ПРОМІНВЕСТБАНК:
стратегія відтворення |  | Початок у № 14–19, 22–39
 Завдяки зростанню позик насамперед у промисловість, левову частку яких надавав Промінвестбанк України, цій провідній галузі економіки країни вдалося пережити негаразди перехідного періоду, засилля імпорту і бартеру з мінімальними втратами свого потенціалу.
До кінця 1992 р. банківська система України практично сформувалась. Загальний баланс комерційних банків України станом на кінець 1992 р., деномінований в доларах США, досяг 8 млрд дол. США, що практично дорівнює валюті балансу сучасної банківської системи. Банківська система мала високу ліквідність, 33 відсотки активів були високоліквідними.
Зі створенням Промінвестбанку України 26 серпня 1992 р. завершився перший етап розвитку фінансово-банківської системи України – етап її формування. Він складався з двох частин – до проголошення незалежності України (1987-1990 рр.) і етапу формування безпосередньо національної банківської системи України (1991-1992 рр.). З переходом на ринкові засади діяльності українські банки трансформувались з вузькоспеціалізованих в універсальні комерційні фінансові установи, радикально розширили спектр своїх послуг, поліпшили якість обслуговування клієнтів, вдосконалили банківські технології.
3. Становлення і розвиток комерційних банків
Банківська система України за своєю структурою є дворівневою. До першого рівня належить Національний банк України, який відповідає за розв’язання макроекономічних завдань у грошово-кредитній сфері, до другого – система комерційних банків, покликаних обслуговувати економічних суб’єктів. Обслуговування народного господарства відбувається саме через комерційні банки, що по праву робить їх базовою ланкою дворівневої банківської системи України. Комерційні банки будують свою діяльність на комерційній основі з метою одержання максимального прибутку від обслуговування клієнтів.
Банківська діяльність ґрунтується на комплексі трьох базових посередницьких операцій грошового ринку: мобілізація тимчасово вільних грошових коштів клієнтів; надання клієнтам кредитів за рахунок власних і залучених коштів і створення нових платіжних засобів; здійснення розрахунків між клієнтами. Крім цього, комерційні банки мають право на здійснення іншої комерційної діяльності, яка не суперечить чинному законодавству. Комерційним банкам забороняється діяльність у сферах матеріального виробництва і торгівлі (крім золота, дорогоцінних металів, монет, цінних паперів), а також діяльність у всіх видах страхування.
Комерційні банки класифікуються за рядом ознак. Залежно від форми власності вони поділяються на приватні та державні. Станом на 1 січня 2002 р. в Україні державними є тільки Укрексімбанк (експортно-імпортний банк) та Ощадбанк. За формою організації серед приватних банків переважають акціонерні у вигляді товариств відкритого або закритого типу. Акції товариств відкритого типу розповсюджуються шляхом вільного продажу юридичним та фізичним особам, а акції товариств закритого типу, як правило, викуповуються засновниками.
За набором виконуваних операцій комерційні банки поділяються на універсальні та спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими) залежно від обсягу відповідних активів та пасивів. Залежно від величини банки поділяються на чотири групи: найбільші, великі, середні та малі (табл. 22).
До першої групи станом на 01.01.2002 р. належали такі банки: Промінвестбанк, «Аваль», Приватбанк, Укрексімбанк, Ощадбанк, Укрсоцбанк, Укрсиббанк і Райффайзенбанк Україна.
За секторами ринку, на яких функціонують банківські установи, всі банки можна поділити на міжнародні, міжрегіональні та регіональні.
Порядок створення та діяльність комерційних банків регламентується законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про підприємництво», «Про аудит», «Про іноземні інвестиції», «Про заставу» та ін.
З урахуванням динаміки розвитку банки можна поділити на три групи, що істотно відрізняються за масштабами і характером діяльності:
1. Банки, які функціонували ще в радянські часи.
2. Нові комерційні банки, що створювались як у перебудовчий «горбачовський» період, так і в умовах становлення суверенності України.
3. Банки зі 100-відсотковим іноземним капіталом, створені після проголошення незалежності України.
До першої групи належать: Промінвестбанк, Укрексімбанк, Укрсоцбанк, Ощадбанк. Ці банки займають близько половини банківського ринку і мають розвинуту мережу філій по всій країні. До другої групи належить решта універсальних та спеціалізованих банків. Третя група – це дочірні банки великих міжнародних банків та фінансових груп. Нині в Україні працює 28 банків, створених за участю іноземного капіталу, в тому числі 6 банків зі 100-відсотковим іноземним капіталом.
Створення перших комерційних банків в СРСР пов’язане з початком перебудовчих процесів, започаткованих тодішнім генсеком М.С. Горбачовим. У результаті банківської реформи, проведеної у 1988 р., замість одного, Державного банку, було створено п’ять: Промбудбанк, Житлосоцбанк, Ощадбанк, Агропромбанк і Зовнішекономбанк СРСР. Держбанк СРСР залишився емісійним центром.
У 1988 р. в Україні почали з’являтися перші кооперативні та комерційні банки. Деякі економісти вважають їх появу необхідністю задовольнити потреби нової економіки елементами ринкових відносин, оскільки державні банки буцімто не могли їх задовольнити. Це поверхневий підхід. Державний Укрексімбанк не гірше задовольняє потреби деяких комерційних банків. Справа в тому, що в ринковій економіці потрібно було створити єдині ринкові механізми взаємодії у відносинах з партнерами.
Перший кооперативний банк «Таврія» був відкритий у Феодосії 24 листопада 1988 р. 24 січня 1989 р. у Києві було засновано перший комерційний банк – Український інвестиційний банк. До кінця 1989 р. у республіці діяло вже 12 комерційних і 5 кооперативних банків. Поступово Київ став фінансовим центром України.
У першій половині 1990 р. найбільші спеціалізовані республіканські банки Агропромбанк СРСР та Житлосоцбанк СРСР були перетворені на акціонерні комерційні Агропромбанк «Україна» та Укрсоцбанк. Комерційними стали Ощадний, Промислово-будівельний та Зовнішекономбанк України. Однак ставши комерційними за формою, ці банки, по суті, залишалися державними. До того ж значна частина їхнього основного капіталу належала відповідним всесоюзним банкам, що ставило найбільші українські державні банківські монополії в залежність від всесоюзної фінансової бюрократії.
Навесні 1990 р. у столиці діяло 5 комерційних і 3 кооперативних банки. На 20 червня 1990 р. на території України офіційно було зареєстровано 25 банків (17 акціонерних комерційних і 8 кооперативних). Вони були розміщені вкрай нерівномірно й оперували обмеженими капіталами. Статутні капітали кооперативних банків коливалися від 0,5 млн до 3,5 млн руб., акціонерних – від 5 млн до 15 млн руб. Самі банки містилися в Києві, у західному та південно-східному регіоні України, в Криму.
У другій половині року починається створення перших великих акціонерних банків. 4 вересня 1990 р. відбулися збори фундаторів Агропромбанку «Україна» АК, створюваного на основі Українського республіканського банку – філія Агропромбанку СРСР.
У грудні 1990 р. Республіканська контора Держбанку СРСР реорганізується в Центральний банк Української РСР, залишаючись при цьому частиною загальносоюзної кредитної системи. 20 березня 1991 р. Верховна Рада УРСР приймає Закон «Про банки і банківську діяльність», на основі якого почалося формування банківської системи незалежної України. Незабаром, у травні того самого року, створюється Національний банк України як головний банк країни. Банківська система набуває класичної дворівневої форми, заявивши про наміри створення повноцінної, цивілізованої фінансово-кредитної системи. З моменту створення Національного банку України розпочався процес виходу українських банків з кредитної системи СРСР.
Становлення банківської системи незалежної України відбувалося в суперечливих політико-економічних умовах, пов’язаних з одночасним будівництвом ринкової економіки і нової політичної системи. В цей період були практично відсутні законодавча база та система регулювання діяльності комерційних банків. Проте вже влітку 1991 р. НБУ видав ряд інструкцій, які закріплювали його верховенство над комерційними банками і регламентували їх створення.
Відсутність законодавчої бази, легкість доступу до занять банківською справою людей без спеціальних знань та досвіду роботи, правовий нігілізм у державі породжували як недобросовісну конкуренцію, так і зловживання в банківській сфері. Через таку ситуацію формувався негативний імідж молодої банківській системі. Відповідні суспільні настрої підігрівалися антиринковими силами, які в банках вбачали своїх ідейних ворогів. Банки активно надавали позики, але в умовах постійної зміни законодавчих актів, відсутності прямої дії Закону «Про заставу» та легковажності деяких працівників банківських установ рівень проблемних кредитів катастрофічно зростав, набуваючи загрозливих розмірів.Володимир МАТВІЄНКО
Павло МАТВІЄНКО
Далі буде
|
| |
