 Для людини хліб святиня вічна,
Справді хліб усьому голова.
Покохайте поле, люди добрі,
Бо без поля хліба не бува.
Дмитро Моторний
Ці поетичні рядки стали приспівом відомої на Херсонщині та без перебільшення за її межами пісні, промовиста назва якої «Покохайте поле» говорить сама за себе. Написала її людина котра все своє життя присвятила полю, чиє покликання – вирощувати хліб, а отже, сіяти добро на землі.
Сьогодні йтиметься про людину дійсно легендарну, багатогранну, двічі Героя Соціалістичної праці, Героя України, голову правління приватно-орендного кооперативного сільського господарства «Зоря», члена Спостережної Ради Промінвестбанку Дмитра Костянтиновича Моторного і його господарство, у селі Чорнобаївка, де щойно мені довелось побувати.
З літопису життя
Народився Дмитро Костянтинович на Кіровоградщині в сім’ї хлібороба. Мабуть, саме робота батьків і стала вирішальним фактом в обранні майбутньої професії. За рік до закінчення війни п’ятнадцятирічний Дмитро Моторний вже працював у колгоспі трактористом, а згодом і шофером. Бажання навчатися привело його до Херсонського суднобудівного технікуму, по закінченні якого працював на суднобудівному заводі, де через три роки став старшим майстром.
На заклик держави добровільно поїхав працювати на село, а конкретніше в Ушкальську МТС, де чотири роки завідував майстернями. З 1957 по 1959 роки навчався на спеціальному факультеті Мелітопольського інституту механізації та електрифікації сільського господарства, отримавши спеціальність інженера-механіка. Після закінчення інституту працював головним інженером колгоспу імені Кірова Білозерського району Херсонської області.
У 1963 році Дмитра Костянтиновича обирають головою колгоспу. А згодом у господарстві проводиться реформування, наслідками якого є створення приватно-орендного кооперативу «Зоря». Відповідно і головою ради кооперативу стає Дмитро Костянтинович Моторний.
Кооператив «Зоря»
У Херсонській області приватно-орендний кооператив «Зоря» є одним з провідних сільськогосподарських підприємств. Він спеціалізується на вирощуванні зернових культур, овочів, виробництві молока, м’яса та переробці сільськогосподарської продукції. У цьому потужному господарстві 5493 гектари землі займають сільськогосподарські угіддя, на яких працюють 129 тракторів, 104 автомобілі, 12 зернових комбайнів. Є своя нафтобаза, заправна станція. Варто зазначити, що техобслуговування, поточні та капітальні ремонти всієї техніки проводяться в ремонтній майстерні кооперативу. В майстерні працює цех відновлення деталей. Тобто, зношений агрегат проходить детонаційне напилення і знову стає придатним для експлуатації. Адже на придбання нового агрегату потрібні і час, і кошти. Покращенням і удосконаленням технологічних процесів, а також науковими розробками для полегшення і зручності в роботі кооперативу займається спеціальна творча група «Пошук». Про ці та інші професійні особливості люб’язно і до найменших подробиць розповів мені начальник гаража Микола Антонович Баклан.
Щорічно в господарстві Моторного вирощують близько 9000 тон зерна та 8000 тон овочів. В цілому, урожайність зернових становить 43,3 центнера з гектара, а основної зернової культури озимої пшениці – 48,6 центнера з гектара. Завдяки дотриманню відпрацьованих технологій, тут щороку, незалежно від погодних умов, отримують урожайність помідорів 700-800 центнерів з гектара.
Кооператив посідає чільне місце по виробництву молока та м’яса. Зокрема, на тваринницьких фермах утримуються 4300 голів великої рогатої худоби, в тому числі 1200 корів. У господарстві також проводиться багаторічна селекційна робота по покращанню племінних і продуктивних якостей червоної молочної породи великої рогатої худоби шляхом чистопородного розведення та схрещування з биками англерської та голштино-фризької порід. Сама ж ферма механізована, з автономним забезпеченням водою. Звичайно, має вона і свою лабораторію, де проводиться аналіз якості молока. Зараз на фермі триває будівництво нових приміщень для худоби.
На особливу увагу заслуговує млинкомбінат. Тут є мукомольний, маслобійний, гречаний цехи, своя пекарня, тобто господарство має розвинуту переробну промисловість. Це дозволяє щороку випускати 1500 тонн борошна, 500 тонн крупи, 140 тонн олії, 630 тонн хлібобулочних виробів, 600 тонн томатної пасти. А хліб, що випікає млинкомбінат, – це взагалі щось неймовірне, принаймні смачнішого я ще не куштував. Про технологію цього процесу мені розповів керівник млинкомбінату Володимир Семенович Окопнюк. Завдяки хмільним дріжджам, які додаються при випічці – хліб не черствіє до чотирьох діб і не розмножується картопляна паличка. Саме так колись і випікали хліб наші бабусі.
Як і годиться, увагу приділяють і питанням соціальної сфери. Коштами кооперативу в селі збудовано і утримуються Палац культури, фабрика-кухня з готелем, середня та музична школи, дитсадок, амбулаторія, косметичний салон, перукарня. Зокрема, Палац культури має два зали (один з них на 600 місць), спортзал, де можна грати у волейбол, баскетбол, гандбол, приміщення для дискотеки. Взимку тут тепло, палац опалюється власною котельнею.
Як бачимо, наведені вище цифри красномовно свідчать самі за себе та про високий рівень господарювання. Без них, як мовиться, не обійтися.
Кооператив має і власний музей, де можна побачити Чорнобаївськи кар’єри, життя села під час Великої Вітчизняної війни до сьогодення. До речі, тут неодноразово бував наш видатний письменник, лауреат багатьох державних та міжнародних премій Олесь Гончар. Славетний хлібороб і автор «Прапороносців» мав щасливу нагоду спілкуватися і ділитися життєвим досвідом та народною мудрістю.
Спілкуючись із заступником директора дитсадка Олександрою Олександрівною Карнач, я дізнався, що у 1989 році кооператив збудував приміщення для 12 груп дітей. А згодом і зимовий сад, спортзал, басейн, музичний клас. Всі виховательки, які тут працюють, мають спеціальну освіту. Харчування в садку надзвичайно смачне і дешеве (майже все проплачує кооператив). Одним словом батьки і діти задоволені.
На березі Чорного моря господарство має власний пансіонат, де відпочивають члени кооперативу та їхні сім’ї.
Велика увага приділяється фізичному вихованню і спорту. Команди з волейболу, футболу, гандболу постійно беруть участь в районних, обласних та республіканських змаганнях, де займають призові місця. Серед спортсменів три майстри спорту та дванадцять кандидатів в майстри спорту з важкої атлетики, а також три майстри спорту та шість кандидатів в майстри з вільної боротьби, більше 70 спортсменів першого спортивного розряду.
На окреме слово заслуговує і пісня. Адже кооператив «Зоря» є засновником регіонального фестивалю хорових колективів «Чорнобаївський заспів». А два колективи – народний хор «Калиновий цвіт» та молодіжний театр мають звання «Народний самодіяльний», а танцювальний колектив має звання «Зразковий».
До речі, Дмитро Костянтинович також чудово співає і грає на баяні. Тому із задоволенням виконав пісню на слова Голови Правління Промінвестбанку, відомого поета Володимира Матвієнка «В зеленім селі на Поліссі» та вже згадану власну пісню «Покохайте поле».
Не так давно Дмитро Моторний відвідував село Білка, що на історичній Коростенщині і, певна річ, був надзвичайно задоволений, тож з радістю ділився своїми враженнями. Коли б у нас в Україні було більше таких патріотів, як Володимир Павлович, то і села розвивались, багатіли достатком і високою духовністю.
Насамкінець хочу сказати від себе. У короткому нарисі не можна повністю охопити багатогранність нашого славетного і мужнього сучасника, справжнього сина свого народу, людини, чиє покликання творити добро на землі. Я вдячний долі, що побував у степовій Чорнобаївці та особисто познайомився з легендарним Дмитром Костянтиновичем Моторним. Тож маю право сказати: Доземний уклін вам, дорогі чорнобаївці!
Ярослав СИНГАЇВСЬКИЙ
Фото автора
Хліборобська музика душі Істинному
хліборобу і хлібодару,
Двічі Герою Соціалістичної праці,
Герою України
Д. К. Моторному
з любов’ю
Заграйте мені, Дмитре, на баяні,
Хоч і скрутний, жорстокий нині час…
Згадаєм разом роки полум’яні,-
Вони в житті не обминали нас. Я знаю, вам до серця щира пісня,
Яку нам дарували солов’ї.
А там гайнемо, друже, на Полісся,
В мої древлянські, лісові краї. Де мовби голосиста кожна гілка,
Немовкнуча у грозах і вітрах!
А ще запросить на гостину Білка –
Село глибинне – в зорях і садах. Відчинять двері Білківські обнови,
Війнуть з полів чебрець і полини.
За словом слово зринуть у розмові,
Що в Україні справжні є сини. Душа і дума до людей, мов діти,
Озвуться з росяних духмяних трав…
І знов нагода – разом порадіти,
Як батько вам баян подарував. Тож музика для вас, мов суща доля,
Як і Таврійська рідна сторона.
І хоч у хлібороба є роздолля,
Та є і пісня – вічна і земна. Микола СИНГАЇВСЬКИЙ, поет,
лауреат премії ім. Лесі Українки
|
