Перед Україною не стоїть питання, входити чи ні до Світової Організації Торгівлі та Європейського Союзу. Світ визначив це за нас. Інтегруватися до світової економічної спільноти безумовно треба, інакше ми залишимося на узбіччі цивілізації. Питання постає як і коли це робити. 23 жовтня в Національному банку України відбувся «круглий стіл» на тему «Вступ України до СОТ та розширення ЄС – наслідки для України». Під час обговорення представники НБУ, урядових структур, комерційних банків запропонували свої бачення перспектив глобалізації.
Ми можемо вступити до СОТ швидко і програти. Ми можемо згаяти час і теж програти. Все залежатиме від того, якими ми будемо на світовій арені, від нашої готовності, від характеру та ефективності проведених реформ. Зараз частка української зовнішньої торгівлі у світовому масштабі дуже мізерна. При мудрій політиці, навіть не перебуваючи в СОТ, ми можемо в десятки разів збільшити обсяги торгівлі. Світ цього навіть не помітить. На певному етапі країна отримає відчутну вигоду, але рано чи пізно ми підійдемо до тієї межи, коли самостійно не зможемо рухатися далі. Україна не зможе повною мірою використовувати світові ринки як важливий фактор економічного зростання, збільшення розміру валового внутрішнього продукту. Реалізація цього завдання стане можливою після приєднання до СОТ, яка забезпечує недискримінаційні механізми здійснення зовнішньої торгівлі та створює умови для просування національних товарів на світовий ринок за єдиними прозорими правилами. Але ці правила можуть дуже боляче по нас вдарити, особливо за теперішнього стану вітчизняної економіки.
При вступі до СОТ, до ЄС є цілий комплекс заходів до країн-членів, спрямованих на відкритість ринку. Тобто не тільки для нас відкриваються світові ринки, але й ми відкриваємо свій ринок для всього світу. А чи готова Україна «відкритися»? Який вплив на макроекономічні показник відбудеться після тотальної лібералізації?
Для того, щоб негативні наслідки від вступу до СОТ були мінімальними, Центр наукових досліджень НБУ пропонує наступне: орієнтація на розвиток конкурентоспроможних галузей, зміцнення національного виробництва до рівня вимог світових ринків, подолання зовнішніх ризиків через державну підтримку експортерів, впровадження інновацій, створення сприятливого інвестиційного клімату, проведення подальшої політики обмеження імпорту тих товарів, які можуть вироблятися в Україні. Отже, ні багато ні мало, треба привести українську економіку до рівня світових стандартів.
Непрості випробування чекають і на українську фінансову систему. Генеральна угода про торгівлю послугами встановлює загальні принципи та правила торгівлі послугами, в тому числі й фінансовими, в межах СОТ, основою яких є однакове ставлення до постачальників послуг. Забороняється встановлювати обмеження щодо типів юридичних осіб іноземних постачальників послуг. Тому при вступі України до СОТ має бути вирішене питання створення філій іноземних банків в нашій державі.
Одна з головних небезпек полягає у приході на український ринок фінансових послуг банківських установ з ненадійною репутацією. Їхньою метою може бути отримання прибутків від спекулятивних операцій чи відмивання брудних грошей. Україна вже має сумний досвід 1992 року, коли 24 «порожні» філії (переважно російських та прибалтійських банків) збирали в нашій країні ресурси та переганяли їх у свої банківські установи.
Лібералізація руху капіталу в ідеалі спричиняє певні позитивні наслідки для економіки. Створюються умови для ефективного перерозподілу фінансових ресурсів, посилюється приток прямих іноземних інвестицій, збільшується банківський капітал, зростає обсяг кредитних ресурсів одночасно з їхнім здешевленням, збільшуються обсяги продукції в банківській системі та покращується якість послуг внаслідок зростання конкуренції на фінансовому ринку. Проте, лібералізація капіталу повинна бути ретельно спланована, а швидкість її проведення має залежати від наявності необхідних передумов. Провівши лібералізацію руху капіталу без належної підготовки, Україна отримає посилення існуючих диспропорцій в економіці за відсутності ефективних ринкових механізмів. Одним з проявів цього можуть бути непередбачувані коливання у короткострокових вкладах коштів як у 1998 році, коли відплив короткострокових інвестицій спричинив шок на валютному ринку. Дуже серйозним негативним фактором також є вплив світових фінансових криз. Взаємозалежність національних економік на світовому рівні несе в собі потенційну небезпеку регіональної чи глобальної фінансової нестабільності. Так, локальні економічні коливання можуть стати загрозою для багатьох інших країн. Наслідки фінансової кризи 90-х у Південно-Східній Азії відчули на собі країни СНД і особливо Росія, і за умов взаємозалежності економік вони могли бути набагато серйознішими.
Що станеться, коли на український ринок масово прийдуть банківські послуги та капітал з інших країн? Є. Чемерис, яка очолює Банк Креді Ліоне Україна, вважає, що це нормальний процес: «Це їхнє рішення сюди прийти. Вони знали, на що вони йідуть, вони знають, яка в них місія і їхні цілі, вони знають, коли вони мусять піти». І продовжує: «Чи може Україна задовольнити потреби фінансування своєї економіки? Чи є альтернатива іноземним інвестиціям? Альтернативи немає. Якщо б ми могли задовольнити власні потреби, ми б їх вже задовольняли».
Зовсім інша позиція з цієї проблеми у президента Асоціації українських банків О. Сугоняки: «Іноземні банки принесли нам технологію і знання. Але пані Чемерис поставила питання, чи можемо ми рухатися без іноземного капіталу. І вона дала зрозуміти, що ні. А я кажу: однозначно так!»
Кажучи про темпи лібералізації руху іноземного капіталу в Україні, Олександр Сугоняко процитував думку Голови Правління Промінвестбанку, професора Володимира Матвієнка: «Українському банківському капіталу термінова, одномоментна лібералізація фінансового ринку небезпечна».
Буде чи ні розвиватися та чи інша країна залежить від того, чи є в ній національний капітал і чи не тікає він з цієї країни. А іноземний капітал може лише за цих умов прискорювати розвиток країни. Без національного капіталу, без його присутності в державі ми не будемо мати ніякого розвитку. Тож в умовах глобалізації світових фінансів надзвичайно серйозно постає проблема збереження національного суверенітету банківської системи. Ми маємо зробити все необхідне для того, щоб зберегти можливість використання банківської системи України для фінансування потреб саме української економіки. Клим ЩЕРБАТИЙ
|
