Благими намірами |  | 
Яскравим прикладом недосконалості соціальної політики в нашій країні є ситуація з дошкільним закладом «Веселка», що в селищі Гоголеве Великобагачанського району на Полтавщині. «Веселка» має багато нагород, зокрема, відзначена Президентом, Кабінетом Міністрів, Міністерством освіти України. Тут бували гості з Америки, Канади, Нідерландів.
Свого часу в цьому дошкільному закладі було запроваджено оздоровчу систему загартовування дітей: повітряні ванни, обливання за системою Іванова та спеціальна гімнастика. Також для дітей створено валеологічний комплекс, дитячий ресторан та фітобар, кімнату гурткової роботи, відеозал, ляльковий театр. А різні перевірки, які бували у цьому гоголівському садочку, завжди дивувалися, чому вихованці практично не хворіють, приходять в школу дужими фізично та відрізняються від однолітків у навчанні.
Але сьогодні все, що досягалося роками наполегливої праці, може бути зруйновано. Однією з причин є виконання виданої Кабінетом Міністрів України у 1996 році Постанови «Про поетапну передачу до комунальної власності об’єктів соціальної інфраструктури, які належать суб’єктам підприємницької діяльності», згідно якої «Веселка» змушена перейти на утримання до Гоголівської селищної ради. Зрозуміло, що на утриманні органів місцевого самоврядування, навіть при всьому їхньому бажанні, унеможливлюється забезпечення повноцінного навчально-виховного процесу. Ця постанова була видана «з метою створення сприятливих умов для господарювання суб’єктів підприємницької діяльності», «збереження функціонального призначення об’єктів соціальної структури» та «зміцнення економічних основ місцевого самоврядування». Але, як кажуть: благими намірами вимощена дорога відомо куди. Невже після виконання цієї постанови буде збережено функціональне призначення тих же дитячих садків, якщо вони перейдуть до комунальної власності? Адже бюджетних коштів, в тому числі і на соціальне забезпечення, завжди не вистачає, а у органів місцевого самоврядування власних коштів на утримання соціальної інфраструктури немає. Тож про яке зміцнення економічних основ місцевого самоврядування може йти мова.
Щоправда, такі заходи виправдані з матеріальної точки зору для суб’єктів підприємницької діяльності. Та це й зрозуміло. Адже дитячий садок не приносить прибутків. Тому й не дивує те, що у нафтовиків стало бракувати коштів і не лише на виховання дітей. Про доречність цієї постанови Кабінету Міністрів, позитивні чи негативні наслідки від її виконання для об’єктів підприємницької діяльності та органів місцевого самоврядування можна сперечатися багато. Але під час цього так легко забути про тих, для кого ці зміни мають найбільше значення – маленьких вихованців таких «Веселок» по всій країні, їхніх батьків, вихователів цих закладів. Завідуюча «Веселки», заслужений працівник освіти України вже не раз зверталася до різних посадових осіб, зокрема до Президента України, аби їхній садочок залишився під опікою колишнього господаря. Кілька років тому це спрацювало. Як буде цього разу ще не відомо...
Не менш болючи є питання господарювання в українському селі. Країна, яка свого часу вважалася житницею Радянського Союзу та постачала сільгосппродукцію до багатьох куточків земної кулі, сьогодні сама купує хліб.
«Сьогодні ми сіємо те, що пожнемо через 10-15 років. Та що й казати, вже сьогодні ми починаємо пожинати плоди того, що перетворили державу на базар», – переконаний Сергій Пилипенко – голова Білоцерківської сільської ради Великобагачанського району на Полтавщині. Спілкуючись з ним, бачиш справжнього господаря, трударя і... зневірену людину. Незважаючи на це, здається, він знає відповіді на багато питань, над якими б’ються наші чиновники. «У нас немає матеріально-технічної бази. Не маючи нічого – немає перспектив для розвитку, – розповідає сільський голова. – Та ще не все втрачено, – трохи оживившись продовжує він, – молокозавод, ретранслятор...» Але в цьому великому селі, в якому налічується більше двох тисяч мешканців, на утриманні селищної ради знаходиться дільнична лікарня, кілька дитячих садків, ПТУ... Зрозуміло, що на все це бюджетних коштів аж ніяк не вистачає, власних можливостей замало. І така ситуація склалася не в окремих селах, а по всій Україні: місцеві органи не в змозі утримувати соціальну сферу власними силами на належному рівні.
«Я не великий економіст, але розумію: у держави має бути резерв для закупівлі сільськогосподарської продукції. Держзамовлення – необхідна умова. Інакше будемо без хліба!» – вважає сільський голова. Це полегшить життя селянина та забезпечить певну частку соціальних витрат на місцях.
Поспілкувавшись з цими людьми, стає зрозуміло, чому під час візиту голови Полтавської обласної організації ПНЕРУ Юрія Горпинченка та голови Секретаріату ПНЕРУ Василя Стасюка до цього району, зустрічі викликали таке зацікавлення, а ідеї Партії національно-економічного розвитку України знайшли відгук навіть у зневірених серцях. Адже достатнє соціальне забезпечення в країні можливе лише за умови міцної національної економіки, на що й спрямована діяльність ПНЕРУ. Ці зустрічі проходили в дружній атмосфері взаєморозуміння та конструктивного діалогу. Поступово все більше наших громадян усвідомлюють необхідність впровадження тих процесів, які передбачені діяльністю ПНЕРУ. Вони передбачені об’єктивними історичними умовами, передбачені часом!Олександр ЛЕВЧЕНКО
Фото Віталія ПРИХОДЬКА
|
| |
