 Основними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів.
Банківська система шляхом надання кредитів організовує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.
Одним із важливих питань в діяльності банку є створення умов для висококваліфікованого юридичного забезпечення кредитних відносин і упередження на цій основі будь-яких втрат банку з цього приводу.
Для повного та всебічного захисту інтересів банку необхідне чітке усвідомлення юридичної природи банківського кредиту.
Під банківським кредитом слід розуміти будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Як кредитні розглядаються такі операції:
1) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»);
2) організація купівлі і продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;
3) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені;
4) надання гарантій і поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
5) придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);
6) лізинг (пункти 3-7 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Банк зобов’язаний при наданні кредитів дотримуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів; дотримуватися встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків (ч. 5 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Кредити можуть надаватися всім суб’єктам господарської діяльності незалежно від їхньої галузевої приналежності, статусу, форм власності у разі наявності в них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Для отримання кредиту позичальник звертається в банк. Форма звернення встановлюється банком.
Кредитні взаємовідносини між банком та позичальником регламентуються на підставі кредитних договорів, укладених між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зобов’язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін.
Відповідно до ст. 153 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами.
Кредитний договір, що відповідає вимогам чинного законодавства України, має такі умови і наступні реквізити:
1) назва та номер договору;
2) дата і місце його укладення;
3) повне найменування сторін, що уклали договір;
4) посилання на повноваження осіб, що підписують договір;
5) предмет договору та порядок виконання умов договору;
6) сума кредиту;
7) строк користування кредитом;
8) процентна ставка за користування кредитом;
9) права та обов’язки сторін кредитного договору;
10) відповідальність сторін за порушення умов договору;
11) порядок розгляду спорів;
12) особливі умови;
13) юридичні реквізити сторін договору;
14) підписи осіб, які мають повноваження на укладення договору.
Керівники, кредитні та юридичні працівники філій банку перед підписанням кредитного договору повинні перевірити:
— повноваження посадової особи позичальника, яка підписала клопотання про надання кредиту; повноваження посадових осіб банку та позичальника, які підписали угоди; додержання принципу підписання кредитної угоди особою, яка є керівником позичальника й особисто проводила переговори з банком та несе персональну відповідальність за неповернення кредиту або втрату заставленого майна.
Від імені позичальника, заставодавця або поручителя особа може діяти на підставі Статуту та відповідного документу, що підтверджує повноваження саме цієї особи, зокрема протокольного рішення відповідного органу управління про його обрання (призначення) на конкретну посаду; наказу (розпорядження) про призначення на посаду; трудового контракту (якщо це передбачено Статутом підприємства чи нормами законодавчого акту); довіреності (згідно зі Статутом чи Положенням).
Що ж стосується довіреності, то слід зауважити, що закон встановлює вимоги до її форми. Певні довіреності мають бути обов‘язково нотаріально посвідченими.
Це:
— довіреність, за якою повноваження передаються іншій особі;
— довіреність на укладення угод, що потребують нотаріальної форми (наприклад – договір застави нерухомості);
— довіреність на вчинення дій щодо державних, кооперативних, інших громадських організацій.
При перевірці довіреностей клієнтів банку, необхідно враховувати, що строк довіреності не може перевищувати 3 років, а довіреність, в якій не зазначена дата її вчинення, є недійсною.
Іноді в установчих документах закріплюються положення щодо можливості укладення кредитних та інших угод лише за попередньою згодою відповідного органу, наприклад Загальних зборів засновників, Спостережної Ради тощо, і тому необхідно до моменту укладення таких угод отримати оформлену належним чином згоду уповноваженого органу на їх укладення.
При перевірці повноважень важливо враховувати норми ЗУ «Про господарські товариства», який, зокрема, передбачає, що Генеральний директор товариства з обмеженою відповідальністю не може бути одночасно головою зборів. У випадку суміщення цих посад є ризик визнання всіх підписаних ним документів, наприклад угод, недійсними.
— наявність у кредитній справі документів, передбачених Положенням про кредитування, затвердженого рішенням Правління Промінвестбанку;
— відповідність умов договорів вимогам чинного законодавства;
— внесення до контракту, під який надається кредит, умови розрахунків через Промінвестбанк та вивчення умов контракту позичальника, його відповідність умовам чинного законодавства;
— укладення договорів виключно з юридичними особами. Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем і відповідачем у суді.
До ознак юридичної особи належать:
а) організаційна єдність;
б) наявність відокремленого майна;
в) виступ у цивільному обороті від свого імені;
г) здатність нести самостійну майнову відповідальність;
д) здатність бути позивачем або відповідачем у суді;
— підтвердження форми власності позичальника. Для позичальників, які знаходяться в стадії приватизації або корпоратизації, – наявність дозволу уповноваженого органу;
— відповідність найменування позичальника, вказаного в кредитній угоді та угодах, що забезпечують повернення кредиту, офіційному найменуванню, передбаченому установчими документами;
— дотримання філією повноважень на самостійне прийняття рішень щодо кредитування, встановлених Правлінням банку. При укладенні кредитного договору необхідно обов’язково перевірити повноваження не тільки посадової особи з боку позичальника, а й з боку банку.
Від імені Промінвестбанку – особа, яка підписує угоду, повинна мати відповідну оформлену належним чином довіреність, а відповідна філія – право на кредитування з відповідним лімітом, наданим Правлінням банку.
— черговість погашення кредиту та сплати процентів за користування ним відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;
— умови припинення нарахування процентів за користування кредитом відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та цивільного законодавства;
— відповідальність позичальників за порушення умов договору;
— підписи уповноважених осіб;
— вид забезпечення повернення кредитів (застава, гарантія, порука, страхування);
— дотримання вимог Закону України «Про заставу» при заставі нерухомого майна, транспортних засобів, космічних об’єктів (нотаріальне посвідчення договорів застави);
— внесення застави до Державного реєстру застав рухомого майна при заставі рухомого майна;
— при закладі майна перевіряються умови його збереження, відповідальність зберігача за втрату майна;
— відсутність заборон, встановлених законодавством та обмежуючих надання кредитів. Законодавчо встановлені обмеження при кредитуванні:
1) Банкам забороняється прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних цінних паперів. Використання цінних паперів власної емісії для забезпечення кредитів можливе з дозволу Національного банку України (ч. 4
ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
2) Банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачуються ним по депозитах. Виняток можна зробити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків (ч. 6 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
3) Надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків (ч. 8 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
4) Забороняється надання кредитів на покриття збитків господарської діяльності позичальника (п. 21 Положення НБУ «Про кредитування»).
5) Забороняється надання кредитів для формування та збільшення статутного фонду господарських товариств (ст. 13 Закону України «Про господарські товариства»).
6) Надання кредитів пов’язаним особам та інсайдерам.
— відсутність заборон встановлених законодавством при яких не можуть бути предметом застави :
1) національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;
2) вимоги, що мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом;
3) об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що перебувають у процесі корпоратизації;
4) цілісні майнові комплекси та структурні підрозділи казенних підприємств;
5) майно і кошти благодійних організацій;
6) приватизаційні папери.
— наявність дозволу на заставу податкових органів при податковій заставі позичальника;
— своєчасність та повнота контролю за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту;
— наявність перевірок стану збереження заставленого майна;
— згода учасників господарського товариства, акції якого передаються в заставу, на укладення договору застави;
— дозвіл органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, на отримання кредиту та передачу майна в заставу при кредитуванні державних підприємств;
— відсутність банкрутства. При перебуванні позичальника в стадії банкрутства кредитування здійснюється за погодженням арбітражного керуючого (комітетом кредиторів);
— наявність оцінки майна (майнових прав), що передається в заставу;
— страхування предмету застави в Акціонерному страховому товаристві «Вексель»;
— вжиття правових заходів при порушенні позичальником умов кредитного договору та угод, що забезпечують повернення кредиту (претензії, позовні заяви, виконавчі написи нотаріусів, звернення до правоохоронних органів).
Сергій ДАВИДЕНКО
заступник Голови Правління Промінвестбанку
Малюнок Ігоря ЛУК'ЯНЧЕНКА
|
