Вдруге спортсмени України (у складі збірної СРСР) брали участь у змаганнях XVI Олімпіади у Мельбурні. До початку Ігор XV Олімпіади найсильнішими гімнастами світу вважалися спортсмени зі Швейцарії, Германії, Угорщини, Фінляндії і Швеції. Після Олімпіади, що відбулася в Гельсінкі, про гімнастів з СРСР дізнався весь спортивний світ. Готуючись до чергової Олімпіади, тренери й учасники передбачили всі складнощі, що могли статися під час важкої боротьби за олімпійські нагороди. Було відомо, що до змагань у Мельбурні серйозно готуються гімнасти з Японії (чоловіки) й Угорщини (жінки), які добре ознайомилися з підготовкою гімнастів з СРСР. Вони навіть сфотографували комбінації наших гімнастів. Перемога гімнастичної школи СРСР у Гельсінкі ознаменувала початок тріумфального успіху наших гімнастів.
 Починаючи з XVI Олімпіади у Мельбурні, лідером світової гімнастики серед жінок була заслужений майстер спорту СРСР Лариса Латиніна.
Чотири рази поспіль на Олімпіадах у Мельбурні й Римі (1958 і 1962 рр.) Л. Латиніна отримувала звання абсолютної переможниці. Це – рекорд! Окрім того, вона ставала олімпійською чемпіонкою 1956, 1960 і 1964 років у вільних вправах. Була Лариса і в складі команди СРСР, завоювавши І місце на Олімпіадах 1956, 1960 і 1964 років. До речі, час, позначений перемогами видатних спортсменів, традиційно називають їхніми іменами. У жіночій гімнастиці в Гельсінкі закінчилася доба М. Гороховської, кращої гімнастки 50-х років, абсолютної чемпіонки XV Олімпіади («Будівельник», м. Харків), а в Мельбурні «засяяла» спортивна зірка Л. Латиніної («Буревісник», м. Київ).
Лариса Латиніна народилася 27 грудня 1934 р. у Херсоні. У 1943 р. під час Сталінградської битви загинув її батько. Нелегкі роки довелося пережити родині Лариси. У шкільні роки вона захоплювалась бадмінтоном, але потім почала займатися гімнастикою.
У 1950 р. Л. Латиніна виконала нормативи І спортивного розряду з гімнастики й отримала можливість виступати в складі збірної команди України серед школярів у Казані. І вже у Львові на змаганнях школярів України Лариса виконала норматив майстра спорту. Середню школу Лариса закінчила на «відмінно» і отримала першу в її житті золоту нагороду.
У 1953 р. Лариса вступила на І курс Київського політехнічного інституту і почала займатися гімнастикою під керівництвом заслуженого тренера СРСР Олександра Семеновича Мішакова. Гімнастика стала її життям, і Лариса перейшла до Київського інституту фізичної культури, ставши членом студентського спортивного товариства «Буревісник».
 У складі збірної команди СРСР у 1954 р. Лариса Латиніна стала чемпіонкою світу з гімнастики. У 1956 р. Лариса виборола звання абсолютної чемпіонки з багатоборства (XVІ Олімпіада в Мельбурні). Її результат в особистому багатоборстві – 74,933 бала, другою після неї була А. Келеті (Угорщина) – 74,633, а третьою – С. Муратова (СРСР) – 74, 466.
Лариса Латиніна входила до складу команди СРСР, яка виборола І місце під час XVІ Олімпіади в Мельбурні. Склад команди СРСР – тренер А. Червяков, Л. Латиніна, П. Астахова, С. Муратова, Т. Маніна, Л. Єгорова, Л. Калініна. Результат команди – 444,8 бала, команда Угорщини – 443,5 (ІІ місце), Румунії – 438,2 (ІІІ місце).
За роки виступів у складі збірної команди СРСР Л. Латиніна одержала 18 олімпійських нагород. Це – своєрідний рекорд серед олімпійців і не лише українських. Борис СИНЕЛЬНІКОВ
Фото з книги «Sowjetische Spitzenturner»
Криза футбольних тренерівУкраїнський та російський футбол на рівні національних збірних сьогодні має спільну проблему – кризу тренерів. Нестабільна та зовсім непрогнозована гра команд порушила питання про зміну головних наставників.
Напередодні вирішальних відбіркових матчів за право виходу на Євро-2004 були проведені контрольні товариські зустрічі. Україна програла Румунії, Росія – Ізраїлю. Відразу після поразки пішов у відставку Валерій Газзаєв. Слід зазначити, причиною цього, безсумнівно, став також провальний виступ очолюваного ним лідера російського чемпіонату ЦСКА у кваліфікаційному турнірі Ліги Чемпіонів. Подейкують, що Газзаєв невдовзі може втратити й посаду головного тренера у клубі. Зараз головним тренером збірної Росії став 55-річний Георгій Ярцев – один з кращих нападників в історії московського «Спартака». Офіційно – на три найближчі гри, а остаточно доля тренера вирішиться після закінчення відбіркового циклу. Ярцев вже встиг авансом завоювати певну прихильність російських фанів, заявивши про наміри повернути до збірної таких майстрів, як Мостовой, Титов та Аленічєв.
Хмари згустилися й над тренером українців Леонідом Буряком. Після матчу з румунами його діяльність піддав жорсткій критиці президент Федерації футболу України (ФФУ) Григорій Суркіс: «Слово «ганьба», що звучало з трибун донецького стадіону, – це і є характеристика гри нашої команди, очолюваної цим тренерським штабом». 26 серпня на засіданні виконкому ФФУ більшість його членів проголосували за відставку Буряка, але напередодні було вирішено, що він залишить посаду лише в разі одноголосного вотуму недовіри. Отже, поки що кадрових змін у тренерському штабі збірної не передбачається. Будемо сподіватися, що Леонід Йосипович підтвердить своє реноме класного футбольного спеціаліста, вивівши Україну на Євро-2004. Клим ЩЕРБАТИЙ
|
