Хлопці з України

Хлопці з України Хлопці з України, Слово це про вас. Живете в Торонто В різноликий час. Живете ви гарно У чужім краю, В праці прикрашаєте Землю не свою. Чесна ваша праця Шани додає, Хоч думками зважує Кожен про своє. Світиться Торонто У вечірній млі. Завтра буде свято І на цій землі. Живодайна днина В пісні забринить, В серці озоветься, Як щаслива мить. І згадає кожен Свій далекий край... Земле, мати рідна, Знов синів стрічай. Мов надія світла, Спалахне зоря. Піснею прилине Слово Кобзаря. І збентежить душу, Зачарує знов Материнське слово — Вічне, як любов. Забринить до світу Добродійна вість... Про людей веселих Пісня розповість.

Лайнер Над океаном та над берегом Будив наш лайнер небеса... Прощай, уславлена Америко, Мене жде київська краса. Наш лайнер міряв небеса. У Києва – своя краса. Дух Америки Хтось там хоче в Україну дух Америки внести, Навіть статую Свободи над Подолом вознести. Що ж, веселі забаганки, а турботи, як джмелі, Розгулись і розповзлися по Шевченковій землі. Звісно, є в нас негаразди, вистачає ще біди, Та належать Україні щедрі ниви і сади. Роботящі маєм руки – творим хліб, життя, красу, Співчуваємо людині, коли бачимо сльозу. «Ще не вмерла Україна...» – чуєм з голосу щодня, Хоч сумують з того слова і родина, і рідня. Хтось лукаво усміхнеться, а кого і злість бере, Та повторимо всі разом: – Ще не вмерла – і не вмре! Буде жити Україна, доки живі люди. Не зламають її волі чужинські заблуди!

Друкується за книгою Володимира Матвієнка
«На рідних роздолах».
Київ, «Український письменник»

Сало поступилося тризубові

Згідно з останніми опитуваннями, проведеними Інститутом Політики, приблизно однакова кількість українців хотіла б жити у Радянському та, водночас, у Європейському союзах, а своїм лідером хотіла б бачити Богдана Хмельницького.

Українцям досить важко назвати якихось діячів культури, і при цьому філософ Григорій Сковорода посідає місце між актором Богданом Ступкою та співачкою Софією Ротару. Серед символів України пересічні українці називають прапор та герб, хліб та злиденність, а Горбачов та Кравчук майже так само непопулярні, як Сталін.

Якщо на Заході Україну знають, перш за все, через Чорнобиль, корупцію та Андрія Шевченка, то для самих українців символом їхньої держави є тризуб і жовто-блакитний двоколор, хліб та злидні. Великим сюрпризом для дослідників з Інституту Політики стало те, що такі речі, як сало, Дніпро, козаки та калина опинилися лише на 10, 12, 13 та 14 місцях відповідно. Протиріччя та парадокси є і в ставленні українців до історичних діячів. Найвидатнішим історичним та політичним діячем українці вважають Богдана Хмельницького, проте його ідеологічний противник Іван Мазепа також увійшов у першу трійку з популярності.

В. Леніна та Л. Брежнєва українці й досі згадують позитивно, проте, водночас, зростає і популярність В’ячеслава Чорновола, який все життя присвятив боротьбі з тим, що втілювали Ленін, Брежнєв. Тут, на думку директора Інституту Політики Миколи Томенка, напевне, спрацьовує фактор шанобливого ставлення українців до мертвих. Парадокс полягає в тому, що якби за життя Чорновіл мав такий самий рейтинг популярності, то, можливо, саме він став би першим президентом України.

Водночас, принцип позитивної оцінки діяльності політичних діячів по смерті і за життя не спрацьовує із Йосипом Сталіним, Леонідом Кравчуком та Михайлом Горбачовим. Проте і тут не все так однозначно.

З одного боку, мертвий Сталін є, безперечно, лідером негативного рейтингу – дві третини опитаних ставляться до нього негативно, проте з іншого – кожен третій ставиться до цієї історичної постаті позитивно. Водночас негативні рейтинги живих Горбачова та Кравчука лише на декілька відсотків поступаються рейтингу Сталіна.

Пояснення цьому можна знайти у багатовекторності геополітичних уподобань українців. Шістдесят вісім відсотків вважають, що Україна повинна йти шляхом вступу до ЄС, і, водночас, майже стільки ж (65%) підтримують політику вступу України до політичного союзу з Росією. При цьому 58% негативно оцінюють розпад Радянського Союзу, трохи більше (63%) позитивно оцінюють весь час перебування України у його складі, і стільки ж позитивно оцінюють наслідки Переяславської Ради 1654 року, коли Україна увійшла під протекторат Росії.

Завідувач кафедри історії Києво-Могилянської Академії Юрій Мицик вважає, що такі погляди є результатом пост-колоніальної та пост-комуністичної психології українців.

Серед інших досить цікавих результатів дослідження є і той факт, що сучасним українцям вельми важко назвати видатних діячів культури. Приблизно третина опитаних взагалі не змогли відповісти на запитання, кого вони вважають найвидатнішим діячем культури за всю історію України.

Перша трійка лідерів – Тарас Шевченко, Леся Українка та Іван Франко – подиву не викликають. Їх популярність кожен може пояснити для себе по-різному – від потужності офіційної пропаганди до беззаперечності справжніх досягнень цих діячів культури.

Несподіванкою цієї частини опитування стало те, що філософ Григорій Сковорода посів шосте місце – між актором Богданом Ступкою та співачкою Софією Ротару.

Анастасія ЗАНУДА, Бі-Бі-Сі