 Саме тут, на лівому березі річки Уж, розташоване старовинне селище міського типу Народичі. Один з давніх переказів засвідчує, що назва селища походить від народного виразу «ходити на родичі», тобто в гості. Вперше згадується селище в описах Овруцького замку 1545 року, коли воно належало землевласнику Федору Єльцю. Через півтораста років у історичних документах воно вже значиться містечком. В актах кінця XVII століття є відомості про Старі й Нові Народичі, у яких літописець розповідає про заворушення серед місцевого населення, що було відгомоном національно-визвольної боротьби українського народу проти гніту польської шляхти. Відтоді, як мовиться, немало води збігло у поліській річці Уж. Вже на початку ХХ століття, за свідченням літописця, у Народичах налічувалось 616 дворів, у яких проживало 4300 чоловік.
Під час тимчасової фашистської окупації гітлерівці чинили звірячі розправи над жителями району за участь у партизанському русі. Та 14 листопада 1943 року Радянська Армія визволила селище. Це лише деякі віхи з історії Народицького району, про які нагадує сучасникам Голова Партії національно-економічного розвитку України, народний депутат Павло Володимирович Матвієнко.
– Павле Володимировичу, ми знаємо, що Народицький район входить до Вашого виборчого округу. Скільки побувало у Вас на прийомі виборців, керівників із Народицького району? З яких сіл, хто конкретно?
– У вересні цього року я особисто проводив зустріч з трудівниками Народницького району. Якщо конкретніше, то проблем, наболілих питань сьогодні у людей вистачає і не тільки у поліщуків. Тож під час вищезгаданої зустрічі до мене звернулись 36 виборців. Це переважно пенсіонери, ветерани Великої Вітчизняної війни, малозабезпечені сім’ї з сіл Норинці, Славінщина, Христинівка, Залісся, В’язівка, Селець, Снитищі, Яжберень, Лозниця. Зокрема, із селища Болотниця з проханням допомогти звернулась церковна громада. До речі, на прийомі був присутній заступник голови Народицької районної ради Олег Миколайович Барсук.
– З якими питаннями найчастіше зверталися виборці, наведіть приклади їх вирішення?
– Звичайно, порушені питання й прохання були найрізноманітніші, як скажімо, переселення та забезпечення житлом, отримання компенсації за підневільну працю в Німеччині, покращання житлово-побутових умов, виплати коштів за здані будинки, а також виділення коштів на придбання ліків та необхідних препаратів для медичних операцій тощо. Отже, найчастіше люди звертаються з проханням допомогти матеріально, тобто фінансово.
Стосовно вирішення проблеми щодо компенсації мешканцям Народицького району, котрі були відправлені в Німеччину під час війни, тут уже є позитивні результати. Варто наголосити, що мною було надіслано депутатський запит до Українського національного фонду «Взаєморозуміння і примирення». Відтак належну компенсацію отримали мешканці села Славінщина – Артеменко М.Л., села Новий Дорогинь – Ільчук Н.М., села Залісся – Гетенок Н.П. Хоч, звичайно ж, не всім дісталась згадана допомога. Тому намагаюся робити все, щоб остарбайтери не залишались поза увагою і все ж таки отримали матеріальну допомогу.
– Ви багатьом допомагаєте. Наведіть, будь ласка, кілька прикладів, кому і чим?
– Продовжуючи попередню думку, скажу, що в райдержадміністрацію і в районний відділ освіти Народицького району передано 2 ксерокси; надана фінансова підтримка на відбудову церкви; загальноосвітній школі села Лоташі Промінвестбанк надав допомогу у розмірі 1235 грн., а до Дня знань вищеназваній школі було передано музичний центр, 12 комплектів спортивної форми, м’ячі (волейбольні і футбольні). Крім того, надано допомогу мешканцям смт. Народичі – Гроху О.П., села Жерев – Гаращуку І.Я., села Снитищі – Гетенок С. (для лікування дочки ), Повар І.І. (для лікування сина). Багатьом жителям Народицького району було надано юридичну консультацію.
– У розробці яких законів, їх обговоренні брали активну участь?
– В кількох словах можу сказати, що депутати беруть активну участь в обговоренні всіх питань, які виносяться на засідання сесії. Зокрема, мені довелось виступати 18 жовтня в обговоренні спільного листа від Спілки ректорів вищих навчальних закладів про збільшення коштів на освітні послуги, а також про внесення змін і доповнень до Закону України «Про освіту» та статті Закону «Про вищу освіту». Також я кілька разів зустрічався з Анатолієм Кінахом та з бюджетним комітетом стосовно збільшення коштів на освіту і чорнобильські витрати в держбюджеті на 2003 рік. Вважаю, що це питання державне і влада має обов’язково прислухатись до нього.
– Що треба зробити, щоб Україна стала заможною державою, а люди жили краще?
– Турбота про добробут громадян України – то одна з основних проблем парламентаріїв, людей, котрі думають і дбають про долю свого народу, нашої суверенної держави. Як людина, котра сама з хліборобського роду, добре знаю, як нелегко живеться сьогодні людям, а особливо селянам. Тому завжди прагну відстоювати їхні інтереси у вищому законодавчому органі країни. Певна річ, треба якомога швидше прийняти діючі закони. Та найголовніше, щоб вони в першу чергу запрацювали. Лише тоді держава стане заможнішою, багатшою, а народ житиме краще. Отже, будемо вірити, що добрі наміри обов’язково збудуться. Розмовляв Іван ДУБНИЦЬКИЙ,
«Життя і слово»
|
