 Вивчаючи історію, розумієш, що нічого безпрецедентного у нашому житті немає. Хтось сказав, «усе це було у попередніх століттях до нас – і війни, і геноцид, і терор». Різниця лише у масштабах: у ХХ столітті вони стали всесвітніми... У кожній родині є кому розказати про вражаючі театри бойових дій, величезну кількість жертв і численних військовополонених. Сьогодні вони ветерани і пенсіонери. Кожен зі своєю історією.
Напередодні Міжнародного дня людей похилого віку до нашої редакції завітав шанований клієнт Промінвестбанку – 80-річна Віра Федорівна Волкова. За часів партизанського життя відома як Віра Кочубей. Жінка, про яку ніколи не скажеш, що на її долю випали нелегкі випробування. Лише численні нагороди на формі красномовно свідчать про героїчне й нелегке життя співрозмовниці. Бадьорий голос та усміхнене обличчя не видає і того, що вона була тяжко поранена під час підпільної діяльності. Проте осколки, що залишилися у нозі, інколи нагадують їй про нелегкі часи, що довелося пережити.
Як зародилося партизанство і звідки беруться такі, як Віра Кочубей, їй відомо краще за знавців історії. Пам’ятає кожний випадок, свідком якого була. Бо як можуть стертися спогади, що закарбувалися у душі дівчини, яка ледве встигла закінчити школу.
21 червня 1941 року отримала атестат зрілості, а вже наступного дня бомбили міст на річці Церем. Родина Кочубея жила в кількох кілометрах від того місця у селі Пилиповичі Житомирської області. Пам’ятає, як вперше потрапила під обстріли з літака. Дивом встигла сховатися, коли поруч вибухнув снаряд. На той час шосейна траса Київ–Варшава мала велике стратегічне значення, там був розташований окремий гарнізон з німців, мадярів та італійців. Вже пізніше вона зрозуміла, де опинилася і що могла не врятуватися.
За тиждень їх було окуповано і розпочалася агітація молоді на «чудове життя» до Німеччини. Але це у вчорашніх школярів та студентів викликало протилежну реакцію:
– Ми писали листівки і розвішували їх, – розказує Віра Федорівна про початок агітаційної діяльності. У селі ж вважали, що вночі побували справжні партизани. Коли приходила повістка із зазначеною кількістю новобранців, то відправляли хворих і неповнолітніх, самі ж ховалися. Потім тих «рекрутів» повертали до нас за непрацездатність. Унаслідок таких хитрощів жодна людина з нашого села не виїхала до Німеччини. Сьогодні дехто з односельців, хто почув про повернення грошей депортованим, жаліється, що не побував у Німеччині.
Підпілля і партизанське життя – то біль і втрата близьких людей. Була свідком, як вбили її подругу, що знайшла мадярську зброю. Довелося пережити і втрату рідної сестри, яка теж пішла у партизани. Навряд чи і Віра Федорівна зможе порахувати скільки разів довелося ризикувати власним життям. Перебуваючи у загоні ім. Чапаєва (з’єднання ім. Малікова), вела активну агітаційну роботу серед населення, попереджала партизан про облаву гітлерівців, добувала для загону зброю та медикаменти ворога. За мужність і героїзм її нагороджено орденом Вітчизняної війни II ступеня, медаллю «Партизан Вітчизняної війни» І-го ступеня та іншими відзнаками.
Каже, що все життя розраховувала виключно на власні сили. Вступивши у 1944 році до університету ім. Т.Г. Шевченка на геологічний факультет, влаштувалася на роботу. Допомагала відбудовувати Хрещатик. Разом з усіма вантажила мішки з піском, витрушували їх у машини, а мішки залишали собі. Потім робили з них зошити. Писали маленькими літерами на клаптиках паперу так, що не лишалося жодного чистого місця.
Після навчання 50 років пропрацювала в Міністерстві геології УРСР. Нещодавно до 80-річчя їй вручили медаль Лучицького як найкращому геологу. З усіма привілеями її пенсія становить 300 гривень.
Єдине втішає, що в неї є однодумці. Два роки тому разом із сином вступила до лав ПНЕРУ. Прагнення до благоустрою і розбудови країни є близькими і їй. Для людини, що з’їла не один пуд солі за своє життя, зараз відчувати надійне «плече» банку вкрай необхідно. Обравши кілька років тому цей банк за лояльність до клієнтів, вона і понині у ньому не розчарувалася. Нещодавно знову була приємно вражена, довідавшись, що у банку можна відкрити ще й пенсійний вклад «Ветеран».
Віра КИСЛА
Фото Віталія ПРИХОДЬКА
|
