Літак Київ–ГельсінкіУсмішка
Фінни, фінни, для знайомства
Подали б ви нам води.
Пам’ять – то життєва мудрість,
Жаль, працює не завжди.
Ще ж до Гельсінкі далеко,
І поволі плине час.
Та красуня стюардеса
І не думає про нас.
Хоч і поруч походжає,
Та у мріях – про своє.
Може, треба нагадати,
Що в людини спрага є.
Що душа в життєвій скруті
Мовчкома зачахне вмить...
Як на зло, не знаю мови,
Щоб води хоч попросить.
Я тоді до жарту вдався:
– Хоч небесна пташка ти,
Порятуй від смерті душу –
Принеси ковток води. –
Спалахнула раптом птиця,
Стрепенулася крильми... І красуням треба жити,
Наче люди між людьми.
| Друкується за книгою Володимира Матвієнка «На рідних роздолах». Київ, «Український письменник» |
| Коріння Суомі Країна озер і сосен –
З ласкавим ім’ям Суомі...
Ліси та озерна просинь
З дитинства мені знайомі. Я все це бачив, здається,
І соснам співав осанну...
А хмари, немов суденця,
Напевне, пливуть з океану. Земля, мов твердь, кам’яниста,
Вода тут не точить каміння.
Тут вітер викреше іскру,
Та як виживає коріння?
Ще квітень лютує вітрами
І сніжно в небеснім огромі.
Та ходить весна між борами,
А сосни – то сни Суомі. Вітер з Байкалу Сибірські ночі – мов пітьма.
Здається, в небі зір нема.
В Саянах вітер-льодовик,
Та я немов до нього звик. В шаленім гомоні вітрів
Байкалу берег я зустрів.
Тайгу відчули ми сповна,
Сибір – сувора сторона.
Тут перемелеться дотла
Не тільки дерево – скала. Наш ризикований політ
Відкрив очам незнаний світ.
У мужніх, мовчазних мужчин,
Що звикли до людських сивин,
Що знають подих блискавиць,
Щоб перед ним не падать ниць, –
На цій землі їх добрий слід
І шлях аж на Далекий Схід. |
Фестиваль міжнародного рівняТретій рік поспіль у Чернігові холодні похмурі лютневі вечори наповнюються чарівними звуками стрімкої, мелодійної, емоційної класичної музики. 
Фестиваль розпочався як у казці: від помаху чарівної палички зазвучали акорди третього концерту Сергія Рахманінова у виконанні симфонічного оркестру «Філармонія» (на фото) та піаністки – лауреата міжнародних конкурсів Марії Мироник. Ось тільки паличка була диригентська. Належала вона художньому керівнику фестивалю, заслуженому діячу мистецтв України Миколі Сукачу. А завершився захід виконанням першого симфонічного твору композитора, поемою «Отелло», прем’єра якого відбулася в 1916 році в Харкові.
У концертах фестивалю засяяло сузір’я прекрасних музикантів: скрипалі – народний артист України, лауреат Державної премії ім. Т.Г. Шевченка, професор Анатолій Баженов, Олег Серединський, Віктор Голдовський, альтист Сергій Романський, піаністи –заслужена артистка Дагестану Наїда Магомедбекова, лауреат ХІІ міжнародного конкурсу ім. П. Чайковського та ІV міжнародного конкурсу ім. В. Горовиця Дмитро Онищенко, лауреати міжнародних конкурсів В’ячеслав Зубков та Олег Полянський.
Спеціальним гостем був диригент з Лас-Вегаса (США) Джордж Стеллуто. Під його керівництвом симфонічний оркестр «Філармонія» зіграв твори американської симфонічної музики. Оваціями залу завершилася ця концертна програма та й у самого маестро Стеллуто залишилися найкращі враження від оркестру, щирої вдячної публіки та старовинного міста Чернігова.
– Я вражений культурою України та величністю її історії. Мені дуже сподобалося місто Чернігів і люди, з якими я познайомився протягом фестивалю. Симфонічний оркестр «Філармонія» – це музиканти, віддані своїй справі, відкриті для нових ідей та нової музики. Це дуже допомогло мені в роботі з ними.
Цей концерт відзначився світовою прем’єрою твору «Для Ліндсі» молодого композитора Майкла Вінескі. Крім того, збулася мрія піаністки Юліани Яблонської: вона зіграла концерт Джорджа Гершвіна для фортепіано з оркестром.
– Дуже добре, – зазначає Анатолій Баженов, що саме в таких невеликих містах, як Чернігів, зберігаються традиції справжньої культури, культури слухання музики, культури спілкування, культури виховання, загальної нашої старої доброї культури.
За три роки існування фестивалю в Чернігові зіграли музиканти з таких країн світу, як Росія, США, Німеччина, Японія. Тож залишається відкритим лише одне питання: чи не час надати «Лютневим музичним вечорам» статусу міжнародного фестивалю? Наталія СУКАЧ
|
