 Ім’я нашого славетного хірурга, академіка Олександра Олексійовича Шалімова особливих коментарів не потребує серед медичної еліти та й не лише серед медиків. Неоднораз і мені доводилось чути слова найвищого визнання і пошанування на адресу цього справжнього подвижника вітчизняної медицини і воістину талановитого вченого. Адже головний хірург нашої держави, на перший погляд, просте і водночас величне звання! І після найскладніших операцій повертати або заново дарувати людям життя — то особлива місія лікаря-дослідника, лікаря-практика.
Якщо коротко, то Олександр Олексійович – висококваліфікований фахівець у сфері хірургічної гастроентерології, торакальної і судинної хірургії, широко відомий своїми роботами в галузі гепатопанкреатології. Багатьом медикам добре відомо, що саме ним були вперше розроблені та впроваджені в Україні резекції стравоходу з одномоментною пластикою, органозберігаючі операції на шлунку привиразкової хвороби, резекції печінки тощо.
Якось у колі медиків зайшла розмова про багаторічну практику О. Шалімова, і тоді я почув досить промовистий переконливий вислів, що запам’ятався на все життя. Варто навести цю значну і непроминущу фразу: «Школа Шалімова – то основа всієї медицини, а не лише хірургічної дієвості чи науки оперувати. Це ще і природнє вміння воскресити хвору людину, поставити потерпілу на ноги, сказати б, почати життя спочатку».
Залишається додати, що до такого уміння і чутливості Олександру Олексійовичу стелилась дуже і дуже нелегка дорога. Точніше він торував її самотужки, з кожним днем, тижнем і роком, набуваючи практичного досвіду розпізнавати людські захворювання, болі і їх подолання.
Думаю, про життєву одіссею хірурга конкретніше дізнатися буде цікаво і нашим читачам.
Народився О. Шалімов 1918 року у селі Введенка Задонського району Ліпецької області. Закінчив лікувальний факультет Кубанського медичного інституту. Працював у багатьох регіонах Російської Федерації, зокрема: головний лікар, завідувач хірургічного відділення Нерчинської заводської районної лікарні Читинської області, головний лікар і завідувач відділення хірургії Забайкальської міської лікарні у м. Петровськ-Забайкальськ тієї ж області, завідувач хірургічного відділення Брянської обласної лікарні, головний лікар Орловського обласного відділу охорони здоров’я, асистент кафедри медінституту шпитальної клініки у м. Курськ тощо. Пізніше працював доцентом факультетської хірургічної клініки Харківського медичного інституту, далі завідувач кафедри грудної хірургії та анестезіології Українського інституту удосконалення лікарів у Харкові, директор Харківського НДІ загальної та невідкладної хірургії, завідувач кафедри хірургії Київського інституту вдосконалення лікарів, директор НДІ гематології та переливання крові (Київ), почесний директор НДІ клінічної та експериментальної хірургії, головний хірург Міністерства охорони здоров’я України (за сумісництвом).
Крім того, Олександр Олексійович – член Міжнародної спілки хірургів, Міжнародної спілки гастроентерологів, член Наукового товариства хірургів України, Асоціацій хірургів Німеччини, Австрії, Росії, України. Він лауреат Державної премії України та колишнього Радянського Союзу, Герой Соціалістичної Праці, має почесну відзнаку Президента України, орден «За заслуги» І і ІІ ступенів, Почесний громадянин Києва.
За даними ЮНЕСКО, в 1998 році академік О. Шалімов визнаний Людиною планети, а роком раніше обраний Міжнародною палатою Американського біографічного інституту Людиною року, його обрано також президентом Всеукраїнського благодійного медичного фонду.
Не менш чисельний список наукових праць О. Шалімова. Скажу лише, що він автор і співавтор понад 830 праць, зокрема 31 монографії. Назвемо лише деякі з них: «Хірургія стравоходу», «Хірургія печінки і жовчних протоків», «Хірургія підшлункової залози», «Хірургія кишечника», «Хірургія вен», «Атлас операцій на печінці, жовчних шляхах, підшлунковій залозі і кишечнику» та багато інших, перелік яких зайняв би ще кілька сторінок.
Такий він легендарний, видатний лікар і наш сучасник. Тож насамкінець доречно буде процитувати мудрі слова В. Вернадського про те, що життєдайність і важливість ідей пізнається тільки довголітнім досвідом, а значення творчої праці вченого визначається часом.
Микола СИНГАЇВСЬКИЙ,
поет, заслужений діяч мистецтв України
Фото Віталія ПРИХОДЬКА
|
