Початок у № 14–19, 22–38
 У вересні 1991 р. відповідно до постанови Верховної Ради УРСР «Про порядок введення в дію закону УРСР «Про банки і банківську діяльність» Український республіканський банк Промбудбанк СРСР, як й інші державні банки, що знаходились на території України, був визнаний власністю України і зареєстрований як Український державний комерційний промислово-будівельний банк – Промбудбанк України. У зв’язку з прийняттям політичного, так званого нульового, варіанту з Росією при розподілі власності статутний фонд Промбудбанку України в розмірі близько 800 млн руб., або 1 млрд дол. США, залишився в Москві. Банк був позбавлений статутного фонду і необхідно було шукати джерела його формування.
У серпні 1992 р. під час перереєстрації банку було проведено його акціонування. В результаті був заснований, по суті, новий банк – Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (Промінвестбанк України). Тільки шляхом акціонування і розповсюдження акцій серед підприємств і населення було створено новий статутний фонд банку в обсязі 1,7 млрд руб. Акціонерами банку стали сотні тисяч громадян України. Банк отримав новий імпульс для свого розвитку.
У той період у комерційних банках відбуваються зміни у складі засновників. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про передачу міністерських пакетів акцій на управління до Мінфіну» з числа засновників банків виходять міністерства.
У міру розвитку банків посилюється конкуренція на кредитному ринку, про що свідчить ліквідація щороку значної кількості банків. Збільшуються також взаємозалежність банків, консолідація їх в єдину банківську систему, яка все чіткіше усвідомлює своє специфічне місце в економіці країни.
Комерційні банки України запроваджують новітні банківські технології, розширюють коло своїх послуг клієнтам, поліпшують їх якість. Ряд банків, серед яких провідну роль відіграє Промінвестбанк, стає членами міжнародної системи розрахунків SWIFT, запроваджує нові форми управління банками на базі сучасних комп’ютерних технологій, розширює спектр послуг своїм клієнтам. Разом з НБУ банки створили систему міжбанківських розрахунків, яка, за оцінками фахівців, є однією з кращих в Європі.
З впровадженням в обіг з січня 1992 р. українських карбованців почалась нова сторінка розвитку українських банків. Вони могли незалежно від грошової системи Росії здійснювати розрахункові, валютообмінні, торгові операції. Значно розширився спектр послуг клієнтам. Українські банки встановили кореспондентські рахунки з іноземними банками, в тому числі країн СНД, і почали здійснювати розрахунки з міжнародних операцій своїх клієнтів.
Значний позитивний вплив на формування банківської системи мало створення національної платіжної системи. На зміну застарілим паперовим поштово-телеграфним розрахункам на основі МФО прийшла система електронних платежів (СЕП), яка охопила українські банки на початку 1994 р.. Банками була впроваджена комплексна програма «Операційний день банку», яка містила інформацію про операції банку і клієнтів. Одним з перших власну електронну платіжну систему створив Промінвестбанк України, виводячи обслуговування своїх клієнтів на рівень світових стандартів.
Поряд з досягненнями в розбудові банківської системи мали місце й об’єктивні труднощі росту. Насамперед слід відзначити відсутність єдиної державної політики щодо розвитку банківської системи ринкового типу, внаслідок чого ці процеси відбувалися здебільшого стихійно, без належного контролю і допомоги з боку держави. Наслідком стало створення значної кількості дрібних, «кишенькових», погано забезпечених кадрами, капіталами і сучасною технікою банків, які були не здатні концентрувати кредитні ресурси і спрямовувати їх на розвиток української економіки. В той час, коли в світі йшли процеси концентрації капіталу, в Україні він розпорошувався. На початок 1994 р. найбільший комерційний банк Чехії мав капітал 402 млн дол. США. Усі 228 банків України на той час мали капітал 346 млн дол. США.
Подальше створення міжбанківського кредитного ринку і ринку державних цінних паперів відволікли значні ресурси банків від кредитування реальної економіки, що негативно вплинуло на розвиток України в кінці 90-х років.
Досвід наступних років підтвердив, що на етапі становлення банківської системи України до кінця 1992 р. була сформована оптимальна кількість банків – 133, вони мали 1751 установу на території України. При цьому 1618 з них припадало на 6 найбільших банків, у тому числі Промінвестбанк мав 241 балансове відділення. Подальше збільшення кількості банків, особливо дрібних, розмір капіталів яких інколи не перевищував вартості трикімнатної квартири, був економічно недоцільним.
На етапі формування банківська система України набула загальновизнаної оптимальної пірамідальної форми: п’ять найбільших (за розміром капіталу) банків; група середніх банків; група невеликих банків. Така форма мінімізувала ризик системної кризи в банківській системі, збільшувала прозорість банківських операцій, ставила заслін відтоку коштів «у тінь». Аналогічною є структура банківських систем США, Англії, Японії, інших розвинених країн.
Згодом, на фоні деконцентрації банківського капіталу українських банків, зменшення його розміру у валютному еквіваленті та збільшення кількості банків, структура української банківської системи змінила свою форму на зворотну до пірамідальної. У її верхній частині з’явились банки з відносно невеликими капіталами, які почали відігравати помітну роль у платіжній системі України і перерозподілі клієнтської бази. Це підвищило ризик системної кризи сучасної банківської системи. Найпоширенішою організаційно-правовою формою українських банків стали акціонерні товариства (табл. 20).
Кількість банків – акціонерних товариств за роки незалежності України подвоїлась. Почали створюватися банки за участю іноземного капіталу.
Становлення української банківської системи проходило в складних економічних і політичних умовах. Відбувалося формування української державності, не була визначена її зовнішньоекономічна політика, розривались напрацьовані роками господарські зв’язки. Національний дохід у 1992 р. становив 74,4 відсотка рівня 1990 р., продукція промисловості – 89,1 відсотка рівня 1990 р. Продуктивність суспільної праці знизилась на 23 відсотки. Різко зменшились грошові доходи і заощадження населення. Поява безлічі трастів відволікала кошти населення як потенційні ресурси банків. Крах цих трастів у подальшому наклав тінь недовіри населення до банків на багато років.
Молодій економіці України, а разом з нею і банкам, довелось витримувати розвал внутрішнього ринку, кримінальні оборудки перших ділків тіньового бізнесу. Великі фінансові афери того часу були пов’язані з фальшивими чеченськими авізо, намаганням заробити капітали на «ножицях» валютних курсів – між стабільним офіційним і галопуючим ринковим курсами.
Новим банкам бракувало кваліфікованих кадрів, банківських технологій, надійних клієнтів. Проте і в цих умовах банки продовжували активно кредитувати економіку України. Хвиля спекулятивних операцій не поглинула банківську систему насамперед завдяки твердій послідовній позиції тодішнього керівництва НБУ. При цьому Національний банк України відігравав не останню роль у кредитуванні економіки, і лише згодом він відійшов від безпосереднього кредитування економічних програм.
Формування банківської системи України супроводжувалося вдосконаленням банківської діяльності на всіх рівнях, посиленням ролі банків на окремих напрямах трансформування економіки. Зокрема, нарощувались обсяги кредитування банками всього народного господарства та населення. Про це свідчать дані динаміки банківських кредитів за порівнянними цінами у 1991-1992 рр. (табл. 21).
 Володимир МАТВІЄНКО
Павло МАТВІЄНКО
Далі буде
|
