Великою несподіванкою під час перепису населення в Україні стало те, що русифікація не тільки припинилася, а навіть зменшилася. Раніше це була спрямована політика - населяти неросійські регіони Радянського Союзу росіянами, сподіваючись на злиття народів і появу єдиного радянського народу. Ця політика ніколи не була успішною, і призводила до напруженості, оскільки неросіяни відчували дискримінацію проти своїх історичних батьківщин.
Зараз ситуація, здається змінюється. Тепер лише 17,3% громадян України вважають себе росіянами. Це набагато менше у порівнянні з попереднім переписом, який проводився 1989 року, коли їх кількість становила 26,6%. Однак результат етнічного складу населення має деяку невизначеність.
Загальна кількість населення скоротилася десь на три мільйони. У той же час відбулася масова еміграція росіян до Росії.
Отже, що криється за цими тенденціями?
Відповідь, здається, у виборі, який зробили перші українські пострадянські лідери, які вирішили, що громадянство визначатиметься за цивільною, а не етнічною ознакою. Кожен, хто живе в незалежній Україні, став українцем. Перепис виявив ще одну тенденцію: все більше громадян, для яких рідною є російська мова, називають себе українцями. На особистому рівні багато цих людей подолало глибоко укорінені пережитки імперської, культурної і національної зверхності.
Росіяни історично називали українців малоросами, і російська література змальовувала їх як п’яниць - хоча і гостинних, неотесаних селюків. Щось схоже було і за радянських часів. Однак тепер ці тенденції зникають.
Президент України Леонід Кучма, який під час останнього перепису за радянських часів 1981 року назвався росіянином, тепер ідентифікує себе як українець. Головне, що результати перепису вказують на те, що процес розбудови української держави став успіхом.
Десять років тому багатьох оглядачів непокоїла можливість етнічного розбрату чи навіть конфлікту в Україні з населенням понад 50 мільйонів. Дехто навіть передрікав, що російськомовний Схід країни намагатиметься відокремитися від решти України в результаті примусової українізації. Хоча політичне життя в Україні далеке від стабільності, цього не сталося. Натомість відбувається поступова реставрація демографічного складу, який існував в Україні до інтенсивної русифікації у 50-60-х роках. Стівен ІК, Бі-Бі-Сі Генпрокуратура готує подання на Юлію Тимошенко  Генеральна прокуратура України готує подання до Верховної Ради, щоб остання дала свою згоду на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата Юлії Тимошенко. Про це в інтерв’ю «Урядовому кур’єру» заявив генеральний прокурор Святослав Піскун. За його словами, подання буде направлено до ВР щойно вона розпочне свою роботу. Голова Верховної Ради Володимир Литвин повідомив журналістів, що подання Генеральної прокуратури України на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата Юлії Тимошенко до парламенту не надходило. За його словами, «такого документа немає, і розмови про нього з боку Генпрокуратури не було». В. Литвин зазначив, що, наскільки він може судити, поки що таке подання не готове. Лідер фракції БЮТ Юлія Тимошенко не виключає, що заява генерального прокурора Святослава Піскуна про намір знову направити до парламенту подання на притягнення її до кримінальної відповідальності є просто залякуванням.
Лазаренко – депутат  Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу адвокатів колишнього прем’єр-міністра України Павла Лазаренка і відзначив постанови Печерського місцевого суду Києва і Апеляційного суду про визнання незаконними постанови Верховної Ради «Про припинення повноважень народного депутата України Павла Лазаренка». Таким чином, Верховний Суд визнав незаконними названі судові рішення стосовно Павла Лазаренка і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Раніше Павло Лазаренко просив відмінити постанову Верховної Ради від 17 лютого 1999 року, якою Генпрокуратурі України була надана згода на порушення проти нього кримінальної справи і його арешту. Екс-прем’єр мотивував тим, що вищезгадане рішення приймалося зі значним порушенням регламенту, повідомляє LIGA.
Водний дефіцит У басейнах річок України за останні роки спостерігається істотне зниження якості водних ресурсів. За словами міністра екології Василя Шевчука, на сьогоднішній день в Україні немає жодної водойми, яку б можна було віднести до першої категорії за ступенем забруднення води й основними санітарно-хімічними й мікробіологічними показниками. Відповідно до експертних оцінок, через 30 років половина населення Землі буде страждати від нестачі води, а для України такий час може настати значно раніше. За міжнародною класифікацією Україна належить до найменш забезпечених власними водними ресурсами європейських держав. Зокрема, обсяги водних ресурсів України характеризуються нерівномірним просторовим і сезонним розподілом. При цьому найменш забезпечені водним ресурсом Донбас, Кривий Ріг, Крим.
За словами міністра екології, об’єктивну оцінку результатів практичної діяльності щодо реалізації державної політики в сфері використання, охорони вод і відновлення водних ресурсів ставить сама природа – повенями, підтопленнями, якістю вод у ріках і морях.
Василь Шевчук підкреслив, що в останні роки загострюється проблема забруднення підземних вод у районах розміщення промислових і сільськогосподарських об’єктів. Через бактеріальне і хімічне забруднення ґрунтових вод відходами вода 50% колодязів у сільській місцевості не відповідає санітарним нормам. В останні три роки в Україні також спостерігається погіршення епідемічної ситуації, що пов’язано з непоодинокими випадками постачання населенню бактеріально і вірусно забрудненої питної води, – сказав міністр. Він також підкреслив, що результати досліджень, проведених науковими медичними організаціями, свідчать про зв’язок низки захворювань з мінеральним складом питної води (карієс зубів, серцево-судинні захворювання, жовчнокам’яна і сечокам’яна хвороби, виразка шлунка, холецистит). Василь Шевчук повідомив, що протягом останніх десятиліть внаслідок нераціональної водогосподарчої діяльності в Україні загострилася проблема підтоплення земель, що загрожує безпеці проживання населення на підтоплених територіях, знижує сейсмічну стійкість територій, передає LIGA.
За словами міністра, щорічні економічні збитки від підтоплення міських територій оцінюються в 2,2 млрд. гривень. Крім того, значних масштабів набирає і підтоплення земель сільськогосподарського призначення, внаслідок чого продуктивність ґрунтів у цілому по Україні знизилася на 10-25%.
|
