 Свою чергову ділову поїздку по Коростенському району здійснив народний депутат України П.В. Матвієнко. Як уже стало хорошою традицією, розпочалась вона зустріччю з головою райдержадміністрації М.М. Трокозом та його заступниками. Обговорювалися злободенні проблеми соціально-економічного розвитку Коростенщини.
Микола Миколайович поінформував Павла Володимировича як реалізується районна програма «Моє село» і подякував народному депутату за вагому фінансову підтримку програми, яка вилилась у шкільні новобудови, впорядкування населених пунктів, у чудові пам’ятники і дорожні альтанки.
Павла Володимировича цікавили найболючіші точки економіки району, зокрема, виробництво і збут промислової продукції, зимівля громадського стада. Він щиро і відверто поділився своїми враженнями від роботи в законодавчому органі.
– З кожним днем відчуваю себе впевненіше і вже увійшов у робочий ритм законодавчої роботи, – заявив Павло Володимирович і попросив активніше подавати свої пропозиції щодо вдосконалення тих законів, які безпосередньо зачіпають інтереси виробників.
Щорсівський госпис, збудований за вирішальної підтримки Промінвестбанку, зустрів народного депутата сніжно-білими халатами працівників. Благочинний округу отець Гавриїл, котрий щоденно переймається турботами закладу, ознайомив Павла Володимировича з його діяльністю. Авторитет госпису, де живуть одинокі немічні дідусі і бабусі, серед навколишніх селян дуже високий. Але й тут не обходиться без побутових негараздів. Заклад існує виключно за рахунок благодійних пожертвувань. Вже одне це вимагає постійних пошуків і клопотів.
Коротка зустріч завершилася взаємовигідною домовленістю: народний депутат запевнив, що посприяє у вирішенні деяких проблем госпису.
Приємною несподіванкою у селі Хотинівка був хліб-сіль від територіальної громади. Прийнявши його, Павло Володимирович сердечно подякував місцеве керівництво господарства, сільської ради та установ.
Потім у невимушеній атмосфері, в колі друзів було обговорено чимало важливих питань. Ішлося і про більш чітке законотворче регламентування прав територіальної громади, самостійність органів самоврядування. Сільський голова В.О. Шуляренко з болем говорив про відсутність матеріальної бази, що фактично гальмує розвиток самоврядування і принижує його авторитет.
Реакція народного депутата була однозначною – він стояв і стоятиме за всебічне зміцнення органів самоврядування.
Тутешня християнська община взялася самотужки будувати церкву. Їй багато вдалося зробити. Відвідавши майбутній храм, Павло Володимирович запевнив присутніх, що не залишиться осторонь і відшукає можливість посприяти хотинівцям зводити церкву. Одному з найстаріших жителів народний депутат вручив грошову допомогу.
Своєрідне продовження розмова про становлення самоврядування знайшла в Ставищенській сільській раді. Село вважається віддаленим, місцеве господарство економічно слабке, але Павло Володимирович відзначив близький до зразкового порядок на вулицях, впорядкованість центру.
А заїхав сюди він невипадково. Молодь села звернулася з проханням придбати магнітофон для проведення дискотек. Сільський голова Ю.В. Рудницький, прийнявши подарунок, сказав, що це перша реальна допомога за останні роки від народних депутатів.
Незапланованими були відвідини Коростенського краєзнавчого музею. Павла Володимировича запросила сюди зовсім незнайома жвава, як для своїх понад сімдесяти років, бабуся. Вона, здається, зачарувала народного депутата своєю небайдужістю до історико-культурних надбань, своєю енергією. Бабуся супроводжувала Павла Володимировича по залах музею.
– Я не сподівався побачити тут таке розмаїття матеріалу і настільки змістовні експозиції, – сказав по закінченні екскурсії депутат. – Схиляю голову перед тими ентузіастами, котрі розпочинали цю справу і ведуть її зараз.
Бабуся запропонувала відкрити в музеї куточок видатного банкіра і поета В.П. Матвієнка. На що Павло Володимирович дипломатично ухилився від відповіді, зауваживши, що це виключне право громади.
На жаль, бабуся так швидко розпрощалась, як і з’явилася, не встигнувши навіть відрекомендуватися. І від цього на обличчі народного депутата пробігла хмарка, мовляв, чому не запитали. Згодом він зауважив, що такі бабусі скрашують наше життя.
Наприкінці поїздки Павло Володимирович кільком десяткам нужденних громадян вручив матеріальну допомогу, яку виділила Партія національно-економічного розвитку України. Ні-ні, а цей сухуватий зовні процес, перетворювався в гарячі дискусії або цікаві розмови про життя. Фактично, воно приходило перед очима народного депутата у всій і привабливості, і непривабливості.
– Такі дні для мене, – підсумував Павло Володимирович, – є життєвою академією. І тільки сповна освоївши її курс, я відчуваю під собою ґрунт.
Петро МИХАЛЬЧУК
|
