 З «Кобзаря» починалось
дитинство моє,
І Шевченко від роду стояв насторожі –
Біля нашої хати у поліськім краю,
Біля серця мого, що страждало
без ласки людської.
І тоді я збагнув, що єдиний Кобзар
Став за батька мені
у часи лихоліття.
Щоб сьогодні я серцем і пам’яттю з ним
Твою долю плекав,
твоє Слово беріг, Україно.
Думками так часто я звертаюсь до нього.
Та певен, що всі ми, українці, шукачі долі і волі своєї, не розлучались з отим правічним і сущим: «Борітеся – поборете!»
Тому вимріяне, виплекане і зболене Шевченкове – то наше всечасне і непроминуще.
До Шевченка – щодня, щогодини,
Як на сповідь, нам треба іти.
В його пісні – душа України,
А без неї нема висоти.
Ми знали труд і мозолі
22 січня 1998 року разом з космонавтом
Леонідом Каденюком ми поклали квіти
до пам’ятника Сергію Корольову в Житомирі
Я знову згадую і знову,
І думи аж бринять ладком, –
Як ніжні квіти Корольову
Несли ми вдвох з Каденюком. Злітав у небо кожен голос,
Його ловила сиза вись.
А в квітах тих – душа і космос
Уже надіями зрослись. То зроду зоряне жадання
Будила звага неземна,
То посилала нам вітання
Поліська отча сторона. Шевченкова пророча правда
Творила свій одвічний шлях.
А поруч доля космонавта –
Озвалась мужністю в серцях. Двадцятого сторіччя діти –
Ми знали труд і мозолі...
А десь чекають нас орбіти,
Щоб ми знайшли їх на Землі.
Співаки не витримали марафону Завершився II Міжнародний музичний конкурс ім. М. Лисенка, в якому взяли участь 130 піаністів, скрипалів, віолончелістів і співаків із 13 країн.
Десять днів музиканти та вокалісти старалися показати в усій красі свої таланти. Членів журі та меломанів, які активно стежили за ходом боротьби, чекали не тільки приємні сюрпризи, а й досить сірі виступи. Були відкриття і розчарування.
Найбільша кількість учасників була в номінації «Сольний спів» — 67. Саме тут було найбільше відсіювання і багато незадоволених серед тих, хто програв. За бортом змагання виявилося немало цікавих і самобутніх молодих артистів. Дуже сподобалася журі володарка I премії Оксана Дика. Чудові вокальні дані у баса Віктора Дудара (II місце), який є солістом Львівської опери та займається в аспірантурі у професора Кушплера. Він — вокаліст-музикант, який володіє рідкісним обдаруванням.
— У членів журі повинен бути більш суворий підхід. Не можна робити знижок на конкурсі, — вважає педагог НМАУ Євгенія Мірошніченко. — Адже конкурс має міжнародний статус. Конкурс — передусім, змагання, де вокаліст повинен показати майстерність, силу і красу свого голосу. А третій тур, коли артисти виступали в супроводі симфонічного оркестру, був просто ганебним. У фінал вийшли зовсім не найкращі співаки.
Абсолютно інша атмосфера була у віолончелістів. Голова журі в цій номінації Іван Кучер, доцент НМАУ, не приховував свого задоволення результатами конкурсу:
— Я вважаю, що в Україні лисенківський конкурс став справжньою подією. Молодь показала блискучу підготовку. Дуже добре виступали ті, хто став лауреатами. Ганна Пирожкова продемонструвала конкурсний варіант гри. Вона сильна, вольова, примушує себе слухати. Її гра стала подарунком для слухачів і захопила членів журі. Ганна швидко реагує на всі партії, рух оркестру, показуючи себе великим професіоналом. Другу премію розділили Роман Самостроков (концертмейстер оркестру «Віртуози Львова») і Юрій Погорецький (п’ятикурсник НМАУ). Бронзову нагороду з Києва повезе до Єревана Ваге Ростомян.
У номінації «Фортепіано» змагалися всього 10 піаністів.
— Мене конкурс розчарував, — признався голова журі, професор Вищої школи музики і театру в м. Ганновері Володимир Всеволодович Крайнєв. — Мало учасників. Можливо, організатори понадіялися, що буде великий притік українських музикантів, а ті, в свою чергу, побачивши справжній міжнародний склад журі, напевно, злякалися. Загальний рівень піаністів, на жаль, був дуже низьким. Мабуть, тільки У Цунь (Китай), який отримав I місце і Михайло Данченко (Україна), який завоював срібну медаль, показали чудову гру.
Іменинником відчував себе голова журі в номінації «Скрипка» Богодар Которович і не приховував свого піднесеного настрою на заключному концерті лауреатів:
— Я щасливий, що лисенківський конкурс відбувся. Єдиним мінусом можу назвати те, що змагання проходили одночасно і я не зміг послухати піаністів, віолончелістів і співаків. Скрипалі показали найвищий рівень. Я можу порівняти з нещодавнім конкурсом Паганіні в Генуї, де був у складі журі. Повинен з усією відповідальністю заявити, що київський конкурс, за рівнем його фіналістів, значно вищий. Всі три наші лауреати можуть сміливо їхати на будь- який міжнародний конкурс і, я впевнений, займуть високі місця. Анастасія Пилатюк (I місце) продемонструвала яскраву гру. Найкращі епітети можу сказати на адресу Кирила Шарапова, третьокурсника НМАУ, який отримав II місце. Як його педагог вважаю, що потенціал скрипаля ще повністю не розкрився в цьому конкурсі, але впевнений, що у Кирила фантастичне майбутнє. Лауреатом III премії став Федеріко Касік. Він представляв Німеччину, за походженням чех, нині навчається в Україні: першокурсник Львівської консерваторії.
Тетяна ПОЛІЩУК, «День»
Фото Миколи ЛАЗАРЕНКА, «День»
|
