Мить перемоги – одна з найприємніших і, в той же час, одна з найкоротших миттєвостей у житті... Посівши перше місце і ступивши на п’єдестал пошани, не кожен чемпіон збагне, що з цього часу йому доведеться вимагати, в першу чергу, від себе самого максимум результатів. Ставши чемпіонкою світу на змаганнях у Греції, українська спортсменка Христина Стецька визнає, що їй стало набагато важче. Нині відчуває більшу відповідальність, розуміє, що спостерігати за її спортивною кар’єрою почнуть прискіпливіше.
 Бути першою чемпіонкою у версії семі-контакт серед жінок в Україні – справа не з легких. Хоча дівчина, студентка ІV курсу Київського інституту банківської справи, стримано сприймає свої перемоги і досягнення. Зізналася, що після того, як стала чемпіонкою світу, їхала додому з однією думкою, щоб на обличчі не було гордості.
Зустрітися з Христиною, щоб дізнатися, які у неї новини і до якого чергового змагання готується українська чемпіонка, досить складно. Поспілкуватися ми змогли у бібліотеці. До речі, це друге місце після спортзалу, де Христина проводить більшу частину свого часу. Але і там її відволікали однокурсники, намагаючись порадитися щодо виконання чергового завдання. І це не дивлячись на те, що вона частіше за інших учнів буває відсутньою в інституті. Зрозуміло, що з поважної причини – відстоює честь усієї країни. Напружений спортивний графік не заважає їй бути старостою курсу, вчитися на «відмінно» і мати ще чимало захоплень. Крім того, що вона пише вірші, цікавить її і графіка. Але малює тільки у себе вдома – у Львові. Між іншим, після того, як Христина отримала золоту медаль на чемпіонаті світу з кікбоксінгу, у рідному місті її нагородили дипломом та вручили годинника. А мер Львова особисто привітав Христину і подякував від імені всього міста. Отже, у Львові всім відомо, що галицька земля поповнилася ще одним переможцем, прославивши Україну. Їхня землячка досягла серйозних результатів і лише за три роки напруженого тренування. Її тренер – Едуард Дворецький – ніяк не вирізняє її серед інших і це їй подобається.
Зараз Христина готується до нових змагань, що відбуватимуться у Будапешті. Як каже сама: «Тренуюся, як звір». Їй не бракує працелюбності і концентрації волі. Довела вона це і коли після закінчення школи відстояла, щоб поїхати вчитися до Києва, і коли ночами, вже навчаючись в інституті, вчила англійську мову. Все це сьогодні приносить свої плоди. Окрім того, що на змаганнях вона займає перші місця, її запрошують бути перекладачем.
У тому, що вона правильно діє, переконливо свідчать досягнення. В усілякі забобони не вірить, покладається виключно на власні сили – така собі власна програма удосконалення особистості.
– Зараз я висипаюся всього за 6 годин і цього мені вистачає, – каже Христина. – Безцільний відпочинок не розумію. У вихідні працюю у музеї Промінвестбанку, коли немає відвідувачів, використовую вільний час для навчання. «Прагни неможливого – досягнеш максимум», – почула я одного разу від нашого ректора, філософа, професора Володимира Матвієнка. Це напуття стало для мене своєрідним лейтмотивом у досягненні своїх цілей. Його слова надихають і дають чималий заряд енергії. Неодноразово їх пригадую, коли тренуюся. Напевне, лунатимуть вони у мене в душі і на змаганнях, які ось-ось мають відбутися.
Віра КИСЛА
Фото Сергія ЦИГАНКОВА
|
