Початок у № 14–19, 22–40
 Після здобуття незалежності перед Україною одразу постало питання про невід’ємний атрибут суверенної держави – власну національну грошову одиницю. Дебати в Парламенті з приводу грошової реформи виявили діаметрально протилежні думки. Тодішній Голова Національного банку України Володимир Матвієнко займав центриську позицію. Він вважав: «Створення власної грошової системи – це складна економічна проблема, вирішувати яку ми починаємо практично з нуля. Поспішність тут недопустима. Її наслідки стануть катастрофічнішими, ніж та сьогоднішня криза, до якої призвела так звана перебудова, пояснюючи це відсутністю належних умов для їх запровадження. В першу чергу, відсутній захист нових грошей товарним покриттям, коштовностями (золотом і алмазами) та конвертованою валютою». Незважаючи на це, необхідно було займатись виготовленням національної валюти й активно готувати передумови для її введення, йти шляхом послідовного переходу до власної національної грошової одиниці – від рубля до гривні через купони.
Стан економіки погіршувався швидкими темпами. Падав рівень виробництва, панував тотальний дефіцит. Не вистачало готівки для виплати заробітної плати. Рівень інфляції на кінець 1991 р. становив 390 відсотків.
Незважаючи на всі негаразди, в процесі яких народжувалася нова економіка, банківська система розвивалася достатньо швидкими темпами і вже на кінець 1991 р. налічувала 77 банківських установ.
У 1992 р. після розпаду СРСР у незалежних державах неймовірними темпами почав розкручуватися маховик інфляційних процесів – інфляція в Україні становила 2000 відсотків. Насамперед, це було пов’язане з тим, що новостворені центральні банки незалежних держав стали емісійними центрами. Швидке збільшення грошової рубльової маси в умовах адміністративного регулювання цін змушувало створювати адміністративні бар’єри, щоб запобігти «вимиванню» товарів. Починаючи з липня 1992 р. Центральний банк Росії почав контролювати рубльову емісію, відкривши рахунки незалежних держав у себе та відповідні кореспондентські рахунки в центральних банках незалежних держав, що значно ускладнило взаєморозрахунки і, що найгірше, створило можливості політичного шантажу. Москва сподівалася добитися політичних поступок від нашої держави з допомогою друкарського верстата. Користуючись можливістю контролю емісії і тим, що грошові знаки друкувалися в Росії, Москва штучно обмежувала Києву їх відпуск. Україна гостро відчула нестачу готівки. Ситуація на ринку була катастрофічною – порожні прилавки магазинів, спорожніли базари, на виплату зарплат не вистачає готівки.
Виходом з такої ситуації були заходи за пропозицією Голови НБУ Володимира Матвієнка, підтриманої прем’єр-міністром Вітольдом Фокіним, щодо введення купона як засобу для порятунку фінансової системи держави. Голова НБУ особисто керував справою виготовлення і запровадження в Україні купонів. Певна річ, Росія однозначно відреагувала на «купонізацію». У різкій формі було заявлено, що єдиний орган, який має право на емісію, – Центральний банк СРСР, а дії України класифікуються не інакше як грубе порушення Союзного договору. «Пригадую, як на засіданні правління Державного банку СРСР його Голова Віктор Геращенко сказав: «Про що ми тут говоримо, коли ось Матвієнко вже заявив про власні українські гроші. Він цим самим руйнує Радянський Союз». Однак в Україні вже «ходив» купон – прообраз національної валюти, символ необоротності й твердих намірів будувати незалежну державу.
У Парламенті тривали дискусії відносно купона, взаємовідносин з Росією і того, якою має бути наша незалежність. Депутати вимагали негайного звіту першого Голови Правління Національного банку України Володимира Матвієнка. А він у цей час практичними діями сприяв утвердженню незалежності держави, зміцненню та розбудові фінансової системи України.
Паралельно з введенням купонів вирішувалося питання підготовки власних грошей. У лютому 1992 р. у газеті «Демократична Україна» була опублікована концепція грошової реформи в Україні, розроблена Головою НБУ В.П. Матвієнком. Основна мета реформи, визначена в концепції, зводилася до двох стратегічних завдань:
1. Створення власної грошової системи України, яка включає в себе національну валюту, механізм емісії та систему організації і регулювання внутрішнього грошового обігу та зовнішніх валютних відносин країни.
2. Припинення інфляції, стабілізація нових грошей України, оздоровлення і впорядкування їх обігу, максимальне послаблення соціальних та економічних наслідків інфляції карбованця, що накопичилися до проведення грошової реформи.
До вересня 1992 р. практично були вирішені всі питання випуску вже підписаних В.П. Матвієнком до друку грошових знаків. На жаль, вони довго готувалися, а ще довше вводилися. На думку Володимира Матвієнка, гроші треба було вводити негайно – відразу після купонів. Цю думку підтверджує історія введення грошей в США.
«Скажу відверто: якби ми (мається на увазі ті, що були причетні до керівництва державою. – В.М.) не були такими революціонерами і коли б менше ламали, а більше будували, то сьогодні мали б куди кращий стан, економіки й фінансів, ніж маємо».
Оцінюючи цей період зазначу: «Можу впевнено заявити, що для утвердження незалежності України, передусім для її економіки Національний банк зробив чимало: вже тоді він відкрив кореспондентські рахунки у 34 країнах світу, на які переводили гроші українських підприємств. Якби цього не робили, ці гроші опинилися б у Росії. Отже, йшлося не лише про економічну, а й політичну акцію».
Своїми діями Голова НБУ довів, що не тільки політики вершать справи в суспільстві, впливають на його розвиток. На його думку, банкіри – не менш важливі політики, тільки основна сфера їхніх політичних дій – економіка.
У серпні 1992 р. на зустрічі глав держав у Дагомисі було підписано документи про вихід України з рубльової зони. 7 листопада Президент України Леонід Кравчук зібрав усіх причетних до роботи над введенням в обіг карбованця і поставив завдання провести реформу протягом 9 днів. Отже, в 1992 р. Україна отримала свою першу власну «валюту» – карбованець. Подальше становлення банківської системи відбувалося в складних умовах гіперінфляції.
У серпні уряд України був вимушений піти на встановлення фіксованого курсу карбованця. Цей захід економісти сприйняли неоднозначно. Існує думка, що введення фіксованого курсу зруйнувало валютний ринок України. Є такі підрахунки, що за 11 місяців, поки він діяв, наша країна втратила від 2 до 3 млрд дол. США. Це та частина валютних коштів, яку поглинула тіньова економіка.
За підсумками 1992 р. Промінвестбанк розвивався значними темпами. Порівняно з 1991 р. майже в 25 разів зросли банківські активи. Питома вага кредитів Промінвестбанку в кредитному портфелі комерційних банків становила 25 відсотків. Банк стає членом Торгово-промислової палати України, налагоджує кореспондентські відносини з 33 країнами світу, збільшує кількість обмінних пунктів вдвічі. Кількість валютних рахунків, які відкрили клієнти в банку, зросла в 6,5 раза. Банк почав створювати власну матеріально-технічну базу, і швидкими темпами впроваджувати передові технології.
У 1992 р. почався бурхливий процес утворення нових приватних банків. За рік їх було зареєстровано 60. До кінця року банківська система країни налічувала вже 133 кредитні організації.
У 1993 р. в Україні продовжувала вирувати інфляція – її рівень перевищував 10000 відсотків. Ставки по кредитах і депозитах у деяких банків доходили до 2000 відсотків річних і вище. Облікова ставка НБУ за 1993 р. збільшилася втричі – з 80 до 240 відсотків річних. У результаті процеси руйнування економіки досягли критичної позначки. Лише декілька країн світу переживали гіперінфляцію такої сили, коли середньомісячна інфляція становила понад 50 відсотків: Аргентина та Болівія у Південній Америці, Німеччина у період між Першою та другою світовими війнами.
Країну роздирали політичні чвари, економічна криза породжувала незадоволення в суспільстві. Як результат – потужні страйки шахтарів. Усе це ускладнювало й без того катастрофічну ситуацію в економіці. Протягом 1993 р. грошова маса зросла майже у 20 разів, а ціни – у понад 100 разів, тобто ціни зростали швидше, ніж НБУ друкував гроші. Суспільство функціонувало в умовах постійних інфляційних очікувань, що також було одним із факторів прискорення інфляції. Наслідком гіперінфляції став найбільший за всю історію України спад економіки. На кінець року реальний ВВП скоротився на 23 відсотки.
Незважаючи на всі негативні процесі в економіці, продовжувалося подальше становлення банківської системи. В 1993 р. активно створюються нові банки. В цьому році було зареєстровано 84 нових банків. Слід зазначити, що під час гіперінфляції відбувається утворення дрібних банків. Для них інфляція – благодатне підґрунтя для отримання значних прибутків.
У середині 1993 р. у країні утворюється перший іноземний банк «Креді-Ліоне-Україна». Таким чином, у класифікації комерційних банків започатковується третя група – банки із 100-відсотковим іноземним капіталом. Одна з небагатьох позитивних подій цього року – вхід України у вересні 1993 р. у міжнародну електронну систему банківських платежів (SWIFT).
Цей рік по праву можна назвати унікальним для світового досвіду та катастрофічним для економіки України. Незважаючи на складну ситуацію в економіці, Промінвестбанк України продовжував нарощувати свою потужність, враховуючи інтереси клієнтів і суспільства в цілому. Правління банку під керівництвом В.П. Матвієнка докладає максимум зусиль для побудови універсального банку. Працюючи як комерційний, Промінвестбанк України фінансує та кредитує об’єкти, капітальні вкладення на будівництво і розвиток яких становить 70 відсотків їх обсягу по Україні. Обсяг наданих короткострокових кредитів порівняно з 1992 р. зріс в 21,4 раза.
З вересня місяця Промінвестбанк – член всесвітньої системи банківських розрахунків SWIFT, учасник міжнародного інституту менеджменту в Швейцарії, активно розширює кореспондентські рахунки і має їх на кінець року в 48 західних банках. Банк бере участь в авторитетних міжнародних виставках, зміцнює контакти, розширює зв’язки.
З 1993 р. стратегічним напрямом діяльності банку є орієнтація на самозабезпечення ресурсами. Банк накопичує власний капітал, відкриває всі види валютних рахунків по вкладах фізичних осіб, розвиває нові послуги. В результаті цього власні кошти банку збільшились в 134,3 раза, залучені – в 16 разів. Володимир МАТВІЄНКО
Павло МАТВІЄНКО
Далі буде
|
