
З Днем знань учнів та вчителів «Школи Володимира Матвієнка» вітали гості з Києва – директор Департаменту зв’язків з громадськістю Валентина Наконечна, директор Департаменту роботи з персоналом Світлана Савчук та Голова Ради профспілки працівників Промінвестбанку Поліна Харченко. Не залишилися білківські школярі й без подарунків до Дня знань – новеньких підручників, нових книг Володимира Матвієнка та шкільних меблів. До речі, з цього навчального року книги Володимира Матвієнка будуть використовувати як навчальні посібники для учнів десятого класу. А дванадцять першокласників отримали солодкі подарунки — цукерки.
Цього року в мешканців с. Білка є ще один привід для радості – віднині «Школа Володимира Матвієнка» в їхньому рідному селі отримала статус середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня акредитації. Тож відтепер діти матимуть змогу одержувати знання в стінах рідної школи протягом 12 років, а старшокласникам не треба буде ходити на навчання до сусіднього села за 5 кілометрів.

Незважаючи на дощ за вікнами школи, настрій у присутніх був справді святковим, тим більше, що серед гостей із Києва був і відомий український поет Микола Сингаївський, який порадував усіх своїм поетичним словом. А ще провів своєрідний урок українського слова, запропонувавши школярикам продовжити його слова: «Я прийшов у перший клас...», на що всі голосно відповіли: «...Матвієнко – батько наш!» Потім: «Я прийшов у другий.., третій.., четвертий клас...», а продовження було таким самим – голосним, дзвінким та щирим.

А наприкінці урочистої лінійки теплі слова вдячності та запашний коровай передали учні і колектив школи Володимиру Матвієнку – своєму земляку, людині, іменем якої названа школа і завдяки зусиллям якої діти цього села мають змогу навчатися у такому прекрасному храмі знань.
Олександр ЛЕВЧЕНКО Фото Сергія ЦИГАНКОВА Білківська світлиця| | Білка – село на Поліссі, Гарне і щедре без меж. Ти в моїм серці і в пісні Квітнеш і не одцвітеш. Вересень – місяць розповний – В сяйві землі і зорі... Школа – як храм співомовний Білківської дітвори. В’яжеться ніжна розмова, Вчитель і учні – рідня... Горнеться слово до слова, Щоб дарувати знання. Кожну тут стежку я знаю, – Рідна ж довіку земля. Голосом отчого краю Небо і світ промовля. Земле моя хлібодарна, Кращої в світі нема!.. Вірю, красу цю віддавна Розум людський обійма. Квітни ж, древлянське Полісся! Ми ще згадаєм не раз, Що Матвієнкова пісня, Наче причастя для нас. Микола СИНГАЇВСЬКИЙ |
|