Загальний режим правового регулювання інвестиційної діяльності в Україні забезпечують понад 100 Законів України, Указів Президента, постанов Уряду та низка нормативно-регулюючих актів.
Основи правового регулювання інвестицій в Україні складають, зокрема, Закон України «Про інвестиційну діяльність», «Про захист іноземних інвестицій на Україні», «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», «Про підприємництво», «Про режим іноземного інвестування», «Про лізинг», «Про заставу», «Про банки і банківську діяльність», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про промислово-фінансові групи в Україні», «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», Указ Президента «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії», постанова Кабінету Міністрів України «Про впорядкування залучення і використання іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України».
Оздоровлення економіки України потребує інвестування значного капіталу у пріоритетні галузі виробництва. Вказане під силу фінансово могутнім інвесторам. За час свого існування Промінвестбанк довів, що є не тільки наймогутнішим банком, а й головним інвестором вітчизняного виробництва.
При цьому, стан правового забезпечення банківських інвестицій не відповідає вимогам банку на сучасному етапі, зокрема, щодо своєчасного і повного повернення кредитів і відсотків (особливо державними підприємствами, навіть за наявності гарантій Міністерства фінансів України), недоліків податкового законодавства (сплата банком податку на прибуток з нарахованих відсотків навіть у тих випадках, коли нараховані відсотки фактично не сплачені позичальником), щодо реалізації повною мірою забезпечення (на примусову реалізацію майна державних підприємств та господарських товариств із часткою державної власності 25% накладено мораторій (Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»), податкова застава має пріоритет перед вимогами банку на майно, яке перебуває у податковій заставі (Закон України «Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
Серед основних чинників, що негативно впливають на інвестиційну активність в Україні, слід зазначити: нестабільність законодавства, наявність необхідності в отриманні численних узгоджень при кредитуванні та забезпеченні від Фонду державного майна України, податкових органів, відсутність стимулювання з боку держави фінансово-кредитних установ, відсутність пільгових ставок при оподаткуванні інвестиційних активів, та можливості взяття у заставу землі.
Щодо останнього, то певні зрушення в цій ситуації має викликати Указ Президента України «Про Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки» від 30 травня 2001 року № 372/2001. Указ визначає, що Україна має потужний потенціал земельних ресурсів. Із 60,3 млн гектарів земель майже 70 відсотків (41,8 млн гектарів) становлять сільськогосподарські. Загальна величина проведеної грошової оцінки сільськогосподарських угідь дорівнює 306,8 млрд гривень.
З огляду на прийняття нового Земельного кодексу України питання можливості надання в заставу землі стає гострішим та актуальнішим. Проте, досі не сформовано механізмів вільного обігу земельних ділянок та не розв’язано проблеми іпотечного кредитування.
Тому, напрямами земельної реформи визначено розвиток кредитування під заставу землі, в тому числі іпотечного кредитування, розроблення механізму, який гарантуватиме іпотечному заставодержателю в разі невиконання забезпеченого іпотекою зобов’язання одержання задоволення з вартості заставленої земельної ділянки, удосконалення нормативно-правової бази іпотеки землі, проведення експериментів з кредитування під заставу землі.
Сприяти реалізації напрямів земельної реформи повинен, також, закон «Про іпотеку», проект якого знаходиться на розгляді у Верховній Раді України.
Законопроект покликаний врегулювати питання особливостей застави землі та об’єктів нерухомості, захистити права кредитора-заставодержателя, посилити відповідальність заставодавця за порушення своїх зобов’язань, що забезпечуються іпотекою.
Так, проблему втрати або несанкціонованого відчуження застави, характерну для багатьох проблемних боргів, законопроект вирішує наступним шляхом – якщо предмет іпотеки втрачено з вини заставодавця і заставодавець його не відновив або за згодою заставодержателя не замінив іншим майном такої ж вартості, заставодержатель набуває право достроково вимагати виконання заставодавцем своїх зобов‘язань в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
У разі відчуження заставодавцем переданого в іпотеку майна без згоди заставодержателя останній, за проектом закону, має право вимагати визнання угоди про відчуження такого майна недійсною.
Отже, на сучасному етапі для поліпшення інвестиційного клімату в країні, збільшення обсягів інвестування в економіку є необхідним прийняття узгоджених між собою та таких потрібних економіці законів як, Цивільний та Податковий кодекси України, закони України «Про банківський кредит», «Про іпотеку», «Про захист прав кредиторів», «Про державну реєстрацію прав власності на об’єкти нерухомості» та приведення існуючих законів у відповідність один до одного.
Маємо надію, що Верховна Рада України, дотримуючись конституційного принципу, сутність якого у прагненні розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну і правову державу, вживе заходів щодо скорішого прийняття цих, досить важливих для банківської системи та економіки країни, законів. Олег МАТЮЩЕНКО
заступник директора
Кредитного департаменту з юридичних питань
|
