 – Я Михайло Мельник, я приїхав до вас з Дніпропетровська, мені 45 років, 15 років тому я створив театр. Це – моя імперія, мій погляд на життя, це те, як я живу, яким я бачу цей світ...
Михайло Мельник почав прес-конференцію, не очікуючи, доки організатори дочекаються всіх запрошених журналістів, які, на його думку, віддали перевагу іншим подіям.
Михайло Мельник – людина-театр без перебільшення. Він і директор, і режисер, і сценограф, і актор. Він сам добирає літературні твори, у персонажів яких згодом перевтілюється. Його театр називається «Крик», бо він не може мовчати. І на банальне запитання про кредо, відповідь на яке могла перетворитися на іронічне ільфо-петровське «всегда...», відповів: «Боліть, поки болить, а коли переболить, тоді можна спочить, а спочить можна, коли пропадає бажання, а бажання пропадає, коли людина вмирає».
Після кількох наїздів до Києва, де вистави Михайла Мельника з успіхом проходили на малих сценах, цього разу гастролі було заплановано у Театрі драми і комедії на Лівому березі. «Парфумер» за Патріком Зюскіндом рекомендацій не потребував. Сам Михайло Мельник розповідав, що у Дніпропетровську є глядачі, які дивляться цю виставу по десять – двадцять разів. Імовірно, у пошуках відтінків запахів – гри, що постійно відрізняється від попередньої. У тому ж Києві кілька молодих людей, прийшовши на «Парфумера» наступного дня, обговорювали попередню виставу.
Натомість, за квитками на «Mollis» за оповіданням Федора Достоєвського «Кроткая» черги не вишикувалося. І це боліло Михайлові Мельнику.
– Мені шкода, що в Києві таке ставлення до Достоєвського. Сьогодні – час Достоєвського, і всі люди мають це розуміти. Якщо я не шукатиму проблеми, я не ставитиму Достоєвського. Життя мені постійно ці проблеми підкидає, і я не думаю, що вони закінчаться.
Ми розучилися думати. Ми потерпаємо від засилля маскульту, який одурманює і відвертає від сприйняття істини.
Мельник не байдужий до всього, що відбувається. Його робота змушує думати. Його спектаклі – не тільки думка, а й біль за майбутнім. Вони запрограмовані на добро і заперечують нелюбов.
«Mollis». На кону – манекен з напівголовою. Це водночас і alter ego оповідача і його «супротивник в любові» поручик Єфимович. Литавра, на якій натягнута струна, що врешті-решт обривається, як і життя. Литавра в уяві асоціюється з глобусом чи то земною кулею, болем за яку переймається герой. Щось на кшталт лікарняної каталки, яка протягом усього дійства нагадує про плин життя і тільки наприкінці трансформується в ліжко, на якому вже ніхто не спатиме. І оповідач – Михайло Мельник, якому болить, який прагне зробити світ добрішим і який переконаний у необхідності власної місії: хто, як не я. Він трагічно самотній. Він наодинці зі світом. І він благає, щоб ніхто й ніколи не знав, що таке нелюбов.
...На початку гастролей Михайло Мельник казав, що років п’ять до Києва не приїде. Але в останній день пообіцяв, що, мабуть, восени знову привезе Достоєвського. Можна битися об заклад, що «Mollis» своєї актуальності не втратить.
Сергій ЦИГАНКОВ
Фото автора
Фестиваль французького кіно З 10 до 17 квітня в столичному кінокомплексі «Україна» пройде фестиваль французького кіно. У рамках фестивалю жителі і гості столиці зможуть побачити вісім фільмів.
У весняну програму кінофестивалю включено екстремальний бойовик Жерара Кравчика «Таксі 3», комедію Етьєна Шатійєса «Танги», фантастичну комедію Рауля Руїса «Комедія безвинності», драму Патриса Шеро «Ті, хто мене люблять, поїдуть поїздом», військову драму Франсуа Дюпейрона «Офіцерська палата», трагікомедію Анн Фонтена «Як я убив свого батька», фантастичну анімаційну казку Мішеля Осіло «Кіріку і чаклунка» та драму Клода Міллера «Сніжна подорож».
Почесним гостем фестивалю стане автор популярних романів «99 франків», «Канікули в комі» і «Оповіданнячка під екстазі» Фредерік Бегбедер.
Докладну інформацію про фільми ви можете отримати на сайті Сіnеmа Francais. З розкладом і цінами на квитки можна буде ознайомитися напередодні відкриття кінофестивалю на офіційному сайті кіно-комплексу «Україна».
|
