Павло Матвієнко: пропозиції, думки, проблеми

«Найсвятіший клаптик землі у селі Білка Коростенського району на Житомирщині, де в тіні дерев вічним сном спочиває моя бабуся Лукія Левківна. Великої це душі і мужності була людина. На її плечі лягло стільки злиднів, горя й труднощів, що навіть не всякий чоловік оте все витримав би, а від Луці, як її любляче називали в селі, ніхто не чув нарікань. Мовчки несла вона в житті свій важкий хрест. Перед війною репресували її чоловіка Павла Олексійовича, колгоспного бригадира, і в далеких снігах Забайкалля загубилися його сліди. Під час окупації на німецьку каторгу забрали дочку Єву, і вона в неволі позбулася здоров’я.

У післявоєнні роки Лукія Левківна тяжко працювала, не доїдала кусень хліба, залишаючи все для сина Володі – мого батька. З хвилюванням він розповідав, як після закінчення школи Лукія Левківна виряджала його до столиці здобувати науку. Напекла коржиків, поклала у вузлик трохи сала, провела до станції, благословила: «Вибачай, сину, оце й вся моя тобі підмога. Надійся на свої сили, шануйся, то люди й тебе пошанують...»

Ця людина з трьома класами церковно-парафіяльної школи була по-житейські мудрою і високоінтелігентною. Саме її виховання, пошана до людей, надзвичайна працьовитість дали змогу моєму батькові закінчити інститут, стати видною людиною у фінансово-банківській системі. Він пройшов усі її сходинки. На його долю випало після здобуття Україною незалежності очолювати Національний банк, запроваджувати перші зразки гривні, стояти біля джерел утвердження фінансово-банківської системи держави».

«Окремою є проблема захисту національного товаровиробника. Першим пріоритетом Кабінету Міністрів у зовнішньоекономічній політиці має бути не вступ до Світової організації торгівлі, а захист національного товаровиробника.

Сільгоспвиробники не мають ні дешевої техніки, ні добрив, ні можливостей реалізації своєї продукції. Проблему посилює питання з приватизації землі, що може попасти в руки шахраїв, які не мають нічого спільного із землеробством, як це відбулося з багатьма державними підприємствами. Землю треба передати потужним сільськогосподарським підприємствам, приватним домогосподарствам, які бажають і здатні обробляти землю, мають техніку, можуть ефективно використати банківський кредит».

«Побутова невлаштованість селян разюче відмінна від життя міських жителів. І, на мою думку, це найперше, про що треба нам, депутатам, подбати. Терплячість має свої моральні й фізичні межі. Не слід їх переступати. Не може бути в демократичній країні кращих і гірших громадян. Крім приниження людської гідності, це небезпечно соціально, вразливо економічно і невиправдано політично».

«На перший погляд, за нинішньої ситуації, що склалася в державі, все ніби логічно: чим більші податки, тим більше надходжень до бюджету. Але з точки зору економіки така ситуація входить в суперечність із законами її розвитку. Надмірні податки скорочують можливості підприємств вкладати кошти в розширення виробництва, призводять до їх занепаду. Є й інший нюанс: надмірний податковий тиск спонукає багато підприємств приховувати прибутки, всілякими способами уникати сплати податків. Якщо співставити суму податку і суму пені за нього, то вигідніше сплачувати саме її. Зі зменшенням податкового тиску у підприємств з’явиться більше змоги для активізації виробництва, оновлення основних засобів, поліпшення умов праці, збільшення кількості робочих місць та підвищення заробітків».

«Вважаю, що належить рішуче очищувати державну владу від корупції, здійснювати жорсткий контроль за використанням бюджетних коштів, всіма силами сприяти пріоритетному розвитку сільського господарства, забезпеченню державою кваліфікованої безкоштовної медичної допомоги. Я виступаю за гарантований державний захист людей, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС і які проживають в зоні радіоактивного забруднення».

«Життя мене примушує ближче знайомитися з роботою місцевих рад. Вважаю, що потребують правового уточнення відносини рад з установами, розташованими на їх території. Скажімо, на сільських радах лежить чимала відповідальність за діяльність і забезпечення роботи медичних, освітніх і культурних закладів. Разом з тим ці заклади на сьогодні не є комунальною власністю територіальних громад у повному розумінні.

Конче потрібно більш конкретно, ширше і наближено до практики виписати в Законі статус керівних посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема голів і секретарів. Зараз часто-густо виникають організаційні неузгодження. Гадаю, настав час переглянути і повноваження виконавчих апаратів районних та обласних рад, вивівши їх зі стану обслуговуючих і надавши певних владних функцій».

«Ще під час виборчої кампанії я звернув увагу на те, що більшість шкіл потребують сучасної матеріальної бази для повноцінного навчання. Зі свого боку, як народний депутат України, я докладатиму максимум зусиль для того, щоб питання, які стосуються забезпечення освіти, вирішувалися першочергово. Депутатська група «Європейський вибір», до якої я входжу, ці проблеми неодноразово порушувала. Ми плануємо відстоювати інтереси освітян і освіти загалом. Всім школярам я бажаю отримати гарні знання, які допоможуть їм стати справжніми громадянами України. Вам, дорогі батьки, дякую за підтримку на виборах, і я впевнений, що запропонована мною програма буде послідовно виконуватися з урахуванням усіх побажань, які ви надавали».