ПРОМІНВЕСТБАНК
стратегія відтворення |  | Початок у № 14
 У зв’язку з цим виникає необхідність створення банків – банків нового типу. В жовтні 1921 р. згідно з декретом ВЦВК було створено Державний банк, який розпочав свою діяльність 16 листопада того ж року.
У постанові ЦК РКП(б) від 20 липня 1922 р. «Про ВРНГ» підкреслювалась необхідність створення за короткий термін Промислового банку, підпорядкованого ВРНГ. Передбачалось надання довгострокових кредитів державній промисловості переважно через Промисловий банк.
1 вересня 1922 р. Рада Труда і Оборони затвердила статут Промислового банку, а вже 28 жовтня 1922 р. він розпочав здійснення банківських операцій з капіталом 5 (або реальним 2) млн руб. Вже через 3 роки Промбанк став одним з найбільших комерційних банків СРСР.
Промисловий банк був створений як акціонерне товариство. Його акції розподілялись між промисловими, торговими, транспортними та іншими державними організаціями. Завдяки вдало проведеному акціонуванню вже через рік капітал банку збільшився до 15 млн руб.
Слідом за Промбанком створюється акціонерне товариство «Електрокредит», реорганізований в кінці 1924 р. в Акціонерний банк з електрифікації «Електробанк».
Постановою Ради Труда і Оборони від 8 серпня 1923 р. було затверджено новий статут Промислового банку. Одночасно він отримав нову назву – Російський Торгово-Промисловий банк, а через рік (13 серпня 1924 р.) був перейменований на Торгово-Промисловий банк СРСР. Основний капітал банку зріс до 40 млн руб.
До 1926 р. включно обсяги довгострокових кредитів Промбанку зростали швидше, ніж короткострокові. Проте за обсягами кредитів, що надавались Промбанком, короткострокове кредитування переважало. Значні за обсягом кредитні операції здійснював і Електрокредит. В цілому операції Промислового банку і Електробанку віддзеркалювали особливості економіки відновлювального періоду.
З переходом підприємств і торгівлі на госпрозрахунок та розвитком вексельного кредитування на базі комерційного кредиту конче потрібно було мати достовірну інформацію про фінансово-господарський стан клієнтури. Виникла потреба в наближенні банківського апарату до підприємств. Саме спецбанки з їх апаратом (інститутом інспекторів для обслуговування справ клієнтів) та участю банківських працівників у ревізійних комісіях госпорганів могли своєчасно аналізувати і контролювати стан справ у клієнтів певних галузей народного господарства.
На відміну від Держбанку спецбанки мали змогу акумулювати кошти клієнтів через акціонерні та пайові капітали, що давало імпульс їх діяльності та стимули розвитку тісних зв’язків з тією галуззю, яку вони обслуговували. Завдяки акціонерній формі організації на 01.10.1924 р. спецбанки мобілізували в капітали 142,5 млн руб., а на 01.10.1925 р. – 347,4 млн руб.
Як великі кредитні установи союзного та республіканського значення спецбанки мали розвинуту систему філій, що надавала масштабу та маневреності їхній операційній діяльності. Так, на 01.10.1926 р. Промбанк мав 89 філій, Всекобанк – 62, Електробанк – 4, Цекомбанк – 3.
Цікаво й те, що на відміну від наших часів, коли розукрупнення банківської системи та відомчий підхід до створення нових банків набули розмаху, тогочасні спроби деконцентрувати банківську діяльність не мали значного числа прихильників. Так, у свій час не отримав підтримки проект розчленування Всекобанку на ряд галузевих коопераційних банків, створення відомчих банків: Торгового – для торгівлі, Залізничного – для залізниць і т.ін. Тоді, мабуть, краще, ніж сьогодні, розуміли, що розукрупнення банків за умов нестійкої грошової одиниці та економічної депресії веде до недостатньої завантаженості банківської системи, розпорошення коштів, подорожчання послуг.
Уявлення про динаміку розвитку кредитної системи в період НЕПу дає табл. 1.
Як бачимо, відбувався інтенсивний притік залучених коштів. Якщо в 1924 р. поточні рахунки та вклади перевищували капітали кредитної системи в 1,9 раза, то в 1925 р. – у 2,5 раза. Безумовно, значну роль в цьому процесі відіграли саме спецбанки.
Сьогодні хрестоматійним виглядає твердження про економічну необхідність виникнення Промбанку в 20-ті роки. Між тим з самого початку свого існування жодна з кредитних установ СРСР не перебувала в такій жорсткій атмосфері недовіри, не зазнавала такої протидії фінансових органів і навіть Держбанку, як Промбанк.
Перші роки становлення Промбанку були роками надзвичайно гострої боротьби за виживання банку як кредитної установи, яку намагалися, по суті, перетворити на розрахункову касу. І в тому, що ця боротьба виявилася успішною, а банк зміг у майбутньому стати справжнім інвестиційним центром, чималу роль відіграла продумана організація Промбанку, зважена політика залучення коштів і копітка робота з клієнтурою, що втілювалась Правлінням Промбанку, в той час іще Російського Торгово-Промислового, на чолі з першим Головою Правління Володимиром Миколайовичем Ксандровим.
Тоді ніхто не уявляв, що банк зуміє, спираючись лише на кошти промисловості та торгівлі, без підтримки держказначейства та банкнотної емісії, консолідувати фінансові ресурси господарських структур і спрямувати їх на кредитування промисловості.
Найбільшими акціонерами банку були трести та синдикати – 43,6 відсотка акцій, торговельні державні організації володіли 18,7 відсотка акцій, змішані акціонерні товариства – 19,7 відсотка. Частка НКЗТ, Президії ВРНГ, Промбюро та Раднаргоспів становила 10,9 відсотка акцій банку.
Акціонерна форма організації давала змогу банку не тільки мобілізувати значні кошти на потреби фінансування народного господарства країни, забезпечити належний контроль за фінансовим станом клієнтури, вона створювала безпосередню зацікавленість промисловості й торгівлі – пріоритетних акціонерів банку – в підтримці свого «дітища» і згодом стала важливим елементом, що доповнював продуману дисконтну політику банку.
Вже у перший рік діяльності державні підприємства зосереджували 50-65 відсотків коштів, що зберігалися ними на поточних рахунках, саме в Промбанку. В цілому кошти на поточних рахунках та вкладах в Промбанку перевищували власні в 2-3 рази і досягли 65 відсотків суми його балансу. Це сприймалось як свідчення високої довіри клієнтури до щойно створеної фінансової установи. У 1925 р. Промбанк концентрував 12 відсотків основного капіталу кредитної системи СРСР, 18 відсотків поточних рахунків і вкладів.
Основні показники діяльності Промбанку в ці роки порівняно з подальшим періодом розвитку наведені у табл. 2. Як свідчать її дані, за 4 роки діяльності банк не тільки динамічно розвивався, а й поступово перетворювався на справжній інвестиційний банк. Так, за період з 01.10.1924 р. по 01.10.1928 р. основний капітал банку зріс у 4,1 раза, короткострокові кредити – у 1,7 раза, а довгострокові – у 61 раз.
З початку діяльності серед кредитних операцій банку переважало вексельне кредитування (понад 58 відсотків заборгованості). По клієнтурі понад 60 відсотків усього обсягу кредитування припадало на трести та синдикати (пізніше – 80 відсотків).
Особливу увагу банк приділяв фінансуванню металургійної та паливної промисловості, для чого в складі банку був створений спеціальний відділ. Вже в перші роки діяльності Правління банку уклало угоду з Донвугіллям з реалізації вугілля і фінансового обслуговування Донбасу. Загалом на Промбанк покладались функції фінансування державної промисловості, а в подальшому – транспорту й торгівлі, для чого у 1924-1926 рр. почали інтенсивно створювати мережу установ Промбанку. Кількість контор та філій банку до його реорганізації в довгостроковий банк досягла 89 одиниць.
З впровадженням НЕПу в Україні та переходом промисловості й торгівлі на госпрозрахунок виникла потреба в спеціальному органі, що займався б фінансуванням та кредитуванням цих галузей. Відповідно до постанови Президії ВРНГ Укрраднаргосп ще в 1922 р. організовує мережу банківських відділів при великих губернських Радах Народного Господарства: Харківській, Київській, Одеській, Чернігівській, Полтавській, Кременчуцькій, Вінницькій та Миколаївській. Робота цих банківських відділів показала, що існує потреба місцевих підприємств в організації банку, який би обслуговував промисловість і торгівлю.Володимир МАТВІЄНКО
Павло МАТВІЄНКО
Далі буде
|
| |
