На початку вересня розпочала роботу четверта сесія Верховної Ради України. Депутатів чекає напружена робота, від успіху якої багато в чому залежатиме суспільний клімат у державі.
Народний депутат України Павло Володимирович Матвієнко, що входить до групи «Європейський вибір», теж активно включився в законотворчий процес. Він – частий гість у своєму 66-му Коростенському виборчому окрузі. Пропонуємо читачам інтерв’ю, яке народний депутат, Голова Партії національно-економічного розвитку України Павло Матвієнко дав Коростенському радіомовленню.
– Павле Володимировичу, Ваш парламентський досвід становить півтора роки. І взагалі, Ви молода людина, котра щойно відзначила своє тридцятиріччя. Наскільки важко Ви входили в парламентські будні? І в чому вбачаєте своє основне завдання народного обранця?
– Дякую, Тетяно Станіславівно, що ви розпочали інтерв’ю саме з цих визначальних для мене запитань. Скажу, що рішення боротись за депутатський мандат далося мені непросто. Парламент для мене був, є і залишається святинею, згустком волі народу і його прагнень, а коли так, то мусив для себе відповісти на два важливих питання: навіщо? і наскільки готовий я до цієї ролі? Це дало привід зайвий раз самокритично себе оглянути й оцінити. І коли після вагань, нелегких роздумів вступив у боротьбу і переміг, то вже ніяких сумнівів не мав. Зрозумів, що повинен осягнути всі правові, організаційні, психологічні, моральні премудрості, що властиві відносинам у парламенті і поза ним. Цей настрій не покидає мене і зараз, кожен день перебування в парламенті додає мені щось нового, незвіданого.
Повірте, що в парламенті буквально вирує життя. Його не завжди помітно з екранів телебачення, проте діяльність парламенту дуже напружена.
Щодо головного завдання. Можу його визначити кількома словами: творити закони на благо людини.
Оскільки я мажоритарник, то вважав і вважаю своїм обов’язком сприяти соціально-економічному розвитку свого виборчого округу, допомагати селянам і городянам у кризові періоди і словом, і ділом.
– Дозвольте мені зачепити, мабуть, найболючішу тему – матеріальну допомогу громадянам і установам. Знаю, що до Вас надходять сотні і сотні подібних прохань. Чи не боїтесь Ви скривдити тих заявників, яким змушені відмовляти?
– У деяких людей складається помилкове враження про можливості депутата. Адже я рядовий член парламенту. Для надання матеріальної і фінансової допомоги використовую кошти Фонду національно-економічного розвитку України, партійні, а також друзів-спонсорів. Так що їх пошук – це завжди немалий клопіт і відповідальність.
Друге. Життя переконало, що найбільш ефективним вкладом допомоги є її спрямування в заклади охорони здоров’я, освіти, а також соціального забезпечення. Ми взяли останнім часом цей курс і будемо його дотримуватися.
Назву кілька фактів, пов’язаних з Коростенщиною. Зв’язківці заборгували Промінвестбанку значну суму. Я вніс пропозицію Правлінню банку – за рахунок цих коштів провести телефонізацію сільських населених пунктів району. І хоч це для Промінвестбанку було накладно, мою рекомендацію підтримали. Роботи вже розпочалися, так що незабаром села отримають сотні додаткових телефонних номерів і проблема з ними відчутно зменшиться.
Той же банк за зверненням керівництва фарфорового заводу і моїм надав підприємству чотирьохмільйонну позику для будівництва нової печі, яку вже введено в дію. Тільки за нинішній рік шкільні та інші установи Коростенщини отримали понад тридцять комп’ютерів, чимало побутової і музичної техніки. Фінансову ж допомогу на сьогодні надано більш як 600 громадянам міста і району.
Цілком задоволений своєю участю у відкритті технічного коледжу, Меленівської і Ришавської шкіл, в організації і підтримці районного громадського депутатського об’єднання «Моє село».
За нашими підрахунками, кредитів, допомоги впродовж моєї депутатської діяльності в цілому по округу надано на суму, яка перевищує 16 мільйонів гривень. Здається, такого інвестування, значна частина якого безповоротна, Коростенщина ще не знала. Ми й надалі будемо вести таку політику.
– До Вас, знаю, багато людей звертаються з проханням надати кредит для житлового будівництва, навчання тощо…
– Щоб взяти кредит, треба виконати ряд важливих передумов, в основі яких матеріальні можливості. Коли ми пояснюємо людям, вони, як правило, відмовляються, бо можливостей для застави і повернення не мають. Багатьом заявникам у таких випадках було надано матеріальну допомогу. Взагалі, практика нас переконала, що не завжди допомогу просять ті, кому вона найбільш потрібна. Справа тут не в грошах, а в суспільній психології. Ми потрапляли в ситуацію, коли надавали допомогу цілком забезпеченій сім’ї, що викликало справедливе обурення сусідів, знайомих тощо. На мою думку, найкращий вихід з такої ситуації – це першочергова допомога людям соціально і фізично незахищеним.
– Як Ви охарактеризуєте відносини з місцевою владою, зокрема її керівниками, а, можливо, і спробуєте дати оцінку їхньої діяльності?
– Висловлю свою особисту думку: Коростенщині пощастило з керівниками. Можливо, цей висновок викличе в декого роздратування, але давайте аналізувати факти, а не піддаватися некерованим емоціям. Коростень змінюється на краще, що особливо помітно, коли не бачишся з містом місяць-другий.
Тут вміло використовують свій економічний потенціал, найвища заробітна плата в області, на користь громади розвивається підприємництво. Багато позитивних зрушень і в районі, особливо в офіційній сфері, стабільною є робота промислових підприємств. Та й взагалі, рейтинг району є достатньо високим.
Тому, наші відносини з міським головою Володимиром Васильовичем Москаленком і головою районної держадмінстрації Миколою Миколайовичем Трокозом базуються на діловій, конструктивній основі. Жодної проблеми Коростенщини не беруться вирішувати без попередньої консультації або узгодження з керівництвом. Поки що ми знаходимо спільну мову з усіх питань.
– Павле Володимировичу, інколи доводиться чути, що Ви недостатньо уваги приділяєте чорнобильським проблемам. Хотілося б дізнатися і про Вашу позицію щодо перспектив чорнобильського законодавства.
– В оцінці мого ставлення до чорнобильських проблем більше політики, ніж реальності. І в передвиборний період, і зараз ці проблеми є і будуть у центрі моєї депутатської роботи. Прикро, коли виливаються окремі фрази, висмикуються слова і це подається як позиція. Ми повинні дивитися правді в очі. Теперішні пільги по чорнобильському законодавству більше принижують людину, ніж її підносять. Всі вони, хіба що крім медикаментозного обслуговування і харчування школярів, мають чисто символічне значення. До того ж, виплачуються або видаються з великим запізненням. Складається парадоксальна ситуація: пільги нібито є, але в реальності вони зовсім малозначущі.
Тому моя позиція така: середній розмір чорнобильських пільг у грошовому виразі має становити щонайменше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожного потерпілого. Тобто не менше 175-189 гривень. Тільки в такому разі громадяни відчують їхню значимість і життєву потребу.
В чоробильському законодавстві не все враховано. Скажімо, ідею законопроекта, який я нещодавно вніс на розгляд парламенту, підказали жителі одного з районів. Йдеться про додаткову пенсію членам сімей померлих ліквідаторів. В останньому своєму зверненні до депутатів і Міністерства у справах надзвичайних ситуацій прошу виділити 10 відсотків коштів на реалізацію Чорнобильської програми для газифікації сіл округу.
Впевнений, що за потерпілими від Чорнобильської аварії цей статус потрібно закріпити довічно, щоб ніякі політичні сили не могли цим маніпулювати. І взагалі, давно пора на науково-дослідницькій основі чітко, однозначно і принципово визначитись із так званими зонами, закріпивши їхній статус, приміром, до 2005 року, що теж позбавить можливості деяких популістичних лідерів гратися з цим. На жаль, в чорнобильських справах сьогодні більше аматорства, ніж вдумливого, грунтовного і, головне, перспективно-наукового аналізу.
– До Вас багато пишуть, їздять, звертаються зі скаргами, пропозиціями, порадами, проханнями. Кожен факт потребує уваги, реагування, а для цього сил однієї людини замало. Ви маєте помічників?
– Так, і в Києві, і в кожному районі. Однак, потік звернень, особливо з фінансових проблем, такий, що ні фізично, ні морально справитися з ним вчасно не можна. Відбуватися відписками теж не годиться. Деякі матеріальні запити виборців, як я вже говорив, ми просто не в змозі виконати. Більшість людей не сприймають з розумінням, є й такі, що ображаються. Іноді людям важко зрозуміти іншого.
Вже перші місяці депутатської діяльності мене переконали, що основний тягар розгляду звернень повинен лягати на місцевих помічників-консультантів. Мушу визнати, що вони недостатньо вивчають умови життя заявників. Це ми обов’язково виправимо.
– Якби Вам довелося повторити шлях дворічної давності, Ви б не відмовились?
– Ні. І знаєте чому? За цей період я змужнів і здобув життєвого досвіду як ніколи раніше. Крім того, відчуваю певне задоволення: все-таки на суспільних терезах добрі справи депутата переважають. І це радує. Розмовляла
Тетяна КОРОЛЬОВА
Фото Сергія ЦИГАНКОВА
|
