Не секрет, що в наш нелегкий час особливої допомоги і підтримки потребують ветерани Великої Вітчизняної війни, інваліди, пенсіонери, люди, які постраждали під час аварії на Чорнобильській АЕС, тобто найбільш незахищені верстви населення. Саме цій милосердній справі приділяє велику увагу Партія національно-економічного розвитку України на чолі з її керманичем, народним депутатом України Павлом Матвієнком.
 Я впевнений, що саме за покликом серця 2 грудня відбулась одна з численних поїздок депутата на історичну Овруччину. Метою поїздки була допомога вищезгаданим людям. Зазначу, що Павло Володимирович особисто спілкувався з кожним, хто потребував його підтримки, переймаючись проблемами і болем людей. А таких виявилося чимало.
В селі Ігнатпіль Овруцького району, яке славиться видобуванням кварцитів для металургійної і феросплавної промисловості, проживає інвалід М.В. Могийчук. До цієї людини, яка прикута до інвалідного візка, і приїхав П. Матвієнко, щоб надати фінансову допомогу і підтримати у цей важкий час людського зубожіння. Також фінансову допомогу отримала сім’я пенсіонерів О.М. Приходько з Овруча, до яких у хату завітав народний депутат. Не залишилось поза увагою й Овруцьке товариство глухонімих, котрому ПНЕРУ подарувала кольоровий телевізор «SAMSUNG». А в приміщенні Овруцької райдержадміністрації, своєї черги, на отримання фінансової допомоги, чекали Л.М. Гриб, Г.І. Назаревич, В.В. Левковський, В.С. Ігнатюк, Г.В. Баланюк, які надіслали звернення на ім’я депутата. І вони, певна річ, її отримали. Як бачимо, заяви, що надсилаються Павлу Матвієнку, ретельно вивчаються і не залишаються без відповіді.
 Непрості часи переживає нині і наша вітчизняна медицина. Тому Павло Володимирович і завітав в Овруцьке територіально-медичне об’єднання, щоб детальніше ознайомитися з роботою медперсоналу, а також подивитись і відчути умови, в яких вони працюють. То була щира, давно очікувана зустріч, з квітами і запашним короваєм. В свою чергу П. Матвієнко подарував медичному об’єднанню кольоровий телевізор і комплекти постільної білизни. Головний лікар В.П. Левковський сердечно подякував депутату і ознайомив присутніх з роботою медичного об’єднання.
Наступна зустріч чекала П. Матвієнка в селищі Словечне. А конкретніше, в районній лікарні № 2, де також відбулася відверта розмова з медперсоналом. Як і Овруцькому територіально-медичному об’єднанню, Словечненській лікарні було передано комплекти постільної білизни.
Звісно, проблем у лікарів більш ніж достатньо, це особливо стосується районних лікарень. Зокрема, не вистачає перев’язочного матеріалу, вати, йоду, медикаментів, не кажучи вже про технічне обладнання. Зрозуміло, що такі найболючіші питання треба не відкладаючи, а якомога швидше вирішувати на рівні Міністерства охорони здоров’я. Тому і проводить багато часу у поїздках і зустрічах по 66-му округу народний депутат, щоб особисто поспілкуватися з поліщуками-земляками, відчути серцем їхні життєві щоденні турботи, печалі і сподівання на краще. Адже надія – то завжди окрилення душі, навіть у найважчій скруті.
Ось таким напруженим і дещо приємним, багатолюдним видався той незабутній день для П. Матвієнка на Овруцьких теренах. Чому приємним? Тому, що людина, котра хоч раз допомагала іншим людям, відчуває моральне і духовне піднесення. Мабуть, саме так почував себе Павло Володимирович, повертаючись того морозного, грудневого вечора додому, до сімейного вогнища, до веселого дитячого щебету і ласки найрідніших, люблячих очей. Ярослав СИНГАЇВСЬКИЙ
Фото автора наша пошта Добрий день, шановний і дорогий
Володимире Павловичу!
Від щирого серця бажаю Вам найперше міцного здоров’я, благородної праці на радість і гордість Ваших рідних і близьких, на радість і гордість Ваших колишніх вчителів Білківської середньої школи, а також на радість односельців, для яких Ви багато зробили і продовжуєте допомагати разом із сином, депутатом Верховної Ради Павлом Володимировичем. Голос його я часто чую на засіданнях Ради. Він сміливо говорить і відстоює права своїх виборців. Це Ваша гордість. Можливо, така молодь і врятує Україну від остаточного занепаду. Поздоровляю Вас з досягнутими успіхами у фінансах, мистецтві, літературі. Що я можу сказати проти того, що почула від людей, які поздоровляли Вас на сцені під час концерту, на якому виконувались пісні на Ваші твори, такі всім близькі і зрозумілі. Дивилась по телебаченню фрагменти повторення Вашого тріумфу на сцені. Сльози були на очах, дуже рада за Вас, рада, що мені довелося побачити, дякуючи Володимиру Омеляновичу, який підказав, коли буде повторення. Мені все не везло. Як тільки Ви збираєте колишніх учнів і вчителів, то я або тяжко хворію, або мене не можна знайти. Доля у мене важка. Мушу всім допомагати і їхати доглядати, якщо кличуть. Де ж я подінусь.
Володимире Павловичу! Зворушена була всім, а особливо останньою піснею, яку виконував хор разом з Вами. Сльози радості і гордості, що є такі люди, як Ви. Успіху і успіху Вам у всьому. В «Долі моєї весни» Ви писали: «Мова моя – це ще тільки розгін і пролог». Вірте у свою долю. З повагою, Ваша колишня вчителька
Ольга Іллівна Кашперська
|
