Сучасна молодь є відображенням нашого сьогодення та тенденцій, що намічаються в найближчому майбутньому. Вона, тобто молодь, прагне до самостійності, дуже швидко опановує новітні технології, знає хоч і не все, але про все на світі, та має власну точку зору на всі життєві ситуації. Таке ставлення до життя формується під впливом об’єктивних умов у сучасному суспільстві та певного максималізму в юному віці. Та все ж, на етапі формування кожного як особистості дуже важливим моментом є сприймання досвіду старшого покоління, людей, що знають життя не лише з книжок.
Минулого тижня Київською регіональною організацією ПНЕРУ було організовано зустріч з молодими спеціалістами, студентами Інституту банківської справи, членами молодіжної організації ПНЕРУ. Зустріч провів Борис Іванович Ляний – людина, що пропрацювала в системі Промінвестбанку 43 роки, фронтовик, Голова ради ветеранів війни та праці. В зустрічі брав участь Керівник секретаріату ПНЕРУ Михайло Іванович Дорошенко, а також колишній керівник Київського міського відділення Промінвестбанку Леонід Іванович Міщенко. Борис Ляний символічно назвав цю зустріч «Естафетою поколінь». Присутня молодь отримала чудову нагоду збагатити свої знання практичними порадами як щодо роботи в банку, діяльності парторганізації, так і простими життєвими порадами.
Основним моментом, на якому акцентувалася увага, була робота та ставлення до неї. «Шукайте роботу на роботі...» – таким повинно бути ставлення до роботи, особливо у молодих спеціалістів. Постійне самовдосконалення, отримання максимального обсягу знань і практичних навичок – це ті умови, без яких неможливо стати справжнім професіоналом у своїй справі. Як ілюстрації до своїх розповідей та переконливі аргументи для молоді використовувалися факти з історії Промінвестбанку та з життя його керівника – Володимира Павловича Матвієнка.
«Володимир Павлович – людина, котра вміє передбачати майбутнє і розбиратися в людях». Підтвердженням цього є сучасний імідж Промінвестбанку, адже його успішна діяльність досягнута завдяки вмінням і талантам його керівника.
Та й взагалі, професор Володимир Матвієнко є чудовим прикладом для молодого покоління. Досягнувши значних успіхів у банківській діяльності, зробивши великий внесок у розвиток української економіки, ця людина не зупиняється на досягнутому. І, що цікаво, прищеплює любов до української пісні, до слова. Адже мало хто сьогодні, досягнувши певних успіхів, не забуває про духовні цінності та своє коріння.
Дійсно, сучасне суспільство розвивається шаленими темпами, нав’язуючи свої умови виживання в ньому. Та все ж, здається, сучасна молодь готова до цих випробувань. Головне – не втратити свою естафету поколінь. Олександр ЛЕВЧЕНКО
Фото Віталія ПРИХОДЬКА
Як я став членом Партії НЕРУШановні, Володимире Павловичу та Павле Володимировичу!
До Вас звертається член Партії національно-економічного розвитку України, журналіст Павло Якович Волощук.
Як я став членом Вашої партії?
Торік, напередодні виборів, зустрів свого давнього знайомого – А.П. Гейка – він зараз працює в кіровоградському осередку ПНЕРУ. Він запропонував мені створити районний партійний осередок у Гайвороні. Я погодився, хоча про ПНЕРУ чув не дуже багато. Вибори пройшли, про мене ніби й забули, але перед Новим роком привітали і мене, і членів моєї сім’ї. А з Нового року я почав одержувати Вашу газету, з якої дізнався детальніше і про партію, і про її лідерів. Якось у грудні увімкнув телевізор і дивився творчий звіт В.П. Матвієнка – чудові пісні, чудові вірші, але я не знав, що він талановита людина, митець ще й знаний в Україні банкір. Тепер знаю, що він – ще й мудрий філософ. Побільше б таких людей у нашій Україні, бо поки-що вони чомусь на задньому плані, у тіні, а перші скрипки, на жаль, грають «круті», пройдисвіти, шахраї, злодії, які тільки й знають, як набивати свої кишені.
Кажуть у народі: «Який лідер, така й партія!» Я задоволений, що партія, у яку я пішов, має такого лідера. По-білому заздрю, що Житомирщина має такого народного депутата – Павла Володимировича Матвієнка! Здоров’я Вам, добра і ще багато добрих та благодійних справ для Ваших виборців!
Користуючись нагодою, хочу висловити кілька своїх думок про партію, газету тощо. У Гайворонській районній партійній організації поки-що небагато членів – не більше п’ятдесяти. Але до наступних президентських виборів, я гадаю, буде п’ятсот і більше. Я добре знаю свій район – тут починав у районній газеті, був у комсомолі, довгий час працював власкором у районній газеті. Словом, людей знаю, керівників сільрад та агрооб’єднань теж. А в партійній роботі – головне робота з людьми.
А тепер висловлюю кілька думок про газету. Я на банківській справі мало розуміюся. У кількох номерах газети бачу, що навіть не всі обласні осередки ПНЕРУ представлені, а за районні – зовсім не повідомляється. Не буду наголошувати на ролі газети у партійному русі. Знаєте чому Соціалістична партія має авторитет серед сільського населення України? Бо вона тісно співпрацює із газетою «Сільські вісті».
Нам не треба нікого копіювати, з кимсь об’єднуватися, а йти до людей своїми доріжками. Допоможе протоптувати ці доріжки наша газета. Я не знаю, можливо партія має якісь обласні друковані органи. Я ще не вивчив газетне питання до кінця. Певно, з часом я вивчу всі питання, які мене цікавитимуть. Павло ВОЛОЩУК,
Гайворон Кіровоградської обл.
|
