Шевченків березень подарував шанувальникам пісенної творчості дійсно барвисте свято – Всеукраїнський фестиваль сучасної української естрадної пісні, що відбувся в Національному палаці «Україна». Серед грона мелодій найперше хочеться назвати твори поетів різних і гарних, присвячені найдорожчій людині – матері. Ось лише деякі з них: «Мамина коса», «Материнська любов», «Ой, казала мені мати», «За Україну», «Повернися, соловейку», «Чорнобривці», «Березнева доля», «Ліс дитинства», «Колискова ніч» та інші.
Не зайво наголосити, що людина починається з пісні, зокрема з колискової, з голосу материнської душі над колискою. Уже тоді – з першої почутої мелодії ми відчуваємо багатоголосся життя і світу. Адже материн світ – з любові і сльози. І здається, поєднання цих понять цілком досить, аби вмістити все життя. Любов і сльоза – нероздільні. І вони супроводжують людину, тобто кожного з нас, від колиски і до могили.
Колискова – це душа, яка ходить навшпиньки. Почути її можуть лише ті, хто вміє слухати. Як і сповідь матері над колискою. Згадаймо сподівання материнського серця:
Ходи, соньку, в колисоньку,
Приспи мою дитиноньку.
Бодай спало – не плакало,
Бодай росло – не боліло
Голівонька і все тіло, –
Отцю й матці на потіху,
Добрим людям на услугу.
Величава і мудра наша мати-трудівниця. До всякого діла здатна, до всякої роботи охоча. Бо ж роботою ми живемо, а з клопотами вмираємо. Слова цієї правди я неоднораз чув з вуст моєї матері. Такої ж страдниці і трудівниці, як більшість наших матерів. Мудро і щиро написав про матір відомий економіст і поет, заслужений діяч мистецтв України Володимир Матвієнко:
Люблю я свою Україну,
Як матір, як неньку люблю.
Ношу, мов під серцем калину,
Що квітне у ріднім краю.
А мати-журавка в зажурі –
Крізь вічні турботи й жалі
Навчала в ті роки похмурі
Робити добро на землі.
Пісня з музикою заслуженого артиста України Василя Волощука давно знайшла дорогу до сердець слухачів, полюбилася багатьом. Закоханий у пісню, Володимир Павлович і сам гарно співає, має чудовий голос. Тому Шевченкові рядки «Реве та стогне Дніпр широкий» – то для нього і настрій, і підмога, і водночас особливий пієтет до національного генія. До речі, поезії В. Матвієнка мовби самі кладуться на музику. В своїй переважній більшості вони прозорі, наспівні і щиросердні. Певен, що саме така поезія складає основу пісенного твору. Тому відомі і молоді українські композитори не обминають своєю увагою творчість поета. А пісенний доробок В. Матвієнка налічує понад п’ятдесят творів, що увійшли до репертуару народних і заслужених артистів України. Багато його пісенних творів щодня звучать у програмах Українського радіо і телебачення.
На заключному концерті п’ятнадцятого Всеукраїнського фестивалю сучасної української естрадної пісні заслужена артистка України Наталія Бучинська талановито виконала пісню на вірші Володимира Матвієнка «Травнева сповідь». Пісня з музикою О. Бурмицького та В. Гулька стала лауреатом фестивалю, автори відзначені дипломами. Наведу лише кілька рядків заспіву:
Весною в рідному краю
Я знов з травою розмовляю
І пісню згадую твою,
Мов небо зоряного краю.
Білів туман у сивині,
Я не ховав гіркого болю.
Снували роздуми сумні,
Що ми розлучені з тобою.
Українська пісенна культура творилася віками. У її вінок щедро вплітає поетичні твори Володимир Павлович Матвієнко. Для нього праця і пісня – то живодайне, сказати б, зореносне двокрилля. Крила поезії В. Матвієнка наснажені чистими джерелами рідного древлянського краю. У його поетичному слові бринять найщемливіші сподівання на день грядущий. Якщо сад зацвів, то він обов’язково повинен плодоносити:
Земля всеплодюща
садів та пшениць,
Карпат смерекових
донецьких зірниць,
Вогнів Придніпров’я,
херсонських степів,
Де чути розгомін і хвиль,
і вітрів.
Така вона – Україна в баченні та осмисленні поета.
І розмай пісень над нею.
Микола СИНГАЇВСЬКИЙ,
лауреат премії
імені Лесі Українки
Фото Віталія ПРИХОДЬКА
|
