Початок у № 14–19, 22–34
 У 1987 р. за рахунок кредиту в народному господарстві УРСР формувалось більше половини обігових коштів, значною була його частина в створенні та розширенні основних фондів. За участю кредиту забезпечувалось близько 72 відсотків платежів за товари, виконані роботи та послуги, матеріальні цінності.
Поштовхом для створення Національного банку України стало прийняття в липні 1990 р. Верховною Радою УРСР Декларації про Незалежність. 20 березня 1991 р. Верховна Рада УРСР приймає Закон «Про банки та банківську діяльність», який передбачає створення дворівневої банківської системи на чолі з центральним банком — Національним банком України. Його функції розмежовуються із завданнями, що стоять перед комерційними банками, він стає грошово-емісійним центром і визначає фінансово-кредитну політику в країні. З цього часу механізми створення Національного банку України запрацювали в прискореному ритмі.
Постановою Верховної Ради УРСР «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про банки та банківську діяльність», яка вступила в дію з 1 травня 1991 р., було передбачено: «Оголосити власністю Української РСР Український республіканський банк Держбанку СРСР. Створити на базі Українського республіканського банку Держбанку СРСР Національний банк України».
Національний банк України законодавчо отримав право будувати взаємовідносини з Держбанком СРСР, центральними банками союзних республік на основі міжбанківських угод, визначати свою структуру і чисельність працюючих, встановлювати порядок видачі ліцензій і проводити реєстрацію всіх розташованих на території республіки банків. По суті, створення Національного банку стало першим значним кроком молодої української держави, яка на той момент ще не здобула незалежності.
Визначною віхою становлення Національного банку України можна вважати обрання його Голови. 6 червня 1991 р. Верховна Рада України майже одностайно обрала першим Головою Національного банку України професора Володимира Павловича Матвієнка, який до цього часу очолював Промбудбанк України і мав багаторічний досвід роботи в банківській системі. Саме він заклав підвалини національної монетарної політики незалежного центрального банку та став ініціатором введення нової грошової одиниці — гривні. В.П. Матвієнко — один з авторів концепції створення вітчизняної платіжної системи, валютно-фінансового ринку, входження банків України до системи міжнародних розрахунків.
Початок діяльності В.П. Матвієнка на посаді Голови Національного банку України збігся у часі з військово-комуністичним путчем у Москві і прийняттям Акту проголошення Незалежності України. По суті, Матвієнко повинен був на «голому» місці створити Національний банк, який набув би авторитету в світі. Починати завжди важко. Не було досвідчених кадрів, методології, техніки, власних коштів — нічого. Лише назва — Національний банк України.
У цей період у приміщенні Національного банку по вул. Інститутській знаходились і Агропромбанк, і Укрсоцбанк, що також ускладнювало роботу НБУ. Не було достатнього парку комп’ютерного обладнання і технічних засобів.
7 жовтня 1991 р. постановою Президії Верховної Ради України було затверджено Статут Національного банку України. Згідно з ним встановлювалась підзвітність НБУ Верховній Раді, було визначене Правління НБУ в складі 11 осіб і окреслені його основні функції.
Під керівництвом Голови Правління велась активна робота зі створення дієвої організаційної структури Національного банку. Крім традиційних підрозділів, були створені управління методології кредитування і грошових розрахунків, грошового обігу та власної грошової системи, міжбанківських розрахунків, аналізу діяльності комерційних банків. Було організовано управління валютного регулювання і зовнішніх економічних зв’язків та управління фондом інвестицій. Започатковується науково-дослідний інститут банків, Центр технічного обслуговування обчислювальної техніки і Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут периферійного обладнання. Розширюється мережа установ Національного банку України. Якщо в 1990 р. в Україні налічувалось 27 установ Держбанку СРСР, то в 1991 р. було вже 44 установи НБУ, а в 1992 р. їхня кількість досягла 46 одиниць.
Був сформований і кістяк високопрофесійних кадрів Національного банку. Це такі спеціалісти банківської справи, як Д.І. Зайченко — заступник Голови Правління НБУ; Л.В. Воронова — директор економічного департаменту; А.С. Савченко — директор департаменту інформатизації; Т.О. Шульженко — директор департаменту валютного регулювання; О.М. Кандибка — директор фінансового департаменту та інші фахівці, які в минулому займали провідні посади в Промбудбанку УРСР, котрі зробили свій вагомий внесок у розвиток Національного банку України.
Становлення Національного банку України проходило у складних умовах перехідного періоду, на тлі зруйнованих зв’язків у народному господарстві, значного дефіциту бюджету. Організація ефективної діяльності Національного банку ускладнювалась тими обставинами, що всі активи та пасиви Держбанку залишилися в Росії. Тому фактично заново прийшлося створювати статутний фонд банку.
Згідно з постановою Верховної Ради України «Про розмір і джерела формування статутного фонду Національного банку України» від 10 жовтня 1991 р. статутний фонд НБУ був сформований у розмірі 1,5 млрд крб. на пайових засадах: за рахунок коштів Українського республіканського Держбанку СРСР — 840 млн крб., республіканського бюджету — 350 млн крб., Промбудбанку України — 250 млн крб.; решту коштів внесли Ощадний банк України та Житлосоцбанк. Вагомим був грошовий внесок Промбудбанку (Промінвестбанку) в формування статутного фонду НБУ. В перерахунку на офіційний курс долара на той час сума становила 425 млн дол. США.
Від самого початку діяльності гостро постало питання взаємовідносин Національного банку України з органами державної влади, відокремлення повноважень центрального органу грошово-кредитного регулювання від оперативної роботи. Вже на етапі становлення Національний банк підтримував урядові програми, вимушений був фінансувати дефіцит бюджету, зменшуючи тим самим соціальну напругу в країні в результаті розвитку інфляційних процесів. У 1991 р. індекс цін споживчого ринку становив 390 відсотків, у 1992 р. — досягав 2100 відсотків, тоді як облікова ставка НБУ становила 80 відсотків і була стримувальним фактором інфляційних процесів.
У 1991-1992 рр. НБУ проводить значну роботу з формування інфраструктури фінансового ринку в Україні: наприкінці 1991 р. Президія Верховної Ради України приймає рішення про створення Державної скарбниці при НБУ (02.12.1991 р), основним завданням якої стало формування в Україні запасу дорогоцінних металів і каміння. Банк укладає 5 договорів на купівлю 10 т срібла і кількасот кілограмів золота та платини. В цей час НБУ виступає замовником з розробки родовищ золота в Закарпатській області. У підпорядкування НБУ переходять підприємства, що виробляють діаманти. Створюється акціонерне підприємство з переробки та вилучення дорогоцінних металів із деталей промислової продукції, особливо військової техніки. Здійснюються заходи зі створення Центрального сховища НБУ, призначеного для приймання, обліку, зберігання, контролю та видачі грошових білетів, монет і цінних паперів НБУ, централізованого зберігання стратегічного резерву грошових білетів і монет.
У 1992 р. за безпосередньої участі Голови Правління НБУ В.П. Матвієнка розробляється «Концепція створення системи електронного грошового обігу». Для забезпечення міжбанківських розрахунків вводиться в дію комп’ютерний центр НБУ та центр комунікації з установами Промінвестбанку. Проводяться заходи із впровадження супутникового зв’язку. НБУ вирішив питання про вступ до асоціації Міжнародної спеціалізованої банківської клірингової системи SWIFT на правах повноправного члена даної системи.
З метою забезпечення проведення зовнішньоекономічних розрахунків Національний банк відкрив 14 прямих коррахунків з банками США, Канади, Англії, Німеччини та багатьох інших країн. 14 комерційним банкам були видані валютні ліцензії. Тоді ж були закладені основи міжнародних розрахунків на базі відкриття банками прямих кореспондентських рахунків, у тому числі з країнами СНД. Почала створюватись система електронних розрахунків з використанням магнітних електронних карток для операцій в торгівлі.
Була розроблена концепція участі банків у процесі приватизації, закладені принципи платності приватизації та залучення до її проведення кредитів банків. На жаль, під час проведення приватизації ці принципи було порушено і найкраща частка державного майна безоплатно опинилась у приватних руках за папірці, а бюджет недоотримав значних грошових надходжень.
В.П. Матвієнко активно виступав проти емісійного кредитування дефіциту державного бюджету, за зменшення державних витрат, розглядаючи ці заходи як передумову впровадження і підтримки стабільності національної валюти — гривні. Було розроблено положення про державне кредитування і запобігання кредитній емісії. Розроблена система купонного кредитування.
Паралельно з розбудовою НБУ як центрального органу грошово-кредитного регулювання та емісійного центру нової держави, за ініціативи В.П. Матвієнка, розпочинається робота з підготовки до впровадження національної грошової одиниці, без якої неможливе було ні існування народного господарства, ні формування самостійної платіжної системи. До того ж, сама економічна ситуація, зумовлена розпадом економічного простору СРСР, потребувала невідкладних зусиль для вирішення питання впровадження в обіг власних грошей.
З вересня 1991 р. Центральний банк Російської Федерації припинив поставку готівкових коштів в Україну. Це викликало певний дефіцит готівкових рублів для забезпечення товарно-грошового обігу в Україні. Грошової маси стало явно недостатньо для номінально зростаючої внаслідок підвищення цін товарної маси. У І півріччі 1991 р. видача грошей з кас українських банків перевищила їх надходження на 1,7 млрд крб., що викликало додатковий випуск грошей в обіг. Станом на 13 серпня 1991 р. запаси готівки становили лише 32,1 відсотка від потреби, що являло собою реальну загрозу для цілого ряду областей України.
Погіршився фінансовий стан базових галузей. Шахтарі розпочали масовий страйк, вимагаючи підвищення заробітної плати. Росія оголосила про нову багатомільярдну рубльову емісію, що могло негативно вплинути на український товарний ринок з нижчим, ніж у Росії, рівнем цін. У такій ситуації єдиним виходом було запровадження українського купоно-карбованця як перехідних грошей до впровадження гривні. Володимир МАТВІЄНКО
Павло МАТВІЄНКО
Далі буде
|
