівія, а три – Індія. Але наступного року ми розраховуємо на виробництво щонайменше семи Ан-32.
Ця машина незамінна для країн Африки, Південної Америки, Азії, потенційні покупці літаків є в Південно-Східній Азії – Малайзії, Філіппінах, Індонезії. Наші пропозиції по літаку ми плануємо представити на авіасалоні в Дубаї (ОАЕ) у грудні. Участь Ан-32 наочно продемонструє його можливості в пожежогасінні. «Авіант» пропонує замовникам як нові Ан-32, так і вдосконалення льотного парку вже існуючих літаків. Значна їхня кількість вже давно літає у небі інших країн. За програмами модернізації літака, окрім «Авіанта», серійного виробника, спільно з АНТК ім. О.К. Антонова ніхто не зможе краще переобладнати Ан-32. Зараз ведеться робота з модернізації парку індійських Ан-32, і її завершення – не за горами.
– У сімействі військово-транспортних літаків Антонова є «молодший брат» Ан-70, його серійне виробництво також планується на «Авіанті». Чи впливають політичні неузгодженості на реалізацію програми?
– Нещодавно народні депутати України змогли скласти свою власну думку щодо діяльності української авіаційної галузі під час виїзного засідання Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони. Парламентарії не тільки на власні очі побачили новий Ан-148, але й готові стапелі Ан-70. Кошти, які вкладені в літак, що будується на «Авіанті», не тільки з Державного бюджету України, але й нашого заводу. Тому ми сподіваємося на парламентську підтримку, а вона для нас важлива.
Ан-70, я вірю, будуватиметься, незважаючи на будь-які заяви проти нього. Відповіддю на це є не слова, а реалії. По-перше, в Росії аналогів літакові немає, новий військово-транспортний літак там не створюють, а в Україні він вже готовий. По-друге, ціна Ан-70 – 40-50 млн дол. – аж ніяк не зрівнюється з американським С-17 вартістю 120 млн дол. До того ж, тактико-технічні характеристики Ан-70 набагато кращі. Лише наш літак короткого зльоту і посадки здатний здійматися у небо з грунтових аеродромів із злітно-посадочними смугами завдовжки 600 метрів, перевозити 97% усієї номенклатури військових вантажів, а також військову техніку без попереднього розбирання, на відміну від Іл-76МФ. На авіасалоні «МАКС-2003» у серпні ми чули лише позитивні відгуки про Ан-70 від представників російських авіазаводів. Російські військові казали нам, що такий літак їм потрібний. Якщо головком ВПС РФ В. Михайлов говорить про непотрібність літака, так він – не президент Росії.
Я знаю, що Ан-70 хочуть купувати іноземні замовники, там давно існує закономірний інтерес до авіатехніки. Коли літак знаходиться в стані готовності на 80%, на нього з’являються покупці. Ні армія Росії, ні НАТО, не хочуть фінансувати те, чого немає. Ідея купівлі літака з’являється, коли замовник бачить на стапелях деталі, вузли, і, зрештою, готовий літак.
– АНТК ім. О.К. Антонова працює над створенням Ан-148. Яке місце займає «Авіант» у коопераційному створенні нового літака?
– Ми приділяємо цьому проектові значну увагу і віримо, що у Ан-148 велике майбутнє. Завод, разом із Харківським державним авіаційним виробничим підприємством (ХДАВП), Воронезьким авіаційним літакобудівним об’єднанням (РФ) бере участь у коопераційному виробництві. «Авіант» складатиме кіль та двері літака, а також крило Ан-148 у кооперації з ХДАВП.
Працівники заводу пам’ятають часи, коли на заводському аеродромі через день злітали нові Ан-24 та Ан-26, збудовані на «Авіанті». У мене є бажання, щоб з часом, через день з’являлися Ан-148.
Ми вміємо будувати літаки, і підтвердженням тому є розміщення на «Авіанті» виробництва нового російського літака Ту-334. Нині завод найкращим чином готовий до виробництва цих літаків. Ми змогли зберегти високий потенціал завдяки технологіям «Антонова» у літакобудуванні. Тож і у російському ВАТ «Туполєв» оцінили високу якість роботи та досвід у складанні літаків українських авіабудівників. Складання Ту-334 жодним чином не зашкодить реалізації проекту Ан-148 – літака, появи якого вже давно очікують на ринку.
Мене взагалі дивує бажання наших експлуатантів купувати стару авіатехніку, яку нав’язують західні виробники. Всі знають, що кожна друга відмова – це літаки Боїнг, і в основному Боїнг-737. Ми чудово знаємо, як неохоче вкладає Європа кошти в наші проекти, навіть якщо вони кращі, все одно купує власне. Ми також вміємо будувати літаки, але чомусь купуємо старі Боїнги. Хоча замість них можемо «брати» нові Ан-148, які практично не поступаються західним машинам. Переобладнанні за західними стандартами аеропорти нормально приймають «Ани». Гадаю, що експлуатанти недовго вагатимуться, яка машина краще, стара або нова. Але для цього маємо швидко будувати Ан-148, Ту-334 і літати на них. Нові літаки працюватимуть на пасажирських лініях, одночасно пропагуючи наше виробництво.
Розмовляла
Наталія ПЕЧОРИНА
Укрінформ
Фото УКРІНФОРМ
|
