Військовий конфлікт в Іраку і перестановка політичних сил у світі багато людей схильні називати переломним моментом, поворотом в ході історії. Такий підхід багато в чому зрозумілий: події резонансні, торкаються не тільки США й Іраку, а й всього людства. Інтегрованість економічних і політичних відносин сучасного суспільства часто нагадує поверхню озера в тишу – достатньо невеликого зусилля для того, щоб порушити тимчасову рівновагу. І все ж навіть тут не все так однозначно, адже хвилі настільки ж тимчасові. Йдеться ось про що: гучні події і, особливо, військові конфлікти як пряме і неприховане застосування сили – лише явний результат скритих процесів, які віддзеркалюють боротьбу людських цивілізацій. Окремі нації безпосередньо приймають участь у цій боротьбі, доля інших – визначитися, на чий бік стати.
Сказати, що для України такий вибір важливий – не сказати нічого. Від того як у критичний момент невеликий гравець поставить себе відносно лідера, залежить майбутня доля такого гравця. Лідер цінує саме такі вирішальні ситуації, оскільки звична політична риторика “нічого конкретного” тут відходить на другий план. Вийти сухим з води тут може виключно талановитий дипломат, але нажаль або на щастя таких природа дає нам небагато. Проблема в тому, що, говорячи економічною мовою, кожне рішення несе в собі певну граничну корисність. Обираючи щось, ми неминуче відмовляємося від чогось альтернативного. В економіці все просто: обирається варіант, який пропонує відносно більший виграш за інші. В політиці, здавалося б, має бути теж так. Тоді одне з двох: або в політиці все не так, або для українських державотворців не все так просто.
Знову доводиться констатувати: Україна знов б’є рекорди по невмінню у відповідальний момент розставляти пріоритети і приймати відповідні рішення. Висловлення свого ставлення до військових дій в Іраку було зроблене настільки нерішуче і невміло, що український істеблішмент спромігся на унікальне – винести з підтримки Сполучених Штатів для себе мінімум корисного та, одночасно, природно погіршити свій імідж в очах арабських країн.
Нагадаю, позиціювання себе на боці антитерористичної коаліції або прихильників мирного розв’язання конфлікту на Близькому Сході було принциповим, оскільки означало, чи буде передислокований до зони конфлікту український батальйон радіоактивного, хімічного і бактеріологічного захисту.
Невпевнена поміркованість стала панувати, ще до того, як у Верховній Раді почалися дискусії з цього питання. Вже тоді Україна почала втрачати очки в очах “яструбів війни” та “голубів миру”. Зрештою, ми визначилися одними з останніх. Але більше того, як тільки закон про надсилання до Перської затоки батальйону РХБ захисту був прийнятий Парламентом, на різних рівнях української влади почалися заплутані дипломатичні формулювання, які дуже нагадували виправдовування: мовляв, батальйон РХБ захисту їде до зони конфлікту виключно з гуманітарною місією, а українці не прийматимуть участі у військових діях, себто Україна разом з США, але і на боці Іраку. Хтозна, можливо саме через це, в кінцевому рахунку бойовий підрозділ ЗСУ був дислокований на максимальній віддаленості від конфлікту.
Що характерно, інформаційна агенція CNN, яка за час операції в Іраку вже встигла стати другим речником Білого Дому, тільки-но стало відомо про вибір України, на своєму офіційному сайті розмістила статтю під назвою “USA Brings Ukraine Into Coalition”. Зверніть увагу, саме “США приймає Україну до коаліції”, а не, скажімо, “Україна приєднується до коаліції” або “Сполучені Штати підтримала Україна”.
Що ж ми маємо? США ще й досі не повірили у щирість почуттів України, і нам доведеться це доводити ще довго, причому, як правило, поступками – такими, як дозвіл на відновлення імпорту “ніжок Буша”. А щодо лякливих заяв Києва стосовно участі у післявоєнній відбудові Іраку – “можемо, але чи пустять нас туди”? З протилежного боку арабські країни, що їх не так давно відвідав Президент, безперечно змінять своє ставлення до України – бо вони довіряють скоріше заявам високих офіційних чинів Пентагону та Білого Дому, ніж плутаним заявам Києва. То й перспективи співпраці у сфері ВПК, транспортного, енергетичного, загального машинобудування, металургії тепер постають не такими оптимістичними.
Стосовно задекларованої на найвищому рівні багатовекторності розвитку України: не треба бути генієм у математиці, щоб знати – якщо в системі координат рухатися багатовекторно, в різні сторони, то врешті решт залишишся на місці.
Автор хоче підкреслити: він не за те або інше політичне рішення, - він за наявність волі у державних людей України. Оскільки справжня воля розглядається незалежно від напряму, бо вона є не більше як постійність, твердість та наполегливість думки і дії. Олександр ГОЛОВІН
член Президії Молодіжної організації
за національно-економічний розвиток України
між іншим Генеральний секретар ООН Кофі Аннан сподівається, що Організація Об’єднаних Націй відіграє «ефективну роль» у процесі створення нового уряду Іраку. «Ми перебуваємо на ранній стадії цього процесу і в міру просування вперед, як я сподіваюся, з’явиться розуміння, що дасть змогу ООН відігравати ефективну роль у цьому процесі», – заявив Кофі Аннан журналістам.
Відповідаючи на запитання, чому він не направив від ООН спостерігача на скликану в минулого понеділка у Багдаді Сполученими Штатами зустріч представників різних політичних сил Іраку, Аннан заявив, що Рада Безпеки все ще обговорює роль ООН в Іраку. За його словами, Рада також розглядає цими днями такі питання, як санкції щодо Іраку, програма «Нафта в обмін на продовольство».
Кофі Аннан позитивно відгукнувся про роль Європейського Союзу в ситуації навколо Іраку. «ЄС дуже підтримує роль ООН в Іраку й обговорює це питання як з ООН, так і з Вашингтоном», – цитує Кофі Аннана Укрінформ.
|
