28 лютого 1877 року народився український композитор Сергій Борткевич.
 Минулий рік відзначився особливою увагою світової громадськості до його музики. Компакт-диски з двома симфоніями та фортепіанними творами вийшли у Великій Британії та Нідерландах.
2002 року Шотландський симфонічний оркестр Бі-Бі-Сі під керівництвом диригента Мартіна Браббінса записав першу та другу симфонії Борткевича. До недавнього часу симфонії вважалися втраченими, адже в 1944 р. у видавництво, де виходили друком твори Борткевича, влучила бомба. Прихильнику творчості українського композитора Малкому Баллану (Велика Британія) вдалося відшукати ці симфонії.
«Після тривалих пошуків я майже втратив надію знайти їх, – розповідає Малком Баллан. – Одного разу я придбав у антикварній крамничці свого рідного міста Саугемптона книгу зі списком музичних творів бібліотеки Флешера у Філадельфії. Коли я вже вдома поставив книгу на поличку, з неї випав листочок. Він виявився переліком творів, які бібліотека отримала в період 1950-1952 рр. Серед них були рукописи симфонії Борткевича. Я вдячний провидінню за цю щасливу випадковість!»
Пізніше симфонії Сергія Борткевича почула і батьківщина композитора. Вони прозвучали в колонному залі ім. Лисенка Національної філармонії України у виконанні симфонічного оркестру «Філармонія» (м. Чернігів) під керівництвом диригента Миколи Сукача. Тепер симфонії доступні широкому загалу слухачів у всьому світі.
 Ще один компакт-диск з творами Сергія Борткевича вийшов у Нідерландах у листопаді 2002 року. Піаніст Клаас Трапман записав фортепіанні твори композитора. Серед них були і такі, що раніше не звучали. На презентації диску в Гаазі був присутній посол України в Нідерландах Дмитро Марков. Піаніст виконав перед паном послом прелюдії (ф. 66). Вони, як і більшість творів композитора, мають власну історію, сповнену драматичних подій. Сергій Борткевич присвятив ці прелюдії Хелен Мулхоланд, яка підтримувала його родину у скрутні часи Другої світової війни. У 2000 році Хелен загинула в автокатастрофі. За її заповітом, на церемонії жалоби грав онук Хуго Ван Далена – найближчого друга Борткевича.
В минулому році ці прелюдії прозвучали в м. Чернігові на Другому фестивалі «Лютневі музичні вечори». Цьогорічний фестиваль також не залишить поза увагою музику Сергія Борткевича. Симфонічний оркестр «Філармонія» серед інших творів композитора виконає і симфонічну поему «Отело». На її написання автора надихнула вистава Харківського драматичного театру за участю відомого італійського актора Сальвіні Россі. Прем’єра твору відбулася в 1916 році в Харкові, диригував автор. У 1927 році у Відні оркестр під керівництвом Борткевича зіграв «Отело» разом з прем’єрою ІІІ фортепіанного концерту, скрипковим концертом та балетом «Тисяча і одна ніч». У 1929 році в Берліні диригент з Риги Марк Лаврей виконав «Отело» та «Російську фантазію» Сергія Борткевича. Відтоді твір не звучав у жодній концертній залі світу.
«Борткевич як людина, як музикант, як композитор, – зазначає Малком Баллан – досі залишається цілковитою загадкою. Подробиці його життя невідомі нам повністю, а велика частина його творів знищена полум’ям Другої світової війни. Ліричне інтермеццо для скрипки та оркестру, опера «Акробати», безліч фортепіанних творів, три мазурки, соната для віолончелі – і це далеко не повний перелік втрачених творів Сергія Борткевича».  Будинок у Харкові на вул. Сумській, 28, в якому пройшло дитинство Сергія Борткевича
Життя композитора було по вінця наповнене трагічними подіями і несподіваними примхами долі. Змушений мандрувати світом, він завжди прагнув повернутися на батьківщину. Сергій Борткевич сьогодні – це останній романтик ХХ сторіччя, це композитор, творчість якого стає все більш відомою у світі. Його ім’я та творчість нарешті відкриваються й Україні. Це тріумфальне повернення митця до рідної землі, любов до якої він проніс у своєму серці та зобразив у своїй музиці. Та чи зможемо ми, українці, не повторюючи помилок наших попередників, по праву оцінити той скарб, що так легко від щирого серця дарує нам доля? Лишається сподіватися, що це питання не залишиться риторичним. Наталія СУКАЧ
Фото з архіву Миколи СУКАЧА
|
