Загроза ядерного тероризму суспільству, навколишньому середовищу – взагалі майбутньому людства – стала настільки реальною сьогодні, що не може не усвідомлюватися кожною людиною як біологічною істотою і громадянином. Така увага виправдана тим, що ядерна загроза набула статусу глобальної проблеми людства, оскільки її наслідки не можуть бути локалізовані. Але якщо ще десятиліття тому потенційними користувачами ядерної зброї розглядалися лише окремі державні утворення, то реалією сьогодення стала поява ще одного такого користувача – міжнародного тероризму.
Міжнародний тероризм отримав поширення ще у 1970-90 рр. Це був якісно новий рівень терору як способу нав’язування певної лінії поведінки через насильницькі заходи. Тому міжнародний тероризм на самому початку здавався досить ефективним, оскільки кожний терористичний акт на міжнародному рівні ставав резонансною подією. Така гучна подія могла спровокувати суттєві зміни кон’юнктури на ринках, справити потужний політичний вплив. Іншими словами, організатори теракту, передбачивши наперед його ефект, могли отримати серйозну вигоду – насамперед економічну. З часом міжнародний тероризм прогресував і ускладнювався, відповідаючи на протидію з боку держав і міждержавних організацій. Але 11 вересня 2001 року ознаменувало перехід міжнародного терору на новий рівень. Атака терористами-камікадзе веж-близнюків Всесвітнього торговельного центру стала безпрецедентним, нечуваним за своєю жорстокістю і масштабністю терористичним актом. Кількість жертв вимірювалася тисячами. Парадокс, але факт: у прагненні максимізувати ефект від терористичного акту, терористи отримали зворотний ефект. Паніка, яку очікували, перетворилася на шаленість відчаю і жагу помсти. Приступ націоналізму та радикалізму у тій чи іншій формі відчули не тільки американці, а й інші країни – Європа, Росія, Близький Схід. Ясно одне: така реакція була об’єктивно обумовлена новим світоглядом людства, його ставленням до світу. Нова ера науково-технічної революції – ера інформатизації – докорінно змінила цінності і пріоритети життя людини. На перше місце виходить інформація, полегшується доступ до неї, а втім, у світі вже не може відбутися нічого істотного, що б не зачіпало інтересів кожної окремої особи.
Така зміна у ставленні до терору дала певний карт-бланш урядам у боротьбі з тероризмом. Жорстокі силові методи, незважаючи на жертви серед мирного населення, отримують підтримку з боку громадян. І головне. Як погоджуються провідні суспільні аналітики, теракт 11 вересня через свою масштабність підняв «больовий поріг» реакції суспільства на терористичні акти. Традиційні засоби терору тепер вже не дають того ефекту. А більш жорстка протидія з боку держав і міжнародних організацій відкидає можливість простого збільшення кількості традиційних терактів. Єдиною альтернативою дій міжнародного тероризму може бути застосування ядерної зброї.
І скоріш за все, тут найдоречнішим було б дати оцінку діям антитерористичного альянсу, порадити щось загальне, якщо б... Якщо б зростання активності тероризму не було об’єктивною тенденцією останніх десятиліть, відповіддю на зміщення силових полюсів світу. На зміну двополярній рівновазі, яку в тій чи іншій мірі репрезентувало протистояння США – СРСР, приходить однополюсне домінування.
Так вже повелося, що усе в природі збалансовано. Втілення сталості, баланс являє собою протистояння двох протилежних начал – добра і зла, світу й темряви, правди й неправди – ствердження і заперечення. Дві половинки складають ціле – суть кожного явища та процесу. І такій рівновазі однаково важлива наявність обох начал. Їх не можна – просто непотрібно – порівнювати: ці начала важливі своєю суттю, своєю енергією. Протидія, взаємовиключення, взаємозв’язок – ті іпостасі, в яких існують два першоначала. Як пише у філософському трактаті «Как выдается желаемое за действительное» Голова Правління Промінвестбанку професор Володимир Павлович Матвієнко, «…внутреннюю взаимосвязь следует понимать не в смысле примирения противоположных тенденций, а в смысле их преодоления путем «борьбы». Взаимопроникновение и борьба противоположностей являются источником, движущей силой развития». І це так: не знаючи добра, не можна зрозуміти зло. Без темряви не існуватиме світло. Не виявивши неправди, неможливо знайти істину.
Напевне те, що властиве природі, частково притаманне й життєвому устрою людини. Сполучені Штати – Радянський Союз, НАТО – Організація країн Варшавського договору, капіталістичний табір – соціалістичний табір. Дезінтеграція СРСР, як виявилося, стала поворотом у напрямку розвитку світового співтовариства, оскільки була порушена сама фундаментальна рівновага сил у світі. Екстерналії, зовнішні ефекти від події напевно у розпаді СРСР виявилися вагомішими за внутрішні. Світ не спромігся відновити рівновагу. Сполучені Штати Америки неофіційно, неформально почали домінувати у світі.
Порушення балансу сил прискорилося процесом глобалізації. Її особливістю є те, що посилюється важливість і резонансність рішень окремої держави. Внутрідержавні зміни можуть набути міжнародної ваги. На конкурентному просторі відбувається постійний переділ сфер впливу. Головною формою боротьби стає технологічна перевага і лобіювання урядами розвинутих країн вигідних правил і умов для діяльності через світові економічні організації у діалозі з урядами країн, що розвиваються. У цій ситуації більшість країн, що розвиваються, змушені приймати «правила гри», які не завжди і не у всьому вигідні для них. Новою формою такої конкурентної боротьби у багатьох розвинутих країн стає лозунг антитерористичної діяльності. Ось і виходить, що основна антитерористична діяльність розвинутих країн, хоч як парадоксально, не має з усуненням причини діяльності терористичних угруповань нічого спільного. Вона являє собою захоплення нових ресурсів, або ринків збуту, або регіонів впливу. Пряма ж і практична боротьба з тероризмом, насильством ведеться через силові методи, те ж саме насильство, причому ще й досі розглядається як доповнення і підкріплення основної.
А загроза ядерного теракту і досі залишається без належної уваги. Ірина РОМАНІВ,
Олександр ГОЛОВІН,
члени Президії Молодіжної організації ПНЕРУ
|
